LibKing » Книги » Фантастика и фэнтези » Научная Фантастика » Василий Бережной - Ох, цi телепати (на украинском языке)

Василий Бережной - Ох, цi телепати (на украинском языке)

Тут можно читать онлайн Василий Бережной - Ох, цi телепати (на украинском языке) - бесплатно полную версию книги (целиком). Жанр: Научная Фантастика. Здесь Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте LibKing.Ru (ЛибКинг) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
libking

  • Название:
    Ох, цi телепати (на украинском языке)
  • Автор:
  • Жанр:
  • Издательство:
    неизвестно
  • Год:
    неизвестен
  • ISBN:
    нет данных
  • Рейтинг:
    3.88/5. Голосов: 91
  • Ваша оценка:

Василий Бережной - Ох, цi телепати (на украинском языке) краткое содержание

Ох, цi телепати (на украинском языке) - описание и краткое содержание, автор Василий Бережной, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки LibKing.Ru

Ох, цi телепати (на украинском языке) - читать онлайн бесплатно полную версию (весь текст целиком)

Ох, цi телепати (на украинском языке) - читать книгу онлайн бесплатно, автор Василий Бережной

Бережной Василий Павлович

Ох, цi телепати (на украинском языке)

Василь Бережний

Ох, цi телепати...

I.

- От навiжений - знову завiв! I нащо такi мотоцикли роблять? Реве, як трактор!

- Так це ж гоночний, хiба не бачиш?

Сєва пiдвiв голову, на якiй виблискував шолом, озирнувся, але нiкого поблизу не було. Що за дивина? Та й як би вiн мiг почути цей дiвочий голос в такому ревищi?

- Та вимикай же, бовдуре, голова трiскає!

Сєва заглушив. Скинув рукавицю, потер пальцями чоло. Мотоцикл в порядку, а от голова... Звiдки цей голос? Адже вiн виразно чув: лементувала якась дiвчина, точно - дiвчина! I гукала до нього, ну, звичайно, вiн один тут з мотоциклом...

Спантеличений Сєва задер голову й подивився на густий каштан, що розкинув над ним вiти, немов дiвчина могла бути там. Нiчого не побачивши, окрiм лапатого листя, зiтхнув, узявся за кермо i вивiв мотоцикл з двору, не запускаючи мотора. I тiльки на дорозi налiг ногою на педаль. Пiд кулеметний трiск хлопець думав: чи справдi було, чи, може, здалося? "Вимикай... голова трiскає!" Чув же, виразно чув...

Наступного дня, здибавши на перервi свого друга Едика з п'ятого курсу, вiдвiв його в дальнiй кiнець коридора i по секрету розповiв:

- Розумiєш, учора завiв свого "Ягуара", прослуховую, мотор реве, як звiр, коли якась дiвчина просить: "Це ревiння менi заважає, припинiть, будь ласка".

- Чи ти ба, яка нiжна особа! - реготнув Едик. - Наша, з автодорожнього?

- Та в тiм то й рiч, що не знаю.

- Чому ж не познайомився? Чи не гарна?

- Не мiг я познайомитись, її не було.

- Ти ж кажеш, говорила..

- Та говорила, голос приємний, а її самої не бачив.

Едик зареготав:

- Ну, ти штукар, Сєвка! Вона що - невидимка? Чи, може, то якась пташка обiзвалася людським голосом?

Сева знизав плечима:

- Кажу ж тобi - чув, отак, як оце тебе.

Едик перестав смiятися, окинув товариша уважним поглядом, поклав йому руку на плече:

- Слухай, а ранiше з тобою нiчого такого не було? Не причувалось?

- Нi.

- Не привиджувалось?

- Нi.

- I голова не поболює?

- Та нi, я цiлком здоровий, недавно i медогляд пройшов.

Едик помовчав, а тодi знову вискалив зуби:

- Отож, якби ти не їздив сам, а посадив кралечку та в обнiмку... Отодi не причувалися б дiвочi голоси! Та ти не хмурся, знайдемо твою невидимку.

Домовились пiсля занять пересвiдчитись, чи справдi iснує такий феномен, а заодно й покататись. Та Едиковi кпини зiпсували Сєвi настрiй, хлопець уже шкодував, що похвалився гострому на язик товаришу. I кожного разу отак - що йому не розповiси, одразу висмiє тебе, зобразить якимось дурником, недотепою. Треба буде... А що треба, Сєва й сам не знав, якось так складалось, що Едик завжди верховодив. Може, що вищий на зрiст? Ну, то й що? Сєва струснув головою, щоб одiгнати "дурнi думки" i зосередитись: лектор саме пояснював конструкцiю автомобiля без коробки швидкостей.

...На Київ опустилося золоте крило надвечiр'я, коли хлопцi пiдвели свої мотоцикли до густолистого каштана.

- Тут я стояв, - сказав Сєва.

- Ану ж давай запустимо! - Едик обвiв поглядом лоджiї сусiднього будинку. - Чи обiзветься?

Разом заревiли обидва мотори, рiзкi стрiляючi звуки вдарили по будинках, заповнили простiр аж пiд самiсiньке небо. Едик щось крикнув Севi, але той не розiбрав. Зате голос дiвчини почув:

- О, вже їх двоє... Ну й телепнi! Ти чи ви припините нарештi?

Сєва миттю заглушив, нiяково позирнувши на товариша. Той також вимкнув.

- Чого так швидко?

- Ображається... - Сєва подивився на будинок. - Хiба ти не чув?

- Нi. Окрiм ревища мотора, нiчого не чув.

- А вона обiзвалася зразу. Просить припинити.

- Слухай, а може, ти краще припиниш розiгрувати мене? Вигадав таке...

Цiєї саме хвилини з парадного вийшов чоловiк у бiлому халатi, одразу видно, що лiкар, i попрямував не до машини медичної допомоги, а до них. Сєва тiльки глянув, так i здогадався, про що буде мова.

Лiкар уважно подивився на мотоциклiстiв i тихо, якось довiрливо сказав:

- Тут одна хвора дiвчина... втiм, вона вже одужує...

- Та, що не любить мотоциклiв? - прохопився Сєва.

- Їй потрiбна тиша, розумiєте, її нервово-психiчний стан...

- Я так i подумав, що вона нервова, - закивав головою Сєва. - Тiльки що лементувала.

- Лементу я не чув, - здивовано глянув на нього лiкар. - Бачив тiльки, як болiсно скривилося її лице, коли загурчали мотори. Вона в цей час вiдпочиває на лоджiї.

- А який хоч поверх? - спитав Едик.

- Сьомий, але й туди долiтає. А ви ж можете заводити подалi вiд будинку.

- Гаразд, - винувато усмiхнувся Сєва, - раз таке дiло... Ми ж не знали...

Лiкар заспiшив до машини, ось вона тихо фуркнула, нечутно покотилася помiж будинками, а хлопцi переминалися з ноги на ногу бiля своїх яскраво пофарбованих мотоциклiв.

"Чи ти ба, яка iстеричка, - подумки обурювався Едик. - Ще й кривиться..."

- Ану давай, Сєво, вдаримо їй концерт! Щоб знала, як манiжитись.

Едик, наперед смакуючи ефект, гучно зареготав, але тут же вмовк, прикусив язика. Сева так блиснув своїми чорними очима, що Едик знiтився, одвiв погляд убiк i, замiсть того, щоб надавити на заводну педаль, опустив ногу на землю.

- Ти чого? - силкуючись оговтатись, але все ще iз затаєним острахом огризнувся Едик.

- А того, що треба совiсть мати. Дiвчина хвора, i лiкар просив, а вiн "концерт"!

"Оце хороший хлопець, - раптом почув Сева, наче прошепотiло над вухом. - Добрий..."

Обличчя йому полагiднiло, хлопець подивився на лоджiю сьомого поверху i мимоволi помахав рукою, наче хтось там мiг побачити цей жест. Не заводячи, вивели мотоцикли на вулицю. Севине серце билося в радiсному ритмi: незнайомка похвалила його, це - раз, а друге - вдалося приструнити самовпевненого верховода. Едик деякий час хмурився i сопiв, але до суперечки в них не дiйшло, гасали один за одним, поки зовсiм звечорiло i Київ осяяли гiрлянди вогнiв. Прощаючись, Едик не втерпiв:

- Слухай... ти справдi її "чув"? Менi й досi не вiриться...

- Кажу - справдi. - Смагляве обличчя Севи па мить осяяла посмiшка.

- А чому ж я...

- Не знаю, - здвигнув плечима Сєва. - Може, настроєний не на ту хвилю.

- Дивно, це дуже дивно, - помiркував Едик. - Це ж виходить... телепатiя! Так? Зажди...- Вiн тяпнув себе рукавицею по чолу. - Можна ж перевiрити! I як це я зразу не згадав? У мене ж є хороший знайомий, ми iнколи в шахи граємо...

- А до чого тут шахи?

- Вiн працює в науково-дослiдному iнститутi... от не пригадую в якому... Зв'язано з бiологiєю, психологiєю... Так вiн часто заводить балачку про цю саму телепатiю та ще пара... пара...

- Парапсихологiю?

- Так, саме телепатiя i парапсихологiя - це його коник. Я йому розкажу про тебе, обов'язково. I про ту твою... невидимку.

Сєва поморщився: помiж них двох (мав на увазi себе i дiвчину) вплутається ще один... Та хiба Едика спиниш? Ех, i навiщо вiн похвалився?..





Василий Бережной читать все книги автора по порядку

Василий Бережной - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки LibKing.




Ох, цi телепати (на украинском языке) отзывы


Отзывы читателей о книге Ох, цi телепати (на украинском языке), автор: Василий Бережной. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв или расскажите друзьям


Прокомментировать
img img img img img