Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Статтею 271 КК не охоплюються порушення спеціальних правил безпеки при виконанні робіт із підвищеною небезпекою (гірничих, будівельних, інших), правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах (цехах), правил ядерної або радіаційної безпеки на виробництві. Порушення таких правил кваліфікуються за статтями 272—274 КК (див. абз. 2 п. З постанови ПВСУ «Про практику застосування судами України законодавства і виконання Постанови Пленуму Верховного Суду України в справах, пов’язаних із порушенням вимог законодавства про охорону праці» від 3 жовтня 1986 р. № 9 (Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. — X.: Одіссей, 2001. — С. 178).

6. Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці звичайно становить не одиничну дію (бездіяльність), а є сукупністю діянь (системою), де порушується не одне, а різноманітні вимоги щодо охорони праці. Під порушенням варто розуміти недотримання або неналежне дотримання вимог про охорону праці, передбачених правилами, або вчинення в процесі виробничої діяльності дій, прямо заборонених правилами.

Порушення вимог про охорону праці найчастіше полягають у відсутності необхідного інструктажу або у поверховому інструктажі з техніки безпеки, недостатньому нагляді за дотриманням правил охорони праці, неогород-женні рухомих частин механізмів, незадовільному санітарно-гігієнічному стані виробничих приміщень і робочих місць, несправності робочого устаткування, інструментів та ін.

7. Поняття «шкода здоров’ю потерпілого» (ч. 1 ст. 271 КК) охоплює нещасні випадки на виробництві, пов’язані із заподіянням одній особі середньої тяжкості тілесного ушкодження або заподіянням одній чи кільком особам легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності (див. п. 11 постанови ПВСУ від 10 жовтня 1982 р. № 6).

«Загибель людей» (ч. 2 ст. 271 КК) — це випадки смерті однієї або кількох осіб.

Під «іншими тяжкими наслідками» (ч. 2 ст. 271 КК) слід розуміти випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам.

Виходячи зі змісту ст. 271 КК, порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що заподіяло шкоду підприємству, установі, організації або окремим стороннім громадянам без заподіяння шкоди життю і здоров’ю потерпілого, вчинене особами, зазначеними в диспозиції цієї статті, не утворює передбаченого нею злочину. Таке діяння тягне відповідальність у дисциплінарному або адміністративному порядку, а з урахуванням окремих обставин — за іншими статтями КК. Допущене .службовою особою порушення, якщо воно спричинило вказані в ст. 271 КК наслідки і заподіяло одночасно істотну шкоду підприємству, установі, організації або стороннім громадянам чи інші тяжкі наслідки, утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 271 і 367 КК (див. п. 10 постанови ПВСУ від 10 жовтня 1982 р. № 6).

8. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між допущеними порушеннями і наслідками, що настали. Причинний зв’язок для цих злочинів має ряд особливостей. Так, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинного зв’язку. Крім того, настання наслідку може бути обумовлене порушенням кількох вимог з охорони праці. Такі порушення можуть бути допущені одним або з кількома суб’єктами. У випадках, коли для встановлення причинного зв’язку необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання, призначаються експертизи (див. абз. З п. 2 постанови ПВСУ від 10 жовтня 1982 р. № 6).

9. Суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини. Щодо порушення вимог про охорону праці можуть мати місце умисел або необережність, до наслідків — необережність. Ставлення суб’єкта до наслідків є визначальним, тому в цілому аналізований злочин є необережним. Якщо щодо наслідків суб’єкт діяв з умислом, скоєне кваліфікується як злочин проти життя і здоров’я особи.

У справах даної категорії слід встановлювати мотиви допущених порушень вимог про охорону праці, ставлення суб’єкта до їх дотримання, що важливо для кваліфікації і визначення ступеня суспільної небезпечності вчиненого (див. п. 4 постанови ПВСУ від 3 жовтня 1986 р. № 9).

10. Суб’єкт злочину — службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або громадянин — суб’єкт підприємницької діяльності. За статтею 271 КК можуть відповідати лише ті службові особи, на яких законом або на підставі наказу, службової інструкції, спеціального розпорядження безпосередньо покладений обов’язок по дотриманню вимог про охорону праці на відповідній ділянці роботи або контролю за їх виконанням. Ними можуть бути особи, які спеціально відповідають за забезпечення виробничо-технічної дисципліни на підприємствах або на окремих його ділянках або керують веденням тих або інших робіт, але порушують при цьому вимоги з охорони праці.

Не можуть відповідати за порушення вимог законодавства про охорону праці працівники виробництва, які не наділені повноваженнями службових осіб. У випадках, якщо допущені ними порушення вказаних вимог спричинили заподіяння смерті або тілесних ушкоджень, відповідальність настає за статтями 119, 128 КК про злочини проти життя і здоров’я особи.

Стаття 272. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою

1. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Численні роботи, що виконуються на виробництві, характеризуються підвищеною небезпекою, оскільки вірогідність настання небезпечної шкоди при їх виконанні набагато вища, ніж при звичайних роботах. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. перелік таких робіт затверджується Державним комітетом з нагляду за охороною праці (див. «Перелік робіт з підвищеною небезпекою», затверджений наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від ЗО листопада 1993 р. № 123 (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1999. — № 12: Охорона праці в Україні. — С. 247—253). Цей перелік поширюється на всі підприємства, установи й організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності. До таких робіт належать: підземні роботи на шахтах і рудниках, підземна геологорозвідка, укладання великогабаритних труб у траншеї, роботи на висоті, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів, роботи на верстатах з обробки деревини і металів, електрозварювальні роботи та ін.