Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

ватий околоточний і почав доповідати по-формі: —

— Зламу не було… — бурмотів той. — Відімкнено

Нічого надто особливого, пане генерале. Певно, пан

ключем. Певно, на довірі спрацювали.

інженер мав рандеву. На столі увесь джентльмен-

І обернувся до околоточного:

ський набір: цукерки, шампанське, квіти. Два бока-

— А чи правда, що на клавішах головою лежав?

ли… А ось ще — запрошення.

Околоточний підтягнув черево:

— Запрошення? Що за запрошення?

— Чиста правда, ваша світлість! Ось — там. Ми ту-

— Пан інженер у відпустку збирався. Запрошення

ди нікого не пускаємо.

на судно «Цариця Дніпра».

Муся помітила, що вхід до сусідньої кімнати пере-

Околоточний простягнув генералу цупку картонку.

городжений білою стрічкою.

Перед тим як прочитати, генерал обнюхав її, мов

От молодці, подумала вона, а то, бува, затопчуть

собака, підніс до очей:

геть усе, руками замацають та ще й попелом із влас-

— «Цариця Дніпра», перший круїзний рейс із Києва…

них папіросок притрусять — як тоді сліди шукати?!

Відплиття… Відплиття післязавтра… Не густо. Що ще?

А доктор Шерл писав, що…

— За попередніми даними, смерть настала між де-

Муся не встигла подумати про те, що писав про такі

в’ятою та дванадцятою годинами ночі. При огляді ті-

випадки невідомий белетрист, як біля неї схлипнула

ла нічого надзвичайного не виявлено. Усе чисто. По-

покоївка.

передні версії: серцевий напад, отруєння їжею або

Генерал нервово відгукнувся на звук:

напоями. Слідів пограбування немає. Крім… як ви

— Виведіть зайвих!

зараз повідомили — креслення. Але про те нам відо-

Іполит швидесенько відтіснив покоївку до коридору.

мо не було. Якщо судити з розташування тіла…

На мить завагався лише щодо Мусі — зайва вона тут

* * *

чи ні — і обпікся об її суворий погляд, вирішив — ні, не

зайва, ліпше не чіпати, і повернувся до місця дислокації.

Але продовження нудної доповіді Муся вже не чула,

— Крім убивці чи вбивць треба шукати те, що тут збе-

а, непомітно прослизнувши за білу стрічку, жадібно

рігалося, — сказав генерал Гурчик, з досадою в черго-

всотувала кожну деталь у затишному алькові, що став, вий раз обмацуючи стінки і навіть покришку сейфа.

за її беззаперечним судженням, місцем хоч і не кри-

— Що шукати треба, ваше світлосте?

вавого, але від того не менш цікавого злочину.

— Креслення на цигарковому папері, — тихо ска-

Блискавично відзначила деталі: стілець, на якому

зав генерал і кивнув на запечатану залу. — Що там

знайшли небіжчика, стоїть не по центру рояля. Гра

знайшли?

в чотири руки?

28

29

Озирнулася: другий стілець надто показово присуну-

І перед його очима постав чіткий обрис широкої чо-

тий до ломберного столика, ніби каже: я тут ні до чого.

ловічої долоні…»

Так само із бокалами. Один стоїть на покришці роя-

Ну, пензлик, припустімо, не з білячого хвоста, але

лю, навпроти стільця небіжчика, — це його недопитий

який є — такий є.

останній трунок. Другий — на столику, порожній і сухий.

Муся швиденько дістала зі свого саквояжа коро-

Ноти на роялі!

бочку з графітом, притрусила порошком край бокалу, Швиденько сховала — за пазуху, потім розберемось.

що стояв на столику, і знову ледь не застрибала від

Помітила: пожовклий сувій, списаний дрібними «до-

радості: як і вчив доктор Шерл, цей геній криміналь-

ре-мі» вручну — музика для гурманів.

ної белетристики — дай йому бог натхнення на на-

Що ще?

ступні брошурки! — на прозорому тонкому склі вима-

Хуткіше! Доки не урвалася нудна доповідь «по всій

лювався досить чіткий відбиток кількох пальців!

формі» в сусідній кімнаті…

Що там далі у генія?

Пробіглася по корінцях полиці з нотами, що висі-

«…Мсьє Фуке дістав папір, що призначався для зо-

ла над роялем.

всім інших, побутових цілей, про мету яких автор вва-

Підчепила нігтиком якийсь картонний краєчок, за-

жає за потрібне промовчати (ох, який же він делікат-

сунутий, певно, нашвидкуруч: на килим упав, ніби

ний, цей доктор Шерл, просто душка!), намастив

саме на такий дотик чекаючи, дагеротип, або, як ни-

його власноруч приготовленим розчином на основі

ні кажуть, фотографія. Певно, схована нещодавно.

яєчних білків (нічого, обійдемося звичайним канце-

Ух ти! Одна з тих фривольних світлинок, котрі та-

лярським клеєм!) і обережно промокнув проявлений

тусь забороняє дивитися в модних журналах: оголе-

відбиток…»

на спина, тінь від капелюха з широкими крисами па-

Стримуючи биття серця, Муся проробила те ж саме:

дає на гострі лопатки, вузенькі бретельки натякають, намастила аркушик рідиною з пляшечки (відкривала

що сукня на панянці (а, власне, чому саме панянці, зубами, адже взялася клеєм добряче!) і, немов до ра-

якщо спина худа, майже підліткова?) все ж таки є.

ни, приклала до візерунку.

Перевернула. Прочитала підпис: «Цариця Дніпра»

От скажіть мені, любий татусю, двадцяте сторіччя на

возз’єднає нас навіки…»

дворі, а ви все сперечаєтесь, чи має значення в антро-

Заверещати б від радості, але часу немає.

пометричному методі розслідувань таке беззапереч-

Доповідь спливає, годинник безбожно відраховує

но цінне відкриття сера Вільяма Гершеля про незмін-

секунди.

ність папілярного малюнка на поверхні шкіри?!

Як там у доктора Шерла написано?

Ну і сперечайтесь далі!

«…Мсьє Фуке дістав із саквояжа коробку з чорним

А нам із доктором Шерлом своє робить!

порошком і м’який пензлик з білячого хвоста. Розси-

У! Язик сам висунувся убік кімнати, де все раптом

пав порошок по поверхні… Помахав пензликом…

стихло.

30

31

Муся, озираючись на двері, обережно вклала ар-

— То їхати не хотіла, а то біжить мов навіжена… —

куш між сторінками брошурки «Ескорт у смерть» (її, бурчав генерал Гурчик, витираючи хусткою спітні-

цю улюблену останню книжку свого кумира, вона но-

ле чоло.

сила в саквояжі саме з метою зберігання в ній най-

Муся вихопила квиток з рук Іполита, цмокнула та-

сокровеннішого), вкинула до саквояжу інше зна-