Владимир Владко - Сивий Капiтан (на украинском языке)

I ще одного Олесь не мiг збагнути. Чому Капiтан з самого початку так прихильно поставився до нього? Чому вiн не тiльки залишив його на "Люциферi", а й виявив стiльки пiклування про долю чужого йому юнака? Справдi, для цього аж нiяк не можна було знайти пiдстав, особливо якщо згадати про дивну, якщо не пiдозрiлу, поведiнку Олеся з самого початку. Адже вiн нiчого не змiг сказати про себе i своє минуле. Як сталося, що Капiтан i Валенто повiрили йому? З яких причин такий неговiркий, похмурий i суворий Сивий Капiтан вiв з ним ту першу розмову про його долю, яка так зворушила Олеся, i тепер так охоче i докладно розповiдає юнаковi про свiй винахiд, про будову "Люцифера"? Нiякого пояснення тут вiн знайти не мiг, це лишалося такою ж нерозв'язною загадкою, як i чимало iншого, з чим зустрiчався Олесь на "Люциферi", тiльки не з галузi науки i технiки, а з найскладнiшого, що є на свiтi, з людських взаємин...

3. ДАЛЬШI ЗАПИТАННЯ ОЛЕСЯ

- Що сталося, Олесю? - почув вiн раптом, наче прокидаючись, дещо стурбований голос Капiтана. - Замiсть того, щоб вiдповiсти менi, ти чогось замислився. Може, й справдi пiдеш вiдпочити?

- Нi, нi, - палко заперечив юнак, проводячи рукою по лобi. - Я таки замислився трохи, але не тому, що втомився. Навпаки, менi дуже хочеться ще слухати вас, щоб бiльше зрозумiти. Я зовсiм не втомився, а радий слухати ще й ще. I про реактивнi двигуни, i про подолання земного тяжiння... адже ви саме так сказали?.. Тим бiльше, що про реактивнi двигуни я знаю дещо. А от про земне тяжiння... при чому тут воно?..

Сивий Капiтан пiдвiвся в крiслi i вказав Олесевi на великий екран, на якому добре видно шлях, що розстилався перед "Люцифером". Цього разу автомобiль мчав нерiвною мiсцевiстю, дорога час вiд часу круто пiдiймалася вгору, щоб потiм знижуватися в долину чи глибокий яр. I знов Олесь вiдзначив про себе: як м'яко i плавно рухається ця чудесна машина!

- Ти, мабуть, помiтив, Олесю, що iнодi "Люцифер" не спирається на колеса, а наче висить у повiтрi? - таким запитанням почав свою дальшу розповiдь Сивий Капiтан.

- Аякже! Ще тодi, в лiсi, коли вперше вийшов з машини, я побачив, як колесо "Люцифера" вiльно крутилося в повiтрi, не торкаючись землi.

- Тодi ти бачив одне вiльне колесо. Але моя машина може не торкатися грунту всiма чотирма колесами...

- Це буває на ходу? Коли "Люцифер" швидко мчить?

- Нi, незалежно вiд того. Просто коли це потрiбно. От дивись, що зараз станеться. Бачиш вдалинi цю велику загорожу, що перетинає шлях?

Олесь придивився. Далеко попереду вiн i справдi помiтив високу загорожу з колод, оповитих колючим дротом. Вона перетинала їм дорогу.

"Люцифер" мчав до неї, не уповiльнюючи швидкостi. Загорожа з товстенних колод, здавалось, линула ближче й ближче до нього. Адже руху "Люцифера" Олесь не вiдчував зовсiм, автомобiль наче стояв застиглий на мiсцi, а рухалися, мчали повз нього всi навколишнi речi.

Ще мить - i "Люцифер" наскочить на загорожу, розiб'ється в дрiзки! Олесь здригнувся, треба гальмувати, гальмувати негайно, бо iнакше...

Рука Сивого Капiтана торкнулась невеличкої рукоятки на пультi керування. I враз велика загорожа, яка була вже перед самим "Люцифером", мов провалилася вниз. То плавно пiдстрибнув угору велетенський автомобiль, пролинувши над колодами загорожi, над колючим дротом, не зменшуючи при тому своєї швидкостi...

Олесь полегшено зiтхнув. Ну й стрибок! Мiцнi нерви мусять бути у людини, що подорожує цiєю дивною машиною.

- Здається, на тебе справив враження цей невеличкий стрибок, - говорив тим часом Сивий Капiтан. - Чекай, тобi доведеться побачити чимало ще дивнiших речей.

- А як же... як же "Люцифер" мiг перескочити через ту загорожу? Мов на крилах!..

- Я включив спецiальний пристрiй - генератор антигравiтонiв. Весь корпус "Люцифера" почав вилучати цi елементарнi частки - i внаслiдок того машина втратила вагу, мов вiдштовхнулася вiд землi. Не розумiєш, Олесю? Пояснювати тобi все це було б надто складно. Я скажу тобi тiльки ось що. Земне тяжiння - отже, i наша вага! - викликається особливими елементарними частками, гравiтонами. А мiй генератор вилучає такi ж самi частки, але скерованi в зворотному напрямi, антигравiтони. Вони гасять дiю звичайних гравiтонiв, а вiд того зникає i тяжiння, вага. Для цього потрiбна дуже велика кiлькiсть електричної енергiї. Але я вже говорив тобi, що в мене її достатньо. Вистачить i на генератор антигравiтонiв, i на реактивнi двигуни, що рухають "Люцифер"...

Олесь дивився на Капiтана, мов зачарований. Ця людина справляла на нього враження всевладного чудодiя, якому все пiдкоряється, який може зробити все, що тiльки побажає. I розповiдав Сивий Капiтан так просто, нiби в усiх тих неймовiрних властивостях його "Люцифера" не було нiчого дивного, наче вiн говорив про звичайнiсiнькi речi... А йшлося про такi технiчнi i науковi чудеса, що розповiдь про них здалася б не лише Олесевi, а й багато декому ще чарiвною, хоч i дуже красивою казкою, коли б та розповiдь не точилася тут, на самому "Люциферi", де цi чудеса були незаперечною дiйснiстю... Антигравiтони, реактивнi двигуни, що рухають "Люцифер"... Раптом Олесевi промайнула думка: усi такi двигуни, як-от на реактивних лiтаках, наприклад, видають пiд час роботи страшенний шум. А тут усе тихо, лише iнодi виникає легке шелестiння чи шипiння. Як же так?.. I Олесь спитав про це.

Сивий Капiтан тiльки посмiхнувся:

- Звичайнi реактивнi двигуни працюють за рахунок безперервних вибухiв при згоряннi пального, друже мiй. Тому й утворюється такий шум. А в мене працює електрика. Вона дає теж своєрiднi вибухи, але вони не створюють звукових коливань, тiльки оте шипiння, яке ти чув. Зажди, згодом, сподiваюся, ти все це зрозумiєш. Я охоче розповiдатиму тобi про все, що стосується "Люцифера", але не зразу, а поступово, в мiру того, як ти помiчатимеш щось нове, незрозумiле для тебе. Обiцяю тобi це, Олесю!..

I знову Олеся вразила щирiсть його слiв. Чому, чому Сивий Капiтан так охоче розповiдає йому все це? Чим завоював юнак його симпатiї i прихильнiсть? Де пояснення цьому?.. Можливо, краще було б просто запитати про це його самого. Але на такий вчинок Олесь не мiг наважитися, щось заважало йому, щось зв'язувало...

4. СЕРЦЕ I ДУША "ЛЮЦИФЕРА"

"Люцифер" линув уперед i вперед. Пiсля обiду Олесь знову сидiв з Сивим Капiтаном у кабiнi керування, наче це було вже так заведено, i слухав його розповiдь про будову дивної машини. I поступово у нього дедалi бiльше розкривалися очi на все те, що вiдбувалося навколо, на таємницi i загадки, якi оточували його в "Люциферi". Звiсно, все це Олесь уявляв собi тiльки поверхово. Але крок за кроком перед ним вимальовувалась прекрасна гармонiйна система, за якою був побудований чудесний апарат.

Десь всерединi мiститься серце велетня - складна, невiдома людству машина, винайдена Сивим Капiтаном ще тодi, коли вiн був Ернаном Рамiро. Та машина сполучає атоми водню-дейтерiю i перетворює їх на атоми гелiю. За яким принципом працює машина, як вона влаштована, знає тiльки сам Сивий Капiтан, та ще, можливо, хтось з його найближчих помiчникiв - i бiльше нiхто в свiтi. Але машина працює автоматично - це по-перше; по-друге, вона дає при цьому гiгантську кiлькiсть енергiї, що видiляється при термоядернiй реакцiї. I тiєю енергiєю живляться незлiченнi складнi механiзми, апарати i прилади, якими "Люцифер", мабуть, наповнений вщерть.