Валерій Ковера - Нострадамус і Син

Ц. 6 к. 70 (б 2627:201)

«…за что именно он будет любим, кого победит. Нострадамус не напрямую, но косвенно намекает на связь короля королей с основанием новой религии, благодаря которой на планете и наступит в конце концов Золотой век.» (б 2627: 201)

І ще.

«Король, Монарх, великий Хирен, Юпетерианец – под всеми этими именами Нострадамус, очевидно, подразумевал одно и то же лицо. Такой вывод сам собой напрашивается из контекста, поскольку только применительно к этим господам пророк не скупится на

превосходную степень и самые лестные эпитеты. Примерно так же как и в послании к «человеколюбивому и могущественнейшему» Генриху. (б 2627:200)

Доречі, номер катрену 70 поділіть пополам, буде 35, – це дві останні цифри року 2035, коли основна робота Короля устрашенія буде зроблена.

Г е 4н 5р 3и 2х 1у 6читайте в порядку цифр.

Не такий він і страшний цей «Король устрашения». Просто він гармонійно сбалансований, – у нього є справжня «христианнейшая» любов і є те чого «страшатся и опасаются».

Та ось є і такий лист М. Нострадамуса, який починається так:

Письмо Нострадамуса

Преподобным сеньорам, господам каноникам кафедрального собора древнейшего города Оранжа

……………………………………………………….. (б 2320: 356)

Чи не йдеться тут про наш помаранчевий (оранжевий) Київ? Тут М. Нострадамус пише що відбулася:

«…кража священых вещей стала возможной в результате потворства двух ваших братьев по церкви…

…Добычу предполагалось разделить среди каноников, которые ныне уподобились солдатам…

…Потом двое или трое объявили, что это нереально в течение длительного времени, поскольку римская католическая церковь будет вовлечена в самые жуткие события. Итак, оно (серебро) было заперто, хотя двое из них остались при своем убеждении, что его необходимо переплавить в слитки и продать, временно укрыв в доме одного из них. Их было только трое, и они – братья Церкви, и они украли то, что совершенно, собираясь похитить все, не без сговора с хранителем, ибо вы доверили овец волку. Так же, как Иисус Христос на некоторое время доверил свою паству грабительству своей Церкви, выступающей под маркой веры и чесности, так же и вы доверили свое серебро, освященное и посвященное священному украшению вашего храма, подаренное некогда королями и правителями земли, как подлинными хранителями веры и реллигии…

…Священники подобны товарищам милостевых богов, но увидят, как Бог отомстит тем, кто осквернил его святой храм и похитил то, что в древности пожертвовали верующие.

А потому прочтите это мое письмо в кругу всех ваших людей (но не открывайте его, пока все не соберутся) и вы увидете, что при этом лица тех, кто замешан в этом деле, отразят великий стыд и конфуз, ибо они не в состоянии будут скрыть эти чувства…

…Я огорчен, что агнец был доверен волкам, и именно потому я и составил свое послание…

…Не сомневайтесь, господа, скоро все отыщется, а если нет, то будьте уверены, горькая участь ждет тех, кто совершил это

кощунственное преступление…

…Да сохранит вас Господь от зла. (б 2627: 356, 357, 358)

Тут М. Нострадамус вказує на крадіжку чогось дуже важливого, скоріше це не дорогоцінні метали, а щось ще коштовніше. Скоріше це щось написане. Нострадамус наче дає шанс повернути реліквію. І закінчується цей «Лист Нострадамуса» – Да сохранит вас Господь от зла.

От зла, наче попереджає що на це зверне увагу (дуже м’яко сказано) Король устрашения. Можливо про цю реліквію він писав:

Слабая банда оккупирует землю,

Те с высоких мест будут издавать ужасные крики,

Большая толпа, находясь в углу обеспокоена,

Падает. Возле Д. непр обнаружены писания.

Ц. 8 к.56 (б 2577: 274)

Як в нашому парламенті.

Бачте який цікавий останній рядок. Ось це «Д. непр» так і проситься прочитатись як Днепр.

У наших православних християн є ще шанс об’єднатися і на 99 вітсотків (а може, на всі 100) реформувати свою церкву. Бо буде як з католицькою.

О, пространный Рим, приближается твое разрушение!

Не твоих стен, но твоей крови и сущности.

Резкость в письмах вызовет такой ужасный конфликт,

Острое железо всем по самую рукоять.

Ц. 10 к. 65 (б 2627: 257)

Зверніть увагу, і тут йдеться про «резкость в письмах». Це, будемо казати, почерк Короля устрашения.

«И связано это с тем, что царства, секты и религии с течением времени потерпят столь резкие изменения, что станут своей противоположностью…»

Нострадамус «Предисловие к сыну Цезарю» (б 2627: 334)

Християнство вже працює як негатив.

Є ще катрени со словами «Послерожденный», «оранжерея». Але мені здається, що переклад тих катренів дуже поганий, – то хіба можна їх коментувати. Взагалі в книгах авторів Дмитрія і Надії Зима самий гарний переклад катренів і листів М. Нострадамуса. Хоча і у них іноді буває по два, три і більше варіантів. А багатьох катренів взагалі немає (а може ще будуть).

Треба думати, що будуть, – то і будуть.

А в книгах інших авторів нікудишній переклад катренів. Я бачив в книжкових магазинах літературу про, буцімто, розшифровку катренів М. Нострадамуса, але подивлюсь два-три катрени про «Короля устрашенія» (в точності яких в мене стовідсоткова впевненість) і бачу: «чорти що і з боку бантик». Та не купляю. Хоча купив би, але… перефразовуючи відомого автора:

У них там гроші кури не клюють,

А в нас на книжки не вистачає.

Та і курей немає.

Тут останній рядок майже відповідь Наталі Петрівні на її

пораду, як покращити свій (мій) сон. Я чув і зрозумів. Ви, шановна Наталя Петрівна, все правильно говорили в тій (і не тільки) своїй радіопередачі. Спасибі.

Та от ще трохи про Заратустру і як робляться релігії.

Священая книга «Авеста» (а потім Зенд-Авеста) послідовників пророка Заратустри писаная і не один раз переписаная, бо в ній можна знайти, як кажуть, нестиковки. В цій книзі сгадуються перші люди, люди без голов з очами на грудях, оледеніння, потоп і багато ще цікавого.

Але я її повністю не читав, тільки в деякіх книжках уривками, дещо в Інтернеті і теж не повністю.

І доводиться користуватися «урізанними» знаннями. Мабуть, християнська рука причетна до цього.

І взагалі; чого я тільки не читав. І те не читав, і те не читав…

«Родословная пророка (Заратустри), согласно арийской традиции, выглядит внушительно, она восходит к первому человеку, Гайа Мартану, имя которого в переводе с авестийского языка предположительно переводится как «Жизнь смертная». (Не отсюда ли, кстати, происходят слова современных европейских языков, обозначающие смерть или связанные с этим понятием? К примеру, латинские и французские «mortus, mort, mortel», руские «мор, морить, морок и мрак»? А у древних славян богиню смерти звали Мареной или Мармарой…) (б 2280: 37,38)