Валерий Марценюк - Стихи и рассказы радиолюбителей Украины

Із предків моїх вище хатньої стріхи
Злітав хтось хіба що в здоровому сні.
Та пращур-чумак прокладав свої віхи
Чумацьким шляхом, там де зорі ясні.

Чумак і воли, космонавт і ракета
Разюча різниця, не проти ніхто!
Цікаво, що винайде розум планети
Так років із тридцять потому, чи сто?..

Горня й макогін, і бабусина хата,
Трипілля далеке, епоха слов'ян…
Я всім українцям хотів нагадати:
Без них не відбувся б для злету майдан

Запідозрив якось кум,
Зраджує дружина!
Це ж для мене просто глум.
Люба половино!

Винуватців проучить
Вирішив без шуму,
Вибрав день і вибрав мить —
Добре все продумав.

У відрядження зібравсь
В надвечірню пору
І пішов… А потім раз!..
Повернув до двору.

Жде годину, півтори,
Вже судомить ноги,
Гульк! Знайомі номери
Пропливли за рогом.

Кум ще трохи почекав —
Витримав характер:
Ситуація така —
Треба тільки факти.

Що в коханців там і як —
Нам воно не треба,
Клац! Замок їм вдарив так,
Мов би грім із неба!

Хто ж це двері відчинив?..
Кинулась коханка,
А коханець без штанів,
Вскочив лиш в шкірянку.

Миттю шаснув на балкон…
Чорт… Замкнуті двері…
А!.. На кухні є вікно…
К бісу ці портьєри!..

Третій поверх – це не гра,
Він же не горила…
Зачепивсь за щось, застряг —
Не дістав перила.

На шкірянці він висить,
Ледь від страху дише:
Боже, змилуйся й спаси —
Я ж хіба афіша?..

Що це, люба, тут за крик?
Лоба чом це хрестиш?
Там здається домовик,
Може, полтергейсти?..

– Так… завис тут, мов кажан,
Тілом світить грішним.
Жінко, дай скоріш ножа.
Є щось в нього лишнє!..

З того жаху «полтергейст»
Так рвонув з карнизу
Не згодивсь на кумів тест!
Полетів донизу…

Ну, йому ще повезло —
Вдала обстановка:
Скільки там летіть було
Із вікна «хрущовки»!

Поля, ліси, переліски,
Стежина між беріз,
Ставок з дитячим вереском —
Радію знов до сліз.

Отут земля-кормилиця,
Вона годує всіх,
Тут радість в пісню виллється,
Як пройдеш по росі.

Тут перший крок невпевнений,
Шкільні роки твої,
І зорі поміж вербами,
Під посвист солов’їв.

Згадав село – сердечко б’є,
Знов молодість зустрів,
Люблю тебе село моє,
Земля моїх батьків.

Бузковий дух околиці,
Чи снігом замело,
Душевні рани гояться,
Від згадки про село.

І поки сонце в небесах,
Й ляга в ріллю зерно —
Добро не щезне і краса,
Що ти даєш село.

Путі-дороги дальнії,
Беруть початок тут,
Й сюди ж, під крила мамині,
Вертає нас маршрут.

До тебе мчу, село моє,
Крізь відстанні років —
Дитинство, юність звуть мене
Й земля моїх батьків.

Я всім бажаю щастя
В цей вечір новорічний.
Сніг пада хай пухнастий і землю вкриє рясно,
Хай буде так, як в січні!

Додому хай газети
Розносять своєчасно —
У них – інформ-сюжети,
З життя і HAMs, й планети

Великих звершень в році
І затишку у домі,
Талантів сину й доці,
А ще таких емоцій —
Юнацтву лиш знайомих!

Я всім бажаю щастя
В цю нічку новорічну!
Сніжинок вам пухнастих!
І щезнуть хай напасті,
Хай радість буде вічно!

Позавчора мені снився
Сусід Прокопенко.
А сьогодні я зустрівся
Із самим Шевченко.

Ти скажи мені Тарасе,
Подумавши вперто.
Як покращати життя,
Прямо та відверто?

Що робить, куди податись,
Як нам вийти з ями?
А чи може всім поїхать
Прямо до Обами?

Розпитать там в Білім Домі
Як нам краще жити?
Мусульманина Обаму
Салом пригостити.

Попрохати, заспівати.
Заграть на бандурі.
Пояснити, що не вірим,
Ми Вітренко дурі.

Може краще нам за все
Гопак станцювати.
Показать пикатим янкі —
Вмієм працювати.

Заспівати їм на свято:
«Несе Галя воду».
Не ображені ми Богом
На дівочу вроду.

Ми займаєм добре місце
На Земної кулі.
І готові показати
Московії дулі.

Живемо, повір нам друже
Гірше від собак.
Ти позич нам трохи грошей
Обама Барак!

Ти пришли нам міцних негрів.
Дамо їм лопати,
Бо не хочуть працювати
Кляті депутати.

Після сессії міськради
На вухах локшина.
Ой ти рідна, люба, файна
Ненька Україна.

Вигнать з крісла президента,
Депутатів з Ради,
З Баварії запросити
Німців для поради.

Хай навчать як треба жити,
Як зростити брот.
Без такого варіанту
Пропаде народ.

Відповів Тарас сердито,
Подумавши вперто.
І насупившись сказав,
Прямо та відверто.

«Ви всі там на Україні
Довго не вагайтесь.
Об’являйте війну шведам
Та зразу здавайтесь».

Заболел, заболел я DX-ми,
Не зовите ко мне врача.
Я пробираюсь к ТХ-су,
Тапочками слегка «шурча».

Не разбудить бы жену и дочку,
Нормальные люди спят.
Встретить бы друга с Норфолка,
Да и других ребят.

Cпросить как дела, здоровье?
А схему ты, где нашел?
И вспомнить друзей поимённо,
Кто рано от нас ушел.

За окном метель с морозом.
А на Сейшелах тепло, прибой.
Боюсь я жены визита
Придёт и скажет «отбой»

Тебе же работать завтра
Вести самолёт, пилить
Шпионов ловить и бегать
Ну, хватит уж «цекулить»

Горит выходная лампа
Тепло отдаёт каскад
И запах особый исходит
Ни с чем не сравнимый «джихад»

Борьба за «страну» и ДХ – СА,
Эмоций и страсти ряд.
Страны и континенты
Идут колесом подряд

И на душе теплеет,
И мороз за окном не мороз.
Проблемы житья мелеют,
Конечно, да и оф коз.

Не дремлет FF в Одессе,
И Стан, что Сычёв в Крыму.
Сказала как-то соседка – ребята, я вас не пойму.
Зачем, для чего это нужно, и – главное кому?

Сейчас Интернет, мобилки.
Звони в Антарктиду скорей.
И я не пойму, для чего-же,
Хоть просто меня убей.

А где же навар и злато,
Доллары, тугрики где?
Я знаю «такых багато»
Бывают они везде.