Павел Скоропадский - Спогади. Кінець 1917 – грудень 1918

ССДР-3. — С. 178–179.

ССДР-3. — С. 273–282.

ССДР-3.-С. 275.

ССДР-3. — С. 276.

ССДР-3. — С. 206, 239, 241.

ССДР-3. — С. 208. Ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург (Василь Вишиваний) залишився українофілом до кінця життя, навіть писав вірші українською мовою. Схоплений радянськими розвідувальними органами 1947 (?) року у Відні, помер за підозрілих обставин у київській тюрмі у 1948 (?) році.

ССДР-3. — С. 162. Дмитро Дорошенко не згадує застереження німецьких представників про його призначення міністром закордонних справ. Він лише ствердив, що від 20 травня до 2 вересня 1918 року вважався управителем міністерства, а від 2 вересня до 14 листопада 1918 року — міністром закордонних справ. Див.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1922 рр. — Т. 2: Українська Гетьманська Держава 1918 р. — Ужгород, 1930; Нью-Йорк, 1954.-С. 148.

ССДР-3.-С.51.

ССДР-3.-С. 132.

ССДР-3. — С. 275.

ССДР-3.-С. 103.

ССДР-3.-С. 106.

ССДР-3. — С. 295.

ССДР-З.-С. 304.

Процитована фраза невиразно перекреслена Скоропадським у машинописній копії «Спогадів» (ССДР-1. — С. 563/298).

ССДР-3. — С. 304. Абзац, який іде за процитованою фразою, тобто «Я находил, что проведение этого нового курса преждевременно, так как понятие о федерации требует двух контрагентов, была же одна Украина, а другого не было, я себе это требование Аитант принял к сведению», невиразно перекреслений Скоропадським у машинописній копії «Спогадів» (ССДР-1. — С. 563/298).

Цитую за кн.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. — Т. 2. — С. 414–415.

ССДР-3. — С. 267.

ССДР-3. — С. 254.

Цитую за кн.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. — Т. 1: Доба Центральної ради. — Ужгород, 1932; Нью-Йорк, 1954. — С. 168.

38 Тексти названих документів надруковані у кн.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. — Т. 2. — С. 49–53.

ССДР-З.-С. 139–140.

ССДР-3. — С. 160.

ССДР-З.-С. 173–174.

ССДР-3. — С. 273.

Пріцак О. Рід Скоропадських (Історико-генеальогічна студія) // Останній Гетьман. — Київ, 1993. — С. 191.

Дорошенко Д. Історія України. 1917–1923 рр. — Т. 2: Українська гетьманська держава 1918 року. — Ужгород, 1930. — С. 22.

Пріцак О. Назв, праця. — С. 186.

Дорошенко Д. Єлизавета Іванівна з Скоропадських-Милорадовичів // Хліборобська Україна. — Відень, 1922–1923. -Кн. IV, зб. УІІ/УШ. — С. 284–288.

Пріцак О. Назв, праця. — С. 191–192.

ЦДІА України. — Ф. 1219. — Оп. 2. — Сир. 1119. — Арк. 16.

Горєлов В. Військова діяльність П. П. Скоропадського // Останній Гетьман. — Київ, 1993.-С. 39.

Полонська-Василенко II. Історія України. — Київ, 1992. — Т. 2. — С. 474.

Борис В. Вільне Козацтво. Ідея узброєного народу в 1917 р. на Україні. — Львів, 1934. — С. 20.

Василия Петровича Кочубея

Василия Петровича Кочубея

Абалещев

Абалещев

Петин

Петин

Моркотун Лидия Романовна

Лунакова

Долговою

Лізогубом

Хочете об заклад, що Ви будете відігравати велику роль, в Україні?» (фр.)

«крайнього напрямку» (фр.)

«Бишшс прапоруч» (/иле.)

Безаку

«повні виклади» (фр.)

«чиста дошка» (лат.)

Рппсц>, Кшсг топ НсгигаН

у цілому (лат.)

загадкою (грец.)

«Рожева революція» (фр.)

«більшим роялістом, ніж король» (фр.)

'Блиск і злиденність» (фр.)

«найбільш необхідне» (фр.)

«коронная земля» (іт.)

«доконаний факт» (фр.)

Прізідію не зазначено

«Летючий голландець» (нім.)

«Хоробрість наближуе одужання» (фр.)

«місту і світу» (лат.)

«солдатських комітетів» (цім.)

«газон» (фр.)

«цією проклятою мовою, яка називається російською» (фр.)

Ви маєте рацію, як і мій бідний король, [якого не хочуть прокляті республіканці] (фр.)

Я — Поноль, який починає своє навчання (фр.)

Моя чарівна дружина, моя бідна Клоди (фр.)

«монсеньйор марніші» (фр.)

Ясновельможні мандрівники (прим, ред.)

Антанта (від французького Entente Cordiale — «Сердечна згода») — блок держав-переможниць у Першій Світовій війні. Почала оформлюватися у 1904–1907 pp. як блок Великобританії, Франції та Росії. 1914–1918 pp. об'єднувала проти Четверного союзу (або «Центральних держав») 25 країн.

Дорошенко Петро Якович (1858–1919) — походив із старовинного гетьманського роду. Закінчив Університет Св. Володимира и Києві. Чернігівський земський діяч, співробітник архівної комісії, знавець української старовини. Працював директором Дворянського пансіону в Чернігові, за Центральної Ради — директором Чернігівської української гімназії. За гетьманату йому пропонувалася посада прем'єр-міністра.

15 літня 1918 р. був призначений головою Управління в справах мистецтва і національної культури Міністерства народної освіти та мистецтва з правами товариша (заступника) міністра; зберіг цю посаду й за Директорії. Був головою організаційного комітету по створенню Київського державного українського університету. У серпні 1918 р. був призначений гетьманом П. Скоропадським членом Колегії верховних правителів на випадок своєї хвороби або смерті. Евакуювався з урядом Директорії у Вінницю і Кам'янець-Подільський. У липні 1919 р. розстріляїшй в Одесі «в порядку червоного терору», нібито сплутаний зі своїм племінником — Д. І. Дорошенком.

Горленко Василь (1853–1907) — літературний критик і мистецтвознавець. Походив із давнього козацького роду. Освіту отримав у Парижі. Активно співпрацював з «Киевской стариной», збирав етнографічні та архівні матеріали. Автор праці, про українських митців, статей на історико-побутову та етнографічну тематику.