Олесь Бердник - Мiжзоряна нянька (на украинском языке)

- Дивись, дивись - яка здорова куля!

- Вона роздувається!

- То не куля, - пояснював УР, - то планета, до якої ми летимо.

- Iнша Земля? - запитували дiти.

- Iнша.

- Вона така сама, як i наша?

- Побачимо. Ми для цього й прибули сюди.

Зорелiт пробив хмари i помчав над планетою. Внизу виднiлися темнi простори океану, синюватi звиви рiк, масиви лiсiв i хребти високих гiр. УР увiмкнув приймачi енергiї всiх частот, видiлив хвилю, на якiй було зловлено на Землi сигнали. Прилади вiдзначили, що ритмiчнi сигнали набули величезної сили. Вони стали особливо потужними тодi, коли зорелiт пролiтав над широким плоскогiр'ям. Зробивши ще один виток навколо планети, УР дав команду вести корабель на посадку. Керiвнi автомати слухняно виконали наказ.

Дiти здивовано i злякано дивилися в перископ, тривожно запитували УРа:

- Ми падаємо?

- Нi, сiдаємо на планету.

- Ми не розiб'ємось?

- Нi. Сидiть спокiйно.

- А що це таке - широке i синє?

- То океан.

- А на Землi вiн iнакший!

- Бо ви бачили його iз берега.

- А це що - зелене?

- Лiси.

- А в них є звiрi, як на Землi?

- Напевне, є.

- Ой, як здорово! - вигукував Iгрек.

- От би походить у них! - вторив йому Iкс.

- Ще походите, - запевняв УР. - Не заважайте.

Зорелiт, здригаючись вiд потужних потокiв повiтря, повiльно опускався серед плоскогiр'я, недалеко вiд дивовижної, високої конiчної споруди...

VI

Дiти захоплено визирали в iлюмiнатори, оглядали мiсцевiсть. Вони бачили заростi густих дерев, бiлоснiжнi вершини гiр, золотий диск тутешнього сонця. Все це було дуже схоже на те, що вони спостерiгали у фiльмах про Землю.

- Урчик, - просили вони свою няньку. - Ми погуляємо в лiсi. Ми ж бачили - дiти на Землi гуляють у лiсах.

- Пiдождiть, - попередив УР. - Тут може бути небезпечно. Я мушу все перевiрити сам.

Вiн спустився вниз, закривши перед тим дiтей в iзоляторi. Перейшовши у вихiдний шлюз, продезинфiкував його i вийшов назовнi. Пересуватись було важко. Пiд ногами-колiщатами вiдчувалася не гладенька пiдлога примiщень зорельота, а нерiвний скелястий грунт. Але УР не звернув на те уваги. Йому треба було будь-що оглянути дивну будiвлю, звiдки чулися сигнали.

Конiчна будiвля стояла за пiвкiлометра вiд зорельота. УР наблизився до неї, оглянув її поверхню у спектрах рiзних променiв.

- Безумовно, штучного походження, - заявив вiн сам собi. - Це i є те, що бажала знайти експедицiя.

Урчик побачив угорi велетенськi рефлектори. Їх було три. Вони поволi оберталися, спрямовуючи свої чашi в небо.

- Антени спрямованої дiї, - вiдзначив УР. - Можна повертатися до корабля. Розумнi iстоти в системi зiрки Епсiлон Ерiдана є.

Автомат рiшуче попрямував назад. По дорозi вiн заглянув у невеликий лiсок, дослiдив кiлька дерев. Зненацька з-за скелi на нього кинулася якась iстота. Вона була разiв у п'ять бiльшою за УРа. Автомат пiд її вагою впав додолу, промовивши при цьому:

- Це жива iстота. Вона хижа.

УР вiдчув, як могутнi кiнцiвки iстоти обплутують його, як до металу коробки присмоктуються якiсь неприємнi щупальця. Вiн дав наказ своєму захисному центру - включити струм високої напруги на зовнiшнiй покрив. Iстота з ревом вiдскочила, закрутилася на мiсцi, розкидаючи кругом себе камiння, i сконала. УР пiдiйшов до трупа, оглянув його, сказав:

- Її система зiпсувалася. Вона сама винна. УР не хотiв поганого.

Входячи до шлюзу корабля, УР рiшуче заявив сам собi:

- Дiтей поки що випускати не можна. Це небезпечно для них. Тiла малих космонавтiв не захищенi. Хай трохи пiдростуть.

VII

Минуло ще десять рокiв. УР терпляче ждав i виховував дiтей. Вони стали вже високими, сильними, майже такими, як i дорослi космонавти, що колись повели зорелiт iз Землi. УР iз подивом вiдзначив, що Iкс похожий на капiтана, а Iгрек - на Марiю. Вiн сказав:

- Очевидно, тут дiяв принцип стандарту. Iкс похожий на капiтана, а Iгрек - на Марiю.

Юнi космонавти вже самi орiєнтувалися у складних системах корабля, вивчали науку Землi. Вони жадiбно поглинали могутнiй потiк неосяжного знання, засвоювали його. Вони з тривогою i хвилюванням спостерiгали за життям Землi, яке виникало перед ними в численних фiльмах, узятих космонавтами з рiдної планети. Iкс та Iгрек нарештi зрозумiли, що не вони i не УР одержали завдання летiти в iншу зоряну систему, що на кораблi мусять бути iншi iстоти - люди. I тодi юнаки рiшуче приступили до УРа, який уникав розмови на цю тему.

- УР, ми вже не маленькi, - сказав Iкс. - Ми вирахували. Зорелiт вилетiв iз Землi ранiше, нiж ми народилися. Значить, ми виникли на зорельотi. Де нашi батьки?

УР довго не вiдповiдав. Нарештi вiн сказав:

- Так. Ви вже дорослi люди. Я скажу. Ви виникли на зорельотi. Корабель вели вашi батьки та iншi люди. Зорелiт потрапив у потужний потiк радiацiї. Всi вони загинули. Залишилися тiльки ви в iзоляторi. Все iнше ви знаєте. Я вирiшив вести корабель далi i виконувати завдання Землi.

- I виховав нас? - прошепотiв Iгрек. - Який же ти молодець, УР.

- Чому молодець? - здивувався УР. - Я лише виконав завдання Марiї.

- Хто така Марiя?

- Ваша мати. Це її воля виховала вас. її воля, втiлена у мене. I розум людей, якi створили мене.

- Ти просто дуже скромний, УР, - озвався Iкс. - Ти мiг би бути хорошою людиною.

УР промовчав. Вiн не знав, що значить бути людиною. Вiн подумав, заявив:

- Коли вернемося на Землю, я ще дещо вiдкрию вам. А поки що - закiнчимо цю розмову. Пора виконувати завдання Землi.

VIII

Одягнувшись у скафандри i захопивши ядернi випромiнювачi, юнаки попрямували до конiчної будiвлi. Кiлька мiсяцiв, день за днем, вони дослiджували її, намагаючись проникнути за товстi металiчнi стiни. Нарештi це їм удалося. У глибинi споруди, серед сферичної зали, вони знайшли багато рiзних автоматiв, приладiв, зразкiв виробiв i коробок iз плiвками та барабанами. Пiсля консультацiї з УРом юнаки вирiшили, що цей склад залишили на планетi розумнi iстоти з iншої зоряної системи, бо в системi зiрки Епсiлон Ерiдана розумного життя не виявилося. Напевне, колись тут була експедицiя з iншого свiту i вона залишила будiвлю та склад для тих, хто коли-небудь прибуде сюди, або для майбутнiх розумних iстот цiєї системи. Юнаки захопили всi експонати складу, повантажили їх у зорелiт. Крiм того, вони зiбрали велику колекцiю мiнералiв, рослин та деяких тварин. Завдання Землi було виконано. Тепер можна було вирушати назад. Так заявив УР.

Юнаки зайняли мiсця штурмана та пiлота i схвильовано переглянулись. Очi космонавтiв були наповненi сльозами. Iкс прошепотiв:

- Невже ми побачимо Землю... рiдну планету?

- Що значить невже? - озвався дзвiнким голосом УР. - У нас є корабель. Є паливо. Є розрахунки маршруту. Згiдно теорiї ймовiрностi...

Юнаки щасливо засмiялися, вдячно поглянули на УРа i, не дослухавши його до кiнця, ввiмкнули систему старту корабля...

IX

Всесвiтнiй зв'язок передавав по всiй Землi:

- Люди Землi! Велике щастя! Зорелiт "Серце", який ми вважали загиблим, повертається iз запiзненням на десять рокiв. Вiн опускається на космодром у Памiрi, звiдки й стартував двадцять чотири роки тому. Отже, космонавти живi. Готуйтеся зустрiчати героїчних синiв i дочок планети, люди Землi!..