Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Продовжувані злочини відрізняються від триваючих злочинів характером вчинюваних дій. Триваючий злочин — це «безперервний злочин», де особа скоює одну дію (бездіяльність). Продовжуваний злочин, навпаки, «перерваний злочин». Тут мають місце два (або більше) тотожних діяння, відокремлених одне від одного проміжком часу.

Складений злочин — це вид одиничного злочину, який складається із двох або більше злочинних діянь, кожне з яких саме по собі є окремим складом злочину. Наприклад, розбій, поєднаний із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 188 КК); умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК), перевищення влади, поєднане з насильством над потерпілим (ст. 365 КК) тощо. Злочини, з яких складається одиничний складений делікт, тісно пов’язані між собою і перебувають у певній взаємодії: один із них завжди виступає або способом, або умовою вчинення іншого. Через цю органічну єдність законодавець об’єднує їх в межах єдиного складу і визнає як одиничні злочини, що кваліфікуються за однією статтею (частиною статті) КК.

До ускладнених одиничних злочинів належать також злочини з похідними наслідками (інакше, злочини, що кваліфікуються за наслідками). Особливістю їх є те, що такі злочини мають два види наслідків: основний (прямий) і додатковий (похідний), які настають послідовно, один за одним в результаті вчиненого особою діяння. Наприклад, тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч, 2 ст. 121 КК), незаконне проведення аборту, якщо це спричинило смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134 КК) та ін. У таких злочинах дія (чи бездіяльність) особи безпосередньо викликає прямий наслідок, але він є настільки «руйнівним», що у свою чергу тягне за собою наслідок похідний. Такі злочини мають подвійну (змішану) форму вини і також кваліфікуються за однією статтею (частиною статті) Особливої частини КК України.

Стаття 32. Повторність злочинів

1. Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

2. Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром.

3. Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

4. Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

1. У частині 1 ст. 32 КК передбачено, що повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК.

У частині 3 цієї ж статті повторністю визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, якщо це прямо встановлено в Особливій частині КК.

2. Виходячи з ч. 1 ст. 32 КК, можна виділити такі ознаки повторності злочинів:

1) особа (група осіб) вчиняє два або більше самостійних одиничних злочинів, передбачених однією і тією ж статтею або частиною статті Особливої частини КК. Ці злочини повинні бути юридичне тотожними.

Тотожними злочинами є такі злочини, які повністю співпадають за своїми об’єктивними та суб’єктивними ознаками і передбачені однією і тією ж статтею Особливої частини КК. Наприклад, вчинені послідовно дві крадіжки або два шахрайства;

2) у випадках, прямо передбачених в Особливій частині КК, повторністю може визнаватися вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, тобто однорідних злочинів. Однорідними злочинами визнаються такі злочини, які посягають на однакові або подібні безпосередні об’єкти і вчинені з однією формою вини. Так, наприклад, щодо деяких злочинів проти власності (примітка до ст. 185 КК) повторним визнається вчинення однорідних злочинів: крадіжки після грабежу або шахрайства після привласнення майна тощо;

3) одиничні злочини, що утворюють повторність, можуть бути простими і ускладненими, наприклад, повторність буде мати місце, коли особа вчиняє «простий» грабіж і продовжувану крадіжку, складений розбій і «просте» шахрайство та ін.;

4) для поняття повторності не має значення чи були злочини, з яких вона складається, закінченими, чи один з них був лише готуванням до злочину або замахом на злочин;

5) повторність виникає і в тих випадках, коли один або кілька злочинів, з яких вона складається, вчинені в співучасті, наприклад, у першому злочині мала місце співучасть з розподілом ролей, і особа була пособником, а у другому — та ж сама особа стала виконавцем злочину;

6) ознакою повторності є те, що всі злочини, з яких вона складається, вчи- , няються в різний час і віддалені один від одного певним проміжком часу;

7) повторність має місце незалежно від того, була чи ні особа засуджена за раніше вчинений нею злочин. У статтях Особливої частини КК, де передбачена повторність, наприклад, ч. 2 ст. 368; ч. 2 ст. 185; ч. 2 ст. 306; ч. 2 ст. 205 КК вказується на вчинення злочину повторно, без будь-яких обмежень;

8) згідно з ч. 4 ст. 32 КК повторність виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі статей 45—49 КК, або на підставі акта амністії чи помилування, а так само у випадках, коли за цей злочин в неї було погашено або знято судимість. Про підстави і порядок погашення та зняття судимості див. статті 89—91 КК та коментар до них.

3. Згідно з ч. 2 ст. 32 КК не є повторністю продовжуваний злочин, що складається з двох або більше вчинених в різний час тотожних злочинних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Продовжуваний злочин зовні схожий на повторність тотожних злочинів тому, що також складається з кількох тотожних діянь. Але між ними є суттєві відмінності. Так, при продовжуваному злочині особа має єдиний злочинний намір, що охоплює заздалегідь поставлену загальну мету і єдиний умисел, об’єднує вчинені нею всі тотожні діяння. При повторному вчиненні тотожних злочинів кожен з них має свою суб’єктивну сторону і самостійний умисел, який виникає щоразу перед вчиненням окремого злочину.

Продовжуваний злочин виключає повторність, і діяння особи кваліфікується як єдиний злочин, наприклад, за ч. 1- ст. 185 КК — як продовжувана крадіжка. При повторному вчиненні тієї ж крадіжки застосовується ч. 2 ст. 185 КК, тобто має місце множинність злочинів.

У судовій практиці поняття продовжуваного злочину використовується якнайчастіше щодо корисливих посягань на власність, хабарництво тощо. Так, щодо поняття продовжуваного розкрадання майна в роз’ясненнях Пленуму Верховного Суду України (Постанови ПВСУ. — 2000. — Т. 2. — Ст. 136) зазначалося, що продовжуваним визнається неодноразове, безоплатне вилучення майна, яке складається з ряду тотожних злочинних дій, що охоплюються загальною метою незаконного заволодіння майном, єдиним наміром винного і складають у своїй сукупності один злочин. Виходячи з цього суди визнають, що крадіжка або привласнення майна із одного джерела й одним і тим же способом не може кваліфікуватись як продовжуваний злочин за відсутністю даних щодо єдиного умислу на привласнення конкретної суми грошей; отже, якщо особа, вчиняючи крадіжки, не мала наміру на викрадення певної кількості майна, а кожна крадіжка була самостійним епізодом, то в таких випадках у діях особи буде повторність, а не одиничний продовжуваний злочин.