Іван Ковтун - Азіатський аероліт

Хід зробив Ерґе.

- Так вас дивує все те, що ви бачили?

- Дивує.

- Але ж я сказав вам уже, що я володар цієї місцевости, що це моя власність.

- Земля, природні багатства в нашій країні - власність держави, - відповів професор.

- Це мене обходить.

- Тоді ви просто пройдисвіт і вдалися до дуже небезпечної авантури.

Ерґе нахабно посміхнувся.

- Хоч би й так!

- Тоді мені з вами нема про що говорити.

- Ви це цілком свідомо й твердо?

- Так.

- Я думаю інакше. Слухайте, професоре, хочете у відкриту, га?

Професор мовчав. Ерґе подумав трохи, не зводячи глузливого нахабного погляду з лиця професора, й по павзі недбало, ніби пустуючи, почав:

- Слухайте, ідемо у відкриту. Азіятський Аероліт ховає в собі незлічимі скарби. Істина! Доводити не будемо. На ці скарби дивляться різні категорії людей по-різному. Я, господар цієї місцевости, висловлюючись грубо, дивлюся на скарби, як на засіб до існування, як на могутню життєву зброю, що дасть мені насолоду в житті, повагу й все, чого я забажаю. Це теж істина! Правда, її може дехто заперечувати. Звичайно, я ці заперечення відкину. Тепер щодо вас. Ви дивитесь на скарби, як вчений - хоча я, можливо, помиляюсь. Ви можете скарби матеріальні перетворити на скарби наукові. Це, зрештою, ваша справа. Більшовики на скарби дивляться інакше. Їм нема діла ні до ваших наукових прагнень, ні до ваших дослідів, їм, як і мені, потрібні гроші. Ви підданий СРСР, і вам краще знати стан науки в цій країні.

Професор підвів голову й підкреслено відповів:

- Так, я краще за вас знаю стан науки в СРСР.

- Отож - підтакнув Ерґе, ніби не помічаючи іронії Горського. - Тепер конкретно, це ясніше й відвертіше. Ви, скажемо, прагнете за кордон, де б ви могли спокійно працювати без турбот - оточений повагою й увагою. І от ви, нарешті, маєте можливість опинитись за кордоном, забезпечений матеріально на все життя, де ви можете цілком віддатись науці, а не бігати й кланятись у ноги неукам, жебрувати копійки на велику наукову справу. Але для цього, коли ваша охота, ви мусите взяти на себе керівництво в розкопинах Азіятського Аероліту. - Ерґе зробив невеличку павзу і коротко, упевнено закінчив: - Бачу, ви мене зрозуміли. Що ви на це скажете?

- Що я на це скажу? - перепитав професор. - Я скажу теж відверто: перший раз у житті я бачу такого авантурника й мерзотника, як ви.

* *

*

Трудлер знайшов Ерґе біля головної шахти. Інженер стояв коло свердла, пильно розглядав шматки породи.

Помітивши Трудлера, підвів голову, але не здивувався.

- Мене шукаєте?

- Та ось писулька вам.

Ерґе розгорнув чотирьохкутний клаптик білого паперу. Чорніло всього лише три слова:

«Негайно прибудьте. Пауль».

- Трапилося що? - вже здивовано заговорив Ерґе.

- Ні, все гаразд.

- А чого ж негайно?

Трудлер знизав плечима:

- Не знаю, вибіг з радіокабіни, покликав, передав, каже - негайно. Чого - не знаю. Всенькі дні з кабіни не вилазив.

За чверть години Ерґе був у таборищі за річкою. Застав Самборського в радіокабіні. На голові йому чорніла дужка од навушників.

Почувши, що хтось зайшов, він повернув голову, посміхнувся, але навушників не скинув, а лише рукою показав на вільне місце.

Як це не дивно, Ерґе в присутності Самборського почував себе не зовсім добре, навіть несміливо. Тому терпляче сів чекати у фотель.

Нарешті, Самборський звільнив уха від чорних блискучих полапків.

- Ну, як у вас? - запитав спокійно інженер.

Ерґе трохи здивувався.

- Про що ви? Бо я збирався з таким питанням до вас звернутись.

- Спочатку ви відповідайте, бо ваша відповідь опреділить мою.

- Ви за професора?

- Так.

- Він патологічно упертий і...

- Чесний, - з усмішкою підказав Самборський.

Ерґе скривився.

- Не сказав би... Скоріше намагається бути чесним.

- Е ні, не кажіть. Я трохи більше вас знаю його. Він фанатично чесний і відданий своїй справі - більшовик. І справжній, як то кажуть - ідейний.

- На мою думку - більшовик за гроші.

- Ви просто люті на нього, бо він вам ні слова не сказав, правда?

- Відмовився. Але я гадаю, що він ще заговорить, - двозначно проговорив Ерґе.

Пригадуючи розмову з вченим, його охопило люте почуття навіть на самого себе за те, що розмова дала зовсім не ті наслідки, на які він покладався так упевнено.

Було соромно перед Самборським. Той, мабуть, бачив це.

- А як не заговорить, а я в цьому певний, що з ним робитимете?

- Ну, а як, на вашу думку, що в таких випадках роблять?

Самборський гидливо скривився.

- Між іншим, я крови не люблю.

- Он як, - насмішкувато скривив рота Ерґе.

- Серйозно. Але на цей раз, я гадаю, ми обійдемося і без цього. Ви не знаєте, як нам пощастило. Читайте - це причина того, що я вас так раптово викликав, - і Самборський простяг Ерґе купу сірих радіонотаток. - Читайте по черзі.

Ерґе підвівся й навстойки почав швидко бігати очима по чорних рядках.

Незабаром лице йому спалахнуло збудженим нервовим рум’янцем.

- Не може бути! - скрикнув він, прочитавши перший аркуш. - Не може бути!

- Читайте далі, - кинув Самборський.

Ерґе прочитав другий, третій, четвертий аркуш і блискучими очима вставився на Самборського.

- Як пощастило, ви розумієте, як доречно, - майже пошепки проказав він. - Конфлікт - це лише зачіпка. Ось побачите - спалахне справжня війна. Імперіалізм ніколи не простить СРСР революції в Китаї.

- Читайте, - простяг Самборський останній аркуш радіонотаток. - То було повідомлення про далекосхідній конфлікт і розрив дипломатичних взаємин поміж СРСР і Китаєм. На останнє повідомлялося, що білогвардійські загони перейшли кордон.

Прочитавши, Ерґе схопив за плечі Самборського, очі йому заграли хижим ворожим вогником.

- Хо-хо-хо, - закричав він (Самборський вперше бачив його таким збудженим), - нам чортовськи щастить, чортовськи. Не віриться! Це початок кінця!

Ерґе ошаліло забігав по кімнаті, згодом несподівано став біля Самборського:

- Аз них хто-небудь не міг урятуватись?

Самборський повільно похитав головою:

- Це неможливо. То скажений скелястий поріг.

- Тоді ми можемо спокійно продовжувати свої роботи.

І Ерґе знову ошаліло забігав по кабіні.

* *

*

Вже на сьомий день розкопин, робітники досягли в головних центральних кратерах перших уламків аероліту. Але досліди в лабораторії не виявили в цих уламках навіть ознак платини.

Це був страшний, несподіваний сюрприз. Ерґе вперше відчув, як хитнувся під ногами ґрунт його авантури.

Подальші дні знову принесли ще загрозливіші несподіванки. Сьогодні вранці його повідомили, що в головнім кратері робітники досягли суцільної аеролітної маси. І знову досліди в лабораторії не знайшли в уламках і крихти платини - аероліт в основі складався з чистого нікелистого заліза. Аеролітна маса, звичайно, коштувала міліарди. Але що з того. Міліарди ці треба було дістати, затративши мільйони, переплавивши залізо на металургійних заводах. Основного скарбу - платини, тонна якої варта була мільйонів тонн заліза - не було.