Тарас Шевченко - Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник)
- Название:Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник)
- Автор:
- Жанр:
- Издательство:неизвестно
- Год:неизвестен
- ISBN:нет данных
- Рейтинг:
- Избранное:Добавить в избранное
-
Отзывы:
-
Ваша оценка:
Тарас Шевченко - Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник) краткое содержание
Твори Тараса Шевченка проникнуті тонким ліризмом і сумом, що підкреслює незгоди підневільного життя селян-кріпаків на пригніченій, але такій рідній Україні.
У книгу увійшла поема «Гайдамаки» – перший український історичний роман у віршах, що розповідає про Коліївщину, народно-визвольне повстання козацтва проти гніту Речі Посполитої. Також читач ознайомиться з такими творами Шевченка як «Наймичка», «Музикант», «Близнюки» та «Художник».
Произведения Тараса Шевченко проникнуты тонким лиризмом и печалью, отражающей невеселую подневольную жизнь крепостных крестьян на угнетенной, но такой родной и богатой славным прошлым Украине.
В книгу вошла поэма «Гайдамаки» – первый украинский исторический роман в стихах, повествующий о Колиивщине, народно-освободительном восстании казачества против гнета Речи Посполитой. Также читатель сможет ознакомиться с такими сочинениями Шевченко, как «Наймичка», «Музыкант», «Близнецы» и «Художник».
Гайдамаки. Наймичка. Музыкант. Близнецы. Художник (сборник) - читать онлайн бесплатно ознакомительный отрывок
Интервал:
Закладка:
150
Гесс Петер (1792–1871) – нiмецький художник, баталiст i жанрист.
151
Кленц, Валгалла, Пинакотека и вообще Мюнхен… – Мова йде про т. зв. «мюнхенську школу» нiмецького мистецтва XIX ст. Кленце Лео (1784–1864) – архiтектор, автор проекту будинку Ермiтажу; на замовлення баварського короля Людвiга I спорудив на березi Дунаю, поблизу Регенсбурга, Валгаллу круглий будинок з мармуру у виглядi храму (Валгаллою у старонiмецькiй мiфологiї називається мiсце, де пiсля смертi нiбито живуть душi витязiв, що загинули з славою в бою). Пiнакотека – картинна галерея в Мюнхенi, проект якої також належить Кленце.
152
Дюрер Альбрехт (1471–1528) – нiмецький художник i гравер, автор теоретичних праць, з яких найбiльш вiдомi «Чотири книги про людськi пропорцiї» (1528) – «Пiдручник до вимiрювання» (або «Перспектива», про яку i згадує Шевченко).
153
На набережнiй Неви в Петербурзi, бiля Академiї мистецтв, поставленi були 1834 р. два кам\'янi сфiнкси, привезенi з Єгипту.
154
«Дети, овсяный кисель на столе…» – початок вiрша нiмецького поета Гебеля «Вiвсяний кисiль» у перекладi В. А. Жуковського.
155
Всемирная столица, увенчанная куполом Буонарроти. – Рим, куди в той час посилали для удосконалення кращих учнiв Академiї мистецтв пiсля закiнчення ними курсу. Купол Буонарротi – купол собору Петра в Римi, побудований за проектом Мiкеланджело Буонарротi.
156
Михайлов Григорiй Карпович (1814–1867) – художник, учень К. Брюллова, товариш Т. Шевченка.
157
Тут, очевидно, йдеться про картину французького художника Нiкола Пуссена (1594–1665) «Зняття з хреста», що зберiгається в Ермiтажi.
158
Просто суздольщина – в розумiннi: грубий ремiсницький вирiб (в м. Суздалi працювали ремiсники iконописцi).
159
Мартiн Джон (1789–1854) – англiйський художник.
160
Гревiдон П\'єр (1776–1860) – французьский художник i лiтограф.
161
Смiрдiн Олександр Пилипович (1795–1857) – видавець i книготорговець.
162
Мiшо Жозеф-Франсуа (1767–1839) – французький iсторик.
163
Петро Пустинник – чернець, якому приписують органiзацiю першого хрестового походу (походу європейських феодалiв на Схiд для завоювання в арабiв Палестини).
164
Брянський Якiв Григорович (1790–1853) – росiйський актор.
165
Каратигiн Василь Андрiйович (1802–1853) – росiйський актор.
166
«Тридцять рокiв, або Життя картяра» – п\'єса французького драматурга i романiста Вiктора Дюканжа (1783–1833).
167
Елькан Олександр Львович (у Т. Г. Шевченка помилково Лев Олександрович) (1819–1869) – театральний критик i фейлетонiст. «Вездесущего» i «всесведущего» Елькана Шевченко не раз згадує i в «Щоденнику», i в листах до знайомих та друзiв, ставлячись до нього iронiчно.
168
«Зачарований будинок» – п\'єса нiмецького драматурга Й. Ауфенберга (1798–1857).
169
Брати Чернецови – Григорiй (1801–1865) i Никанор (1804–1879) – художники-пейзажисти i побутописцi.
170
«Роберт», «Фенелла» – йдеться про опери французьких композиторiв Джакомо Мейєрбера (1791–1864) «Роберт-диявол» i Данiеля Обера (1782–1871) – «Фенелла».
171
Деларош Поль (1797–1856) – французький художник.
172
Тарновськi – сiм\'я українських помiщикiв.
173
Бем Франц (1788–1846) – росiйський скрипаль-вiртуоз, австрiєць за походженням.
174
Кастор i Поллукс – в античнiй мiфологiї брати-близнюки, сини Зевса; iмена, що стали уособленням вiрної дружби.
175
Соколов Петро Федорович (1791–1848) – росiйський художник, вiдомий своїми акварельними портретами.
176
Гау Володимир Iванович (1816–1895) – живописець-акварелiст.
177
Гiббон Эдуард (1737–1794) – англiйський iсторик, автор шеститомної працi «Iсторiя занепаду i руйнування Римської iмперiї».
178
Клiко – французьке вино.
179
«Квентiн Дорвард» – роман англiйського письменника Вальтера Скотта (1771–1832).
180
Кiпренський Орест Адамович (1782–1836) – росiйський художник-портретист. Намальований ним 1827 р. портрет О. Пушкiна знаходиться зараз у Третьяковськiй галереї в Москвi.
181
Даль Володимир Iванович (1801–1872) – росiйський письменник, мовознавець, фольклорист, автор вiдомого «Толкового словаря живого великорусского языка»
182
Кольман Карл Iванович (1786–1846) – росiйський художник-акварелiст, що змальовував мiськi вуличнi сцени i селянський побут.
183
Мусiн-Пушкiн – Брюс Василь Валентинович (1775–1836) – один iз засновникiв Товариства заохочення художникiв.
184
Голiцин Олександр Миколайович – князь, мiнiстр епохи Олександра I i Миколи I.
185
Рамазанов Микола Олександрович (1817–1867) i Ставассер Петро Андрiйович (1816–1850) – художники-скульптори.
186
Куторга Степан Семенович (1805–1861) – професор зоологiї Петербурзького унiверситету.
187
Поль Шарль де Кок (1794–1871) – французький письменник-романiст.
188
«Векфiльдський священик» – сентиментально-моралiстичний роман англiйського письменника Олiвера Голдсмiта (1728–1774).
189
Пiнеттi – фокусник-iлюзiонiст.
190
Андромаха над телом Патрокла, – _ Андромаха в старогрецькiй поемi «Iлiада» – дружина троянського царевича Гектора, вбитого Ахiллом, одним з вождiв грецького вiйська, що облягло Трою. Шевченко помилково замiсть iменi Гектора поставив iм\'я Патрокла – друга Ахiлла.
191
Овидиево превращение – _ жартiвливий натяк на поета Овiдiя Назона (43 р. до н. е.– 17 р. н. е.) i його твiр «Метаморфози», де розповiдаються мiфи про чародiйнi перетворення людей.
192
Айвазовський Iван Костянтинович (1817–1900) – росiйський художник-маринiст.
193
Как тени у Харонова перевоза… – Харон – в античнiй мiфологiї перевiзник тiней померлих в загробне царство через пiдземну рiчку Стiкс.
194
Лелевель Iоахiм (1786–1861) – польський iсторик, активний учасник польського повстання 1830–1831 pp.
195
Вашiнгтон Iрвiнг (1783–1859) – американський письменник, автор книжки «Iсторiя життя i мандрiвок Христофора Колумба».
196
«Афiнський вечiр» – малюнок Брюллова, зображує Елладу (Стародавню Грецiю) V ст. до н. е. та її культурний центр – Афiни. Парфенон – храм богинi Афiни Паллади в Афiнськiй фортецi; Фiдiй (поч. V ст. до н. е. – бл. 432 або. 431 р. до н. е.) – давньогрецький скульптор, який робив статуї iз золота i срiбла. З цим малюнком Шевченко зiставляє «Афiнську школу» фреску Рафаеля у Ватiканi.
197
Перiкл i Аспазiя. – Перiкл – видатний державний дiяч стародавнiх Афiн (V ст. до н. е.). Аспазiя – його дружина, що вiдзначалася своїм розумом i красою.
198
Ксантiппа – iм\'я сварливої дружини фiлософа Сократа.
199
«Гугеноти» – опера Джакомо Мейєрбера.
200
Йдеться про незакiнчену картину Брюллова на iсторичну тему облога мiста Пскова польсько-литовськими вiйськами Стефана Баторiя в 1581–1582 pp.
201
«Кларисса» – роман в листах англiйського письменника XVIII ст. Самуеля Рiчардсона (1689–1761).
202
Грьоз Жан-Батiст (1725–1805) – французький художник.
203
Геба – в античнiй мiфологiї богиня молодостi i краси, прислужниця старших богiв.
Читать дальшеИнтервал:
Закладка: