Олександр Адилін - Рибальські байки

Якось до гребаємо до берега. Робимо ще декілька закидів і вирішуємо перепочити й поснідати на природі. Через декілька хвилин у нас вже горить багаття і розігрівається фірмова рибальська страва Толіка, тушкована картопля в армійському казанку. Неподалік нашого привалу знаходимо красеня грибочка. І смажимо його на вогні щоб поласувати «даром лісу». Через кілька хвилин до нас підходить місцевий літній чоловік, який працює на тутешній базі відпочинку сторожем. Запрошуємо його до нашого столу. Чолов’яга переказує кілька цікавих історій. Розповідає про те, як багато було колись риби у водосховищі, про сусідні села, про гадів браконьєрів.

Добре попоївши та зігрівшись знову спускаємось на воду, щоб продовжити полювання на річкових хижаків. Пливемо у місця, які нам порадив старожил, не думаючи про його слова – «що в такий сильний вітер вся риба глибоко на дні й майже не клює, хіба пощастить». В таємних місцях робимо кілька закидів, міняємо приманки, знову закидаємо. Вирішуємо дрейфувати в сторону Набережного і закидати. На пів дороги міняється вітер і ми знову боремось з зустрічними хвилями.

Добравшись до берега з потрібної нам сторони ідемо на сушу щоб трохи перепочити адже до нашого пірсу треба ще гребти й гребти. Прогулюючись по високому пагорбі, що розкинувся над водою робимо кілька фото на пам'ять. І знову в човні, закидаємо під очерет. Напевно зубата не знає, що на дворі щуча погода, та не хоче брати.

Вирішуємо іти на базу та натрапляємо на нові труднощі. У мене ламається весло, а з одним ми не можемо навіть вийти з бухти. Пропливши за годину метрів двісті, наглухо засідаємо в очереті. Але світ не без добрих людей. Нам на допомогу приходить рибалка на моторці й бере нас на буксир. Причому мене здивувало те, що ми його навіть не кликали. Він нас сам побачив здалеку і вирішив допомогти. ДЯКУЄМО добрій людині за допомогу.

Він питає куди нас тягнути. Ми вирішуємо ще порибалити адже приїхали сюди ловити рибу, а не плавати на човні. Тому за метрів триста від нашого пірсу ми йому щиро дякуємо, питаємо як улов, у нього одна щука. Отже, треба і нам щось піймати. Спускаємо якір і закидаємо, та знову пусто.

З думкою, що сьогодні не наш день і досить мерзнути, приймаємо рішення остаточно повертатись додому. Але хвилі такі сильні, що з одним веслом, ми не можемо пливти та наш човник просто прибиває до берега. Тих двісті метрів, що нам залишилось ми долали години дві. То гребли по черзі, то тягнули човна за мотузку з берега, як «бурлаки на Волзі». Якось добрались. Відпочиваємо, сохнемо, обідаємо. Перевівши дух і перекусивши, здаємо човна.

Перед від’їздом ідемо на пірс бази відпочинку, що знаходиться на перехресті, біля кафе «Над Стиром», Толік випити пивка, а я покупатись.

У воді натикаюсь на сітку, а згодом на березі на гадів браконьєрів, власників сітки. Вони нас хочуть вигнати, з території, щоб зробити свої темні справи, аргументувавши – це тим що ми зайшли на приватну власність. Після всіх «морських» пригод сперечатись вже немає сил, тому я витираюсь і ми переходимо на перекинутий човник неподалік.

Сидимо п’ємо пиво, милуємось краєвидом.

Додому повертаємось без риби дуже втомлені, але з хорошим настроєм, який отримали завдяки нашим екстремальним пригодам. Одне, що не радує, так – це гади-браконьєри.

На кінець хочеться побажати всім нам, риболовам, професійним і початківцям, тим хто ловить на поплавок і на спінінг, коропа і хижу рибу, гарної «щучої» тобто вдалої погоди, трофейних уловів і менше сіток на нашому шляху.

За доброю традицією вирушаємо з Толіком в неділю на риболовлю. Їдемо на наші старі-нові місця на річці Стир. Закупившись трохи їстівним силіконом плануємо знайти того монстра, що останнього разу видав мені добру порцію адреналіну.

За тією ж традицією 0 7:30 на місці, складаємо спіни, чіпляємо приманки. Цього разу я не ризикую і ставлю флюр 30. По чайку і вперед на лови.

Проходимо всі перспективні місця, міняємо наживки, але нічого не клює. Ідемо далі по річці, туди де ще не ступала наша нога, шукати нові крапки. Зустрічаємо трьох бувалих рибацюг. У двох з них я не так давно переймав досвід. У них на трьох окунь на 300 гр. Зустріли ще з п'ять чоловік, теж пусто.

У мандрах підходить обідня пора. Повертаємось на наше місце, перекусити. Гріємо «кашло» обідаємо. Курим «трубку міра» з табачком з Греції.

Обід трошки затягується, погода хороша, тепло, безвітряно, хоч і хмурно. Горить багаття, пахне хороший тютюн, у казанку смачна їжа, в термосі гарячий чай, а у флязі булькає декілька грам. Сидимо, насолоджуємось відпочинком, згадуємо минулі рибалки, походи.

Перепочивши вирушаємо знову на «полювання». Ідемо на місця де має бути судак, полощемо воду, проте, а ні ударчика. Потроху темніє. Кидаємо ще годину і їдемо додому. По дорозі слухаємо класну музичку і настрій підіймається.

Сьогодні не пощастило, свою рибу ми не знайшли. Проте дуже добре відпочили, отримали заряд позитиву на тиждень. А у мене особисто неабияк піднявся настрій, давно він вже не був таким хорошим.)))

Гарного настрою, легкого робочого тижня, а на вихідні на рибалку, шукати лускате щастя…

От і прийшла Волинська зима. Мокра, сира, холодна. Тепер кожні вихідні, а то й частіше, не вийде мандрувати берегами Рідної річки зі спінінгом в руках в пошуках рибальського щастя. Доведеться чекати сприятливої погоди й надіятись, що цього року Стир замерзне не повністю. І на Нашій річечці залишаться місця без криги для таких же зимових спінінгістів, як і я.

Зимою мій напарник і товариш Талян міняє одну палку на дві – лижні. Тому вчора у нас був, швидше за все, крайній спільний вихід на риболовлю у цьому році. І вчора 02.12.12. ми закрили наш рибальський сезон.

Виїжджаємо, як завжди раненько й о 7:30 вже на місці. Зустрічаємо схід сонця. П'ємо чайок, складаємо спіни та до праці. Погодка прекрасна. Тихо, вітру не має, невеличкий морозець, дерева і трави в інеї, краса у-у-у-ух.

Цього разу трохи змінили маршрут мандрівки-рибалки. Обкидаємо одну перспективну ямку. Ідемо на іншу. По дорозі робимо декілька контрольних закидів. На наступній ямі закидаємо під протилежний берег і в обох глухий зацеп майже в одному місці. Щось тут не те.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.