Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

12. Здійснення злочину групою осіб — див. п; 16 коментарю до ст. 152 КК.

13. Здійснення злочину особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 КК. Це спеціальний вид повторності щодо повторності, ознаки якої розглядалися в п. 11 коментарю до цієї статті. Особливість її в тому, що дії винного за вчинення злочинів, передбачених статтями 152 або 154 КК, потребують самостійної кваліфікації, якщо особа за раніше вчинене зґвалтування або примушування до вступу в статевий зв’язок не була засуджена. Вчинене нею потребує кваліфікації за сукупністю злочинів за відповідною частиною ст. 152 або ст. 154 та за ч. 2 ст. 153 КК.

14. Не можуть кваліфікуватися за ознакою повторності випадки, коли особа одночасно із насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом здійснює зґвалтування щодо цієї ж потерпілої особи. Такі випадки кваліфікуються за сукупністю цих злочинів, але за іншими ознаками.

15. Якщо суб’єкт, діючи з єдиним умислом, без значної перерви у часі вчинив два або більше акти насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з однією і тією Ж потерпілою особою, то його дії

потрібно розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ч. 1 ст. 153 КК.

16. Вчинення злочину щодо неповнолітньої (неповнолітнього) — див. п. 17 коментарю до ст. 152 КК.

17. Для застосування ч. З ст. 153 КК необхідно встановити такі кваліфікуючі обставини: 1) вчинення злочину щодо малолітньої чи малолітнього;

2) спричинення особливо тяжких наслідків. Подібні ознаки зазначені в ч. 4 ст. 152 КК. Про їх зміст див. пункти 19 та 20 коментарю до ст. 152 КК.

Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв’язок

1. Примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службове залежні, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Ті самі дії, поєднані з погрозою знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів або розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів, —

караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що винна особа використовує своє службове або матеріальне становище як засіб психічного примусу на іншу особу з метою примусити її до вступу в статевий зв’язок.

2. Потерпілою особою може бути як жінка, так і чоловік, що перебувають у матеріальній або службовій залежності від винної особи. Потерпілими можуть бути і неповнолітні особи. Якщо примушування призвело до статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, дії винної особи повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів (статті 154 і 155 КК).

Склад злочину, передбаченого ст. 154 КК, може мати місце лише за умови доведеності, що на потерпілу особу здійснювався вплив із використанням її матеріальної чи службової залежності від винного.

3. Матеріальна залежність потерпілої особи має місце тоді, коли, наприклад, вона перебуває на утриманні особи, яка застосовує примушування, або проживає на її житловій площі. Службова залежність має місце, коли жінка або чоловік обіймає посаду, згідно з якою вона підлегла особі, яка застосовує примушування, або підпадає під контрольні дії такої особи (наприклад, дії ревізора), або інтереси потерпілої особи залежать від службового становища, яке займає особа (наприклад, комендант гуртожитку).

Використання матеріальної або службової залежності особи для примушування до вступу в статевий зв’язок її родичів чи близьких їй осіб не утворює складу цього злочину.

4. З об’єктивної сторони зазначений злочин є примушуванням жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок. Примушування — це протиправний вплив на жінку чи чоловіка з тим, щоб примусити її (його) вступити у статевий зв’язок. Примушування за своїми об’єктивними якостями загрожує потерпілій особі серйозними втратами або неприємностями. Вплив на волю потерпілої особи являє собою погрозу здійснення або фактичне здійснення дій, які ставлять її в гірше матеріальне чи службове становище або іншим чином суттєво погіршуються інтереси такої особи (позбавлення матеріальної допомоги або надбавок за працю, переведення на нижчеоплачувану роботу).

Сама лише пропозиція особі, яка залежна по роботі, до вступу у статевий зв’язок, за відсутності примушування, виключає застосування ст. 154 КК. Не можна розглядати як примушування обіцянку іншій особі покращити її матеріальне або службове становище, якщо жінка або чоловік дадуть згоду на вступ у статевий зв’язок. Такі дії, спрямовані на спокусу, складу злоч;ину, передбаченого ст. 154 КК, не містять.

5. Статевий зв’язок, до якого примушується жінка або чоловік, передбачає здійснення його природним або неприродним способом. Може мати місце примушування як до одиничного зв’язку, так і до неодноразових статевих зносин або до співжиття. Примушування може бути спрямованим на те, щоб примусити іншу особу до статевого зв’язку як з тим, хто примушує, так і з іншою особою, на користь якої діє винна особа.

6. Злочин вважається закінченим з моменту примушування чоловіка або жінки до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом. Для відповідальності за ст. 154 КК саме здійснення статевого зв’язку із потерпілою особою не вимагається. Такі дії знаходяться за межами ознак складу злочину.

7. З суб’єктивної сторони злочин, передбачений ст. 154 КК, вчиняється лише з прямим умислом. Особа, здійснюючи примушування, має спеціальну мету — вступ у статевий зв’язок із залежною від неї особою.

8. Суб’єктом злочину може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, яка досягла 16-ти років.

9. Обтяжуючими обставинами цього злочину є примушування до вступу у статевий зв’язок, поєднане з погрозою: 1) знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів;

2) розголошення відомостей, що ганьблять її (його) чи близьких родичів (ч. 2 ст. 154 КК).

10. Погроза знищення, пошкодження або вилучення майна потерпілої (потерпілого) чи її (його) близьких родичів. Погроза повинна бути реальною та адресована потерпілій особі. Може бути одноразовою чи багаторазовою, такою, що переростає в постійне домагання. Погроза може бути доведена до відома потерпілої особи безпосередньо або передана їй через інших осіб. За змістом може стосуватися інтересів самої потерпілої (потерпілого) або її (його) близьких родичів.

11. Про поняття близьких родичів див. п. 40 коментарю до ст. 115 КК.