Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я потерпілого, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Суспільна небезпечність цього злочину виявляється в тому, що відповідно до чинного законодавства України, міжнародних конвенцій (Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини. Ов’єдо, 4 квітня 1997 р.) та декларацій (Гельсінкська декларація «Рекомендації для лікарів, які проводять біомедичні досліди на людині», прийнята 18-ю Всесвітньою медичною асамблеєю, червень, 1964) досліди над певними категоріями громадян взагалі заборонені, а в тих випадках, коли вони можуть проводитись, то з великими обмеженнями. Проведення дослідів над людьми часто створює загрозу для їх життя та здоров’я.

2. З об’єктивної сторони злочин виявляється в: 1) діянні; 2) наслідках;

3) причинному зв’язку між ними.

3. Діяння полягає в незаконному проведенні медико-біологічних, психологічних та інших дослідів над людиною. Відповідно до ст. 45 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» застосування експериментів на людях допускається із суспільне корисною метою за умови їх наукової обґрунтованості, переваги можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків, повної інформованості і добровільної (як правило письмової) згоди особи, яка підлягає експерименту.

4. Забороняється проведення дослідів над вагітними та жінками, які годують, новонародженими, хворими, ув’язненими та військовополоненими.

5. Досліди над людиною повинні проводитися за її згодою, а осіб, які були визнані судом недієздатними, а також неповнолітніх — за згодою батьків, опікунів або піклувальників.

6. При проведенні дослідів, лікарі, які мають достатній клінічний досвід, спостерігають за новим явищем у певних умовах з метою його пізнання, вивчення та дослідження. Біомедичні дослідження на людині повинні відповідати загальновизнаним науковим нормам, ґрунтуватися на ретельно виконаних лабораторних дослідженнях, дослідженнях на тваринах та глибоких наукових знаннях.

7. Досліди над людиною проводяться для удосконалення діагностичних, терапевтичних та профілактичних методик, а також поглиблення розуміння характеру та перебігу захворювань. При проведенні таких дослідів інтереси науки та суспільства не повинні ставитись вище інтересів учасника експерименту.

8. Лікарі повинні утримуватись від проведення дослідів над людиною або зупиняти будь-які дослідження, якщо стане відомо, що небезпека надзвичайно велика порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок експерименту.

9. Крім діяння, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є створення небезпеки для життя чи здоров’я потерпілого. Внаслідок експерименту в організмі людини відбуваються певні процеси і зміни, які створюють реальну можливість настання смерті або інших тяжких наслідків. Такий стан людини повинен бути зафіксований. Обов’язковим у таких ситуаціях є встановлення причинного зв’язку між незаконним проведенням досліду над людиною і створенням загрози для її життя чи здоров’я.

10. Суб’єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі щодо діяння і необережності до настання або можливості настання тяжких наслідків (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

11. Суб’єктом є особа, яка проводить досліди над людиною і якій виповнилося 16 років.

12. Частина 2 ст. 142 КК передбачає більш сувору відповідальність, якщо досліди проводяться над неповнолітнім (до 18-ти років), двома або більше особами, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я потерпілого.

13. Примушування — це вимога лікаря або інших осіб, які проводять експеримент над людиною, дати згоду на його проведення, яке супроводжується фізичним насиллям або погрозами його застосування до потерпілого або близьких йому осіб, погрозою розголосити відомості, що ганьблять цих осіб, знищити або пошкодити їхнє майно, спричинити шкоду іншим правоохоронюваним інтересам зазначених осіб.

14. Обман — це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або замовчування таких відомостей, які мають бути повідомлені. Це може стосуватися мети досліду та методики його проведення, ступеня ризику і характеру наслідків, які можуть настати для потерпілого. Обман може бути вчинений як щодо потерпілого, так і щодо законного представника, якщо досліди проводяться над неповнолітньою чи визнаною судом недієздатною особою.

15. Тривалий розлад здоров’я може мати місце при середньої тяжкості або тяжкому тілесному ушкодженні тощо.

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини

1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації —

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Незаконна торгівля органами або тканинами людини — карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю, —