КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Заборона міжнародним правом означає, що засоби ведення війни спеціально заборонені нормами, наведеними в міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або вони є предметом всеосяжної заборони іншими нормами чи принципами міжнародного права.

Заборони застосування певних засобів ведення війни закріплені, зокрема, у «Санкт-Петербурзькій декларації про відміну застосування вибухових і запалювальних куль» від 29 листопада 1868 р., «Гаазькій декларації про заборону застосування куль», що легко сплющуються і розвертаються у тілі людини від 29 липня 1899 р., «Гаазькій конвенції про закони і звичаї сухопутної війни» від 18 жовтня 1907 р., «Гаазькій конвенції про встановлення підводних мін, що автоматично вибухають від доторку» від 18 жовтня 1907 р., «Женевському протоколі про заборону застосування на війні задушливих, отруйних та інших подібних газів і рідин та бактеріологічних засобів» від 17 червня 1925 р., «Женевських конвенціях про захист жертв війни» від 12 серпня 1949 р. і Додатковому Протоколі І від 10 червня 1977 р., «Конвенції про заборону розробки, виробництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення» від 10 квітня 1972 р., «Конвенції про заборону воєнного або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище» від 10 грудня 1976 р., «Конвенції про заборону або обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що заподіюють надмірні пошкодження або мають невибіркову дію» від 10 жовтня 1980 р. і «Додатковому протоколі IV про засліплюючу лазерну зброю» від 13 жовтня 1995 р., «Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення» від 13 січня 1993 р., «Конвенції про заборону застосування, складування, виробництва і передачі протипіхотних мін та їх знищення» від 18 вересня 1997 р.

Такі заборони можуть бути загальними або стосуватися конкретних видів засобів ведення війни. Наприклад, загальною є заборона застосовувати зброю, снаряди і речовини, що здатні заподіяти зайві ушкодження або зайві страждання, або велику, довготривалу і серйозну шкоду природному середовищу (див. ст. 35 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р.).

До заборонених засобів ведення війни також належать: зброя «невибірко-вої» дії, напалмові, кулькові, касетні, фосфорні бомби, нейтронна бомба, зброя, основна дія якої полягає в завданні пошкоджень осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівського проміння, міни-пастки (наприклад, які маскуються під виглядом дитячих іграшок, продуктів харчування або напоїв тощо), лазерна зброя, спеціально призначена для використання у бойових діях виключно або у тому числі для того, щоб спричинити постійну сліпоту органам зору людини, та ін. Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, кваліфікується за ст. 439 КК.

9. Інші порушення законів та звичаїв війни вчинюються на порушення міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Найбільш небезпечними порушеннями є застосування заборонених методів ведення війни, тобто певних способів застосування зброї, проведення воєнної операції чи окремих воєнних дій, вирішення воєнних завдань. Наприклад, таким забороненим методом є віроломство, тобто дії, спрямовані на те, щоб викликати довіру противника і примусити його повірити, що він має право на захист і зобов’язаний надати такий захист згідно з нормами міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, із метою обману такої довіри. Віроломством, зокрема, визнаються: симулювання наміру вести переговори під прапором перемир’я або симулювання капітуляції; симулювання виходу із строю внаслідок поранення або хвороби; симулювання володіння статусом цивільної особи або неком-батанта тощо (див. ст. 37 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р.).

Злочинними порушеннями законів та звичаїв війни також визнаються:

використання голоду серед цивільного населення; бомбардування і атаки не-захищених міст, селищ, помешкань і будов; умисний напад на цивільне населення чи на осіб, які надають гуманітарну допомогу; депортація або насильницьке переміщення населення окупованої території; вчинення нападу на установки і споруди, що містять небезпечні сили (греблі, дамби, атомні електростанції), якщо це може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення; перетворення необоронних місцевостей і нейтральних зон на об’єкт нападу; вчинення нападу на особу, коли відомо, що вона припинила брати участь у воєнних діях; віддання наказу не залишати нікого в живих, погроза цим противнику або ведення воєнних дій таким чином та ін. Переліки таких порушень, зокрема, передбачені у ст. 85 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій 1949 р., а також у ст. 8 Римського Статуту міжнародного кримінального суду.

10. Злочин вважається закінченим, коли особа вчинила будь-яке діяння, передбачене ст. 438 КК.

11. Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел.

12. Суб’єктом віддання наказу про вчинення зазначених у ст. 438 КК дій може бути лише службова особа (як військова, так і цивільна). В інших випадках учинення цього злочину суб’єктом може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Дії військовослужбовців можуть бути кваліфіковані за статтями 432, 433, 434 КК, в яких передбачені спеціальні норми.

13. У частині 2 ст. 438 КК встановлена відповідальність за вчинення будь-якого діяння, передбаченого ч. 1, якщо воно поєднане з умисним убивством. Додаткова кваліфікація за ст. 115 КК у цих випадках не потребується. Про поняття «умисне вбивство» див. ст. 115 КК та коментар до неї.

Стаття 439. Застосування зброї масового знищення

1. Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, —

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

1. Безпосередній об’єкт цього злочину — безпека людства.

2. Предмет злочину — зброя масового знищення, заборонена міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Це, зокрема, бактеріологічна (біологічна), токсинна і хімічна зброя, щодо якої встановлені всеосяжні заборони в обов’язкових для України спеціальних конвенціях: «Конвенції про заборону розробки, виробництва і нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсинної зброї та про їх знищення» від 10 квітня 1972 р. (ратифікована Президією Верховної Ради Української РСР 21 лютого 1975 р.); «Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення» від 13 січня 1993 р. (ратифікована Верховною Радою України 16 жовтня 1998 р.).