Іван Ковтун - Азіатський аероліт

Тут можно читать онлайн Іван Ковтун - Азіатський аероліт - бесплатно полную версию книги (целиком) без сокращений. Жанр: Прочая старинная литература, издательство Молодий більшовик, год 1931. Здесь Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте лучшей интернет библиотеки ЛибКинг или прочесть краткое содержание (суть), предисловие и аннотацию. Так же сможете купить и скачать торрент в электронном формате fb2, найти и слушать аудиокнигу на русском языке или узнать сколько частей в серии и всего страниц в публикации. Читателям доступно смотреть обложку, картинки, описание и отзывы (комментарии) о произведении.

Іван Ковтун - Азіатський аероліт краткое содержание

Азіатський аероліт - описание и краткое содержание, автор Іван Ковтун, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки LibKing.Ru

Азіатський аероліт - читать онлайн бесплатно полную версию (весь текст целиком)

Азіатський аероліт - читать книгу онлайн бесплатно, автор Іван Ковтун
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

- Пусте, прошу до їдальні. - І, обнявши легенько за плечі Аскольда, повів з кімнати знов у залу, поділену диктовими стінами, а звідти темним, довгим коридором до їдальні. У кінці коридору Павло штовхнув рукою кудись убік, і Аскольд розгублено зупинився на порозі просторої кімнати.

Червоний, засоромлений, розгублено ввійшов Аскольд у кімнату, збентежений вкрай присутністю незнайомих літніх людей, що сиділи за довгим столом, заставленим тарілками, закусками, пляшками вина, очевидно, чекаючи на них.

Павло почав рекомендувати своїх друзів.

Огрядного лаповухого лисого чоловіка Павло одрекомендував своїм дядьком, господарем квартири, дівчину, що зустріла Аскольда - кузиною, смаглявого худого громадянина з чорними рівними бровами й англійськими вусиками поверх кріпких губ, відрекомендував помічником директора Всесибірського Платинового тресту, а молодого, веселого хлопця з карими очима, що сидів поруч і хитро на все підморгував, інженером з того ж таки тресту.

- Аскольде, прошу сюди, - познайомивши, запропонував Павло стілець біля кузини, а сам сів з другого боку, наказавши дівчині якнайгостинніше доглядати за товаришем.

Перекинувши два-три незначних запитання про мету експедиції: коли гадають вирушати, чи давно він працює оператором, - господар підвівся.

- Що ж, товариші, за щасливу й сміливу подорож!

- Хай щастить!

- Хай!

Хвилин за п’ятнадцять Аскольд остаточно звільнився від соромливости й почував себе якнайкраще.

Збоку ввесь час червонощока Ліза гостинно підсовувала закуску й раз-по-раз припрошувала випити вина. У голові легко забриніли знайомі настрої, нагадали про Майю. Сп’яніла Ліза, зазираючи в лице бурштиновими очима, щебетала:

- Товаришу Аскольде, піду ваш фільм дивитись. І усіх знайомих поведу. Буду хвастатись, що. знайома з вами. А що!

Аскольд, зворушений такою ласкою й увагою, згадавши свій від’їзд, дорогу, Майю, не витримав і ні до чого бовкнув:

- Ех, Лізо, я ледве, ледве не одружився.

Ліза лукаво засміялася.

- З Майєю?

Аскольд витріщився.

- Пробач, друже, не втерпів, розповів, - засміявся збоку Павло. - Пробач, - і погрозив пальцем до Лізи, - стривайте ж, кузино, тепер ані слова!

Ліза нахилилась до Аскольда й жартома ніжно зашепотіла:

- Бідний, бідний, жалко?

Аскольд п’яно хитнув головою.

- Ох, і жалко!

По обіді, коли подали лікер і каву, Аскольд остаточно сп’янів, обняв Самборського і проказав:

- Знаєш, ГІавлуню, давай ляжемо спати.

Самборський довів його до своєї кімнати, тихо роздяг, обшукав кишені, витяг професорового листа, швидко пробіг очима і знов поклав у кишеню. Потім повернувся до їдальні й спокійно повідомив своїх друзів, що напружено й гостро повернулися при його появі, ніби питаючи очима: ну?

- Нічого важного, чекатимуть у Кежмі.

По тому Павло звернувся до смаглявого з вусиками, назвавши його Люром:

- Квитки замовив?

* *

*

Люр простяг Самборському два квитки на трансманьчжурський експрес, що відходив з Москви щовечора рівно о дев’ятій годині. Самборський поглянув на годинника (стрілка показувала шість), звів докупи брови, намагаючись щось пригадати.

- Так, усе, - поволі сказав сам до себе, - ну, а тепер; з вами. Сідайте ось сюди.

Самборський присунув стільця до кругленького столика, сів, нахилився близько і рівним низьким голосом звернувся до співбесідника. Обоє гостро, сторожко дивилися один на одного. Самборський майже наказував:

- Завтра ви одержуєте гроші, по нашому від’їзді даєте в Тайшет телеграму Дворнягіну. У слід виїжджаєте завтра. Основна ваша робота: зв’язок з Алеутською станцією, організація явок, добір людей. В основі краще не покладайтеся ні на кого. Усі відповідальні завдання виконуйте самі. Пошту доручайте лише Трудлеру - він єдиний знає тропу з боку Лени і Олекми. Нових людей без мого дозволу не беріть. Додаткові інструкції, на випадок що трапиться, одержите у Дворнягіна.

Люр слухав мовчки й уважно. Лице, засмажене, сухорляве іноді здавалось дерев’яним. Лише очі міняли блиск і крапки чоловічків то вужчали, то ширилися.

Самборський по павзі запитав:

- Ясно?

Люр хитнув головою. Самборський ще подумав трохи й, помовчавши, вже дружньо і тепло, як товаришеві, кинув:

- Попередні завдання ви виконали прекрасно. А ви як, цілком спокійні за себе? Вірять?

Люр ледве розвів куточки твердих губ і сухим, неприємним голосом нехотя й коротко відповів:

- Вірять.

Самборський випростався, ледаче повів плечима, як після сну, і, видихнувши повітря, проказав сам до себе:

- Ну, пора того будити.

А потім повів очі знову до Люра:

- А ви Ерґе знали до цього?

- Знав.

- Ну як?

- О-о-о, - і, помовчавши, Люр байдуже додав: - Сволота й авантурник вищої якости!

Самборський засміявся:

- Молодець.

О десятій годині вечора, по цій розмові, випроводивши з північного вокзалу експресом Аскольда й Самборського, Люр пішов до телеграфу й написав на бланкові коротеньку телеграму:

«Тайшет радянська десять Дворнягіну Затримайте приїзд погода погана».

* *

*

Транссибірський експрес (Москва - Маньчжурія) польотно мчав вперед, лишаючи за собою станції й полустанки.

Услід гналася весна, й експрес ніяк не міг вихопитись з її ласкавих теплих обіймів.

Теплінь напористо, опереджуючи потяг, летіла на північ. До Урала вже не було снігу. Щоранку професор Горський турботно підходив до вікна, стривожено дивився на привабливі, повні сонячних фарб і тепла чисті й ясні весняні пейзажі.

Лице професорові марніло, кошлаті з просіддю брови збігалися докупи, а охайно підрізані (у Москві) вусики й борідка роздратовано їжачились - професор сердився на сонце й весну. Це вже нікуди не годиться! Якщо так день-два по-дурному буде палити сонце - заріз. Як хочете, а професорові абсолютно не подобається така поведінка природи.

На хребтах за Кунгуром несподівано яскраво заблищали білі латки снігу (лице професорові посвітлішало). Він задоволено потер долоні й охоче апетитно пообідав.

Пообідавши, довго стояв біля вікна, залюблено дивився поверх окулярів на плями снігу. Дивився, аж поки сутінки не запнули вікно вагона.

Ранком потяг мчав безкраїми степами західносибірської низини. Професор схопився до вікна й сів, безпорадно склавши руки на коліна. За вікном лежав бурий степ, а десь далеко на небозводі підводилось велетенське вогняне коло сонця.

Білих снігових плям не було.

І лише за Червоноярськом, коли паротяг з гуркотом ускочив і помчав поїзд лісистими ущелинами, холодні білі плями все частіше й частіше приваблювали професорові очі.

Тайга й суворе континентальне підсоння Сибіру вперто змагалися з весною.

Професор охоче снідав, пив чай, жартував з Маричем і мимоволі звів розмову, звичайно, про аероліт.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать


Іван Ковтун читать все книги автора по порядку

Іван Ковтун - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки LibKing.




Азіатський аероліт отзывы


Отзывы читателей о книге Азіатський аероліт, автор: Іван Ковтун. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв или расскажите друзьям

Напишите свой комментарий
x