Ірина Хоменко - Автобусний роман

– Ой, ой! Як він у те кермо вдавився! – нарешті помітила цього водія і Віка, і почала з нього кепкувати. – Ось, ось, дивись, як вправно! Молодець! Ось так! Ось так!

Це було смішно. Кожен його рух супроводжувався Вікиною реплікою. Ліна посміхнулась і почала невідривно спостерігати за ним. Водій їй сподобався, і чомусь дуже закортіло, щоб хлопець посміхнувся, подивився на них і засяяв посмішкою у відповідь. І той наче прочитав її думки. Він глянув на них раз. Подивився і відвів очі. Глянув удруге. Затримав на Ліні свій погляд, і куточки його губ почали розтягуватися. Ліна сяяла, мов сонце. Її посмішка була доброю і веселою. Їй здалося, що вона йому сподобалась. Можливо, так воно і було. Водій відвів очі. Його обличчя просвітліло і вже не було таким кумедним. Він глянув на них, веселих, усміхнених, втретє і не витримав. Він не витримав, бо просто не міг не посміхнутись їм у відповідь. Просто не міг.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.