Юрий Ячейкин - Бiблiйнi пригоди на небi i на землi (на украинском языке)

Цiлий тиждень нещасний Iсвусей тримався героучно. Лише вчора стався знаменний рецидив.

Коли я повертався з практичних занять по спустошенню кишень вiруючих, Iсвусей впiймав мене у темному коридорi i притис до стiни, мов розiп'яв.

- Iоно, сьогоднi у мене день народження, - збрехав вiн з гуманнiстю велелюбного слуги божого. - Заходь до мене увечерi - посидимо, поговоримо... А поки дружини нема, вiзьми на подарунок моу новi натiльнi кайдани, що пречудове обдирають плоть до самiсiньких кiсток! Я ух ще навiть не примiрював... Будь другом!

Вечiр минув пречудове.

Ми з Iдою склали гарний дует i спiвали янгольських пiсень:

Обнiмалися, цiлувалися,

Одним крилечком укривалися...

По тих спiвах Iда зачудовано глянула на мене та й мовила:

- Ех, якби до цих пiсеньок та додати практичнi заняття...

- Все у руцi божiй! - обережно пообiцяв я. - Усi ми живемо його мудрим промислом...

- Ой, правда? - розквiтла Iда, осяяна небесним одкровенням.

- Iстинно кажу! - велелюбно засвiдчив я.

От тiльки Iсвусей дещо псував менi настрiй - нiяк не лягав спати. Та ще брехав розумницi Iдi, нiбито я - клептоман. I що, мовляв. тхнiй святий обов'язок вилiкувати мене вiд цiсу пекельноу хвороби.

I що б ви думали?

Iда охоче погодилася!

Вона навiть вразила нас обох чудовим зразком жiночоу логiки.

- Вiдомо, - дуже лагiдно мовила молодиця, - що жiнка - власнiсть чоловiка. Отож, мiй любий Iсвусею, якщо ти побачиш мене в келiу клептомана Iони, не сумуй - я повернуся. Не буду ж я пручатися, коли мене, як чужу власнiсть, хапас хвора людина без злого умислу! Як лiкувати, то лiкувати...

- Золото у мене, а не жiнка! - аж розчулився Iсвусей. - Добра душа! Тож з цього приводу...

I вiн рiшуче потягнув до себе сулiю.

Отак нiвроку i алкоголiком можна стати! А чим тодi лiкуватися?

3. БЕЗ МУКИ НЕ ВУВА НАУКИ

"Не все жити чужим розумом, пора i за

свiй взятися".

Народне прислiв'я.

Як не щастить, то вже не щастить.

Скiльки я добрих справ зробив, та якось так виходить, що про них краще мовчати. Така вже у мене лиха вдача.

Вiзьмемо випадок з Iсвусесм.

Я його лiкував вiд клептоманiу. А що вийшло? Спився сусiда до того, що, окрiм практичних занять по жебракуванню у храмах божих, нiякоу iншоу науки не визнав. Правду кажучи, добру копiйчину мас! Особливо пiд час довжелезних всенощних вiдправ.

Як нiч, вiн - до храму, його дружина Iда - до мене.

А як менi не втiшити покинуту жiнку? Зрештою, чого нас навчають? Найголовнiшому: щирiй любовi до ближнього свого, високому вмiнню гамувати пристрастi, знiмати страждання. Ото приходить Iда та й у своух намiрах сповiдасться. А на ранок я вiдпускаю уй усi грiхи. I йде Iда вiд мене зовсiм безгрiшною.

I досi не чув вiд неу жодних нарiкань! Та хiба про це комусь скажеш? Адже тауну сповiдi слiд берегти якнайсуворiше...

Або вiзьмемо сьогоднiшнiй випадок.

Iшов я на випускний екзамен з першооснов слова божого i твердо вiрував, що витягну бiлет з номером 13.

I не дивина: я щоразу витягаю бiлет з цим осоружним номером. Не iнакше отака моторошна доля менi на роду записана.

Уся наша братiя оцiсу чортовоу дюжини боуться, як дiдько свiчки, а бог кочерги.

Та найбiльше жахаюся я.

Так жахаюся, що, крiм страхiтливого бiлета N 13, нiчого i не вчу. Я точно знаю, що витягну саме цей фатальний номер. I маю всi пiдстави отак думати: наша нажахана до смертi братiя завжди якось примудрясться позначити потворний номер святим хрестом.

I що б ви думали?

Коли я пiшов вiдповiдати i витягнув бiлет, то одразу застерiг: таки номер 13.

Жах! Навiть зимно стало...

Вiд долi не втечеш!

Братiя з непiдробним жалем i щирим спiвчуттям дивилася на мене, як на безневинну жертву, приречену до неминучоу страти. Правду старi люди кажуть: без муки не бува науки.

"Ех! - у цiлковитому розпачi подумав я. - Як гинути, то паном!"

То й бовкнув з вiдчаю:

- Можна вiдповiдати без пiдготовки?

Уся братiя вражено остовпiла.

4. У НАУКИ ДОВГI РУКИ

"Щоб люди прибуток давали помираючи,

вигадали байку про пекло та про рай iще".

Володимир МАЯКОВСЬКИЙ

Отож я запитав наставника нашого, отця Авiмелеха, на обличчi якого виразно була зелена нудьга писана:

- Можна вiдповiдати без пiдготовки?

Вiн одразу пожвавiшав:

- А чого ж! Хоч один сумлiнний послушник серед отари бовдурiв знайшовся...

- Я готовий - запитуйте! - мовив я, мов у крижану воду пiрнув.

- Ну що ж, почнемо, - хижо зиркнув на мене старець Авiмелех. Вiдповiдай, отроче Iоно, на перше запитання бiлета: "Що таке атеуст?"

Я аж похолов, немов живий труп. _

Це одне з найкаверзнiших запитань з усiх першооснов слова божого. Рiже воно на екзаменах братву, як гостра коса колоски.

Та хоч який у мене був переляк, однак я знайшов у собi сили, щоб хвацько вiдповiсти:

- Атеуст, панотче, це людина, для якоу немас нiчого святого!

- Коротко i ясно! - зрадiв Авiмелах i мрiйливо додав: - Ех, якби усi так вiдповiдали... Уже й додому пiшли б! - а тодi до мене: - Запитання друге: "Методика пророкування кiнця свiту".

Я затремтiв, мов осика на вiтрi. Адже це також одне з найхитромудрiших запитань програми. На нього вiдповiсти "коротко i ясно" попросту неможливо.

Однак я не зволiкав з хвацькою вiдповiддю:

- Методика пророкування кiнця свiту передбачас три основних етапи. Перший - залякування вiруючих. Другий - масовi рятувальнi заходи. Третiй пiдготовка докладного звiту, чому не вiдбувся кiнець свiту.

Я мав необережнiсть передихнути, i пiдступний екзаменатор Авiмелех негайно з цього скористався. Для нього немас бiльшоу насолоди, анiж без ножа зарiзати когось на iспитах. Певно, походить з колiна Кауна.

- Починай тлумачити поетапно, - солодко заспiвав цей гаспид. - Ану, врiж по залякуванню...

Я бадьоро врiзав:

- Щоб проголошувати кiнець, слiд дочекатися початку!

- Як так? - не второпав вiн.

- Згiдно розробленоу iнструкцiу, панотче! Для успiшного пророкування кiнця свiту слiд дочекатися початку чуми, холери або iншоу пошестi чи стихiйного лиха. Скажiмо, посухи з недородом. Щоб грiшник вiдчув крижаний подих неминучоу погибелi. Саме тодi слiд визначити дату кiнця свiту i почати залякувати.

- Молодця! - поцмокував Авiмелех. - Шквар далi...

- На приречених людей, як правило, найбiльше впливають сцени Страшного суду, коли кiстяки мерцiв раптом повстають з-пiд землi i з моторошним вишкiром облiзлих черепiв стають у довжелезну чергу до Всевишнього. А Найвищий Суддя возсiдас на осяйному престолi з гойдливими терезами в руках. На одну шальку вiн кладе добрi дiла кожноу окремоу особи, на другу - грiховнi. Якщо переважить перша шалька, мрець потрапить на сьоме небо у сонм праведникiв. Якщо переважить друга, то стрiмголов полетить в гесну вогненну, де вiчно кипiтиме у смолi та сiрцi або лизатиме розпеченi сковороди, казанки або миски. А смердить у пеклi ще дужче, нiж у нашому нужнику, бо отець-економ харчус послушникiв дуже кепсько...