Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

До внутрішніх морських вод належать;

морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятних для відліку ширини територіального моря України;

води портів України, обмежені лінією, що проходить через постійні портові споруди, які найбільше виступають в бік моря;

води заток, бухт, губ і лиманів, гаваней і рейдів, береги яких повністю належать Україні, до прямої лінії, проведеної від берега до берега в місці, де з боку моря вперше утворюється один чи кілька проходів, якщо ширина кожного з них не перевищує 24 морські милі;

води заток, бухт, губ і лиманів, морів та проток, що історично належать Україні.

Територіальні води України — це морський пояс, що примикає до сухопутної території або внутрішніх морських вод, шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з’єднують відповідні точки (ст. 5 Закону України «Про Державний кордон України»). В окремих випадках інша ширина територіального моря України може встановлюватись міжнародними договорами України, а за відсутності договорів — відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права.

Виключну (морську) економічну зону України складають морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать. Ширина виключної (морської) економічної зони становить до 200 морських миль, відлічених від тих самих вихідних ліній, що і територіальне море України (ст. 2 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону України»).

Відкрите море — це увесь морський простір, який не входить до територіальних та внутрішніх вод України або іншої держави і на який не поширюється нічий суверенітет.

4. Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 243 КК) визначається законом як забруднення моря і проявляється в таких двох формах: 1) в порушенні спеціальних правил поводження з шкідливими матеріалами чи речовинами, якщо це створило небезпеку для життя чи здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря;

2) у незаконному скиданні чи похованні в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі зазначених матеріалів, речовин і відходів.

Порушення спеціальних правил — це дія або бездіяльність, тобто невиконання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони моря від забруднення, зокрема Водного кодексу України, «Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від забруднення та засмічення», встановлених постановою КМ України від 29 лютого 1996 р. № 269. Лише ті дії кваліфікуються, які прямо заборонені, такі як застосування стійких та сильнодіючих пестицидів, влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод тощо. Бездіяльність кваліфікується як злочин, якщо проявляється у невжитті водокористувачем відповідних заходів щодо запобігання забрудненню моря.

Шкідливі речовини — це забруднюючі речовини та фізичні і біологічні фактори техногенного походження, що викидаються в море та можуть впливати на здоров’я людей і довкілля.

Відходи — будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворюються в процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Важливе значення у визначенні об’єктивної сторони цього складу має така ознака, як місце вчинення злочину. Забруднення моря шляхом порушення спеціальних правил поводження з певними речовинами, матеріалами, відходами здійснюється в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) економічної зони України, а забруднення моря шляхом незаконного скидання чи поховання вказаних речовин — в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі.

5. Як наслідок вказаних дій, потрібно встановити наявність забруднення моря і створення небезпеки для життя і здоров’я людей або живих ресурсів моря, чи можливість перешкодити законним видам використання моря внаслідок вказаного забруднення.

Небезпека для життя — це реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, внаслідок вживання риби, отруєної токсичними речовинами.

Небезпека для здоров’я — загроза захворювання людей в результаті, наприклад, купання в забрудненій морській воді.

Небезпека для живих ресурсів моря — це загроза загибелі водних живих ресурсів.

Перешкоджання законним видам використання моря — створення загрози унеможливлення рибництва, добування з моря сировини, відпочинку людей на морських курортах тощо.

6. Суб’єктивна сторона злочину може виражатися як умисною, так і необережною виною.

7. Суб’єктом злочину можуть бути службові особи суден (українських чи іноземних) і портів (у випадку дачі незаконного розпорядження про скидання із суден шкідливих речовин або невжиття заходів щодо запобігання вказаним діям).

8. Частина 2 ст. 243 КК передбачає відповідальність за вчинення тих самих діянь, що передбачені ч. 1, проте наслідки цих діянь інші: загибель або захворювання людей, масова загибель об’єктів тваринного і рослинного світу або інші тяжкі наслідки.

Загибель людей означає заподіяння смерті хоча б одній людині.

Захворювання людей — захворювання трьох і більше людей, причинно пов’язане із забрудненням моря.

Загибель об’єктів тваринного і рослинного світу — загибель риби у певній акваторії або в місцях нересту. Критеріями тут є два моменти: 1) має бути встановлена велика кількість загиблої риби одного чи кількох видів;

2) вартість загиблої риби має оцінюватись у великих чи особливо великих розмірах.

Під іншими тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, руйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій, втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо. Іншими тяжкими наслідками варто вважати майнову шкоду державі, що визначається на підставі витрат на ліквідацію наслідків забруднення, загибелі тваринного і рослинного світу тощо.

9. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. З статті, встановлює відповідальність за неповідомлення спеціально відповідальними за те особами морських та повітряних суден або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання — і організації, яка видає дозволи на скидання, інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати ними в межах внутрішніх морських і територіальних вод України або у відкритому морі шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря.