Джеймс Крюс - Мiй прадiдусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке)

Тут можно читать онлайн Джеймс Крюс - Мiй прадiдусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке) - бесплатно полную версию книги (целиком) без сокращений. Жанр: Прочая детская литература. Здесь Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте лучшей интернет библиотеки ЛибКинг или прочесть краткое содержание (суть), предисловие и аннотацию. Так же сможете купить и скачать торрент в электронном формате fb2, найти и слушать аудиокнигу на русском языке или узнать сколько частей в серии и всего страниц в публикации. Читателям доступно смотреть обложку, картинки, описание и отзывы (комментарии) о произведении.
  • Название:
    Мiй прадiдусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке)
  • Автор:
  • Жанр:
  • Издательство:
    неизвестно
  • Год:
    неизвестен
  • ISBN:
    нет данных
  • Рейтинг:
    4.13/5. Голосов: 81
  • Избранное:
    Добавить в избранное
  • Отзывы:
  • Ваша оценка:
    • 80
    • 1
    • 2
    • 3
    • 4
    • 5

Джеймс Крюс - Мiй прадiдусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке) краткое содержание

Мiй прадiдусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке) - описание и краткое содержание, автор Джеймс Крюс, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки LibKing.Ru

Мiй прадiдусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке) - читать онлайн бесплатно полную версию (весь текст целиком)

Мiй прадiдусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке) - читать книгу онлайн бесплатно, автор Джеймс Крюс
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Впоравши все це, я пройшовся до гаванi й побачив там Джоннi-Свистуна. Вiн стояв на причалi коло нашого катера, i я дозволив йому спуститись разом зi мною на наше судно. Ми взяли в камбузi морських сухарiв, повалялись на койках, а врештi сiли в шлюпку, щойно полагоджену й наново пофарбовану.

-- Диви, -- сказав менi Джоннi, -- на дошках щось написане!

-- Де? -- збентежено спитав я.

-- А он на носi!

I справдi -- на дошцi спереду хтось написав щось олiвцем. Прочитати було важко, бо дошки помащено смолою. Але раптом я збентежено розiбрав слова з нашого вiрша про маленьку мишку. Ми з Джоннi почали гарячкове шукати iнших списаних дощок i мало-помалу знайшли рядки трохи не з усiх наших вiршiв. Та вони були замазанi смолою, i прочитати пощастило тiльки уривки!

-- Ах ви ж пiрати! -- гукнув я розлючено. Вилiз iз шлюпки й побiг до дядька Гаррi, що порався коло вантажної стрiли.

-- Ви забрали нашi вiршi на дошки для шлюпки! -- закричав я. -Негiдники! Ось я прадiдусевi скажу!

-- Та не гарячкуй, -- засмiявся дядько Гаррi. -- Нам бабуся дозволила.

-- Як вона могла! -- закричав я ще нестямнiше.

Дядько Гаррi знов засмiявся, ввiмкнув мотор кран-балки й пiдняв iз трюму два лантухи борошна. Потiм гукнув:

-- Вона сказала,. що посписувала всi вiршi!

I знов заторохкотiв мотор, а менi стало соромно, що я так розкричався. Знiчений, вернувся я на причал i сказав Джоннi-Свистуновi, що не маю бiльше часу гратися з ним. Тодi побiг до долiшньої бабусi, трохи дозволив їй побалувати себе кавою з кексом i розповiв про шлюпку та про вiршi.

Долiшня бабуся спитала, що то були за вiршi i чи ми часом не складали вiршiв у неї в мансардi.

Я признався, що ми написали два вiршi на дошках з розiбраного лiжка, але на внутрiшньому боцi. На щастя, вона тiльки засмiялась, а зовсiм не розсердилась. Це заспокоїло мене, i незабаром я, посвистуючи, вернувся в Горiшнє селище.

Горiшня бабуся сидiла у кухнi й перев'язувала якiсь списанi аркушики червоною стьожкою. Та, вгледiвши мене, прикрила їх хусткою й сказала:

-- Чого ти нишпориш тут по кухнi! Йди в комору до прадiда. Вiн казав, щоб я прислала тебе до нього! Ну, чого стоїш?

-- Та йду вже, -- вiдказав я i неохоче пiшов. Але насправдi менi було дуже смiшно. Бо тепер я мав доказ, що горiшня бабуся цiкавиться нашими вiршами: вона навiть зiбрала їх i перев'язує червоною стьожечкою.

I я весело пострибав через вулицю до рибальської комори.

Прадiдусь сидiв нагорi, в токарнi, поряд Шкiряної Лiзбет; обличчя в нього було сумне.

-- Хлопчак, -- сказав вiн, -- моряки пустили нашi вiршi на шлюпку. Ти знаєш їх напам'ять?

-- Навряд чи дуже багато, прадiдусю!

-- Я теж. Сьогоднi ввечерi хотiв посписувати, бо ти ж завтра вже йдеш додому. А тепер бачу, що тут є тiльки сьогоднiшнi.

-- Так, тi моряки наробили нам лиха! -- сказав я нещиро. Я не признався, що горiшня бабуся посписувала вiршi. Адже це, мабуть, мала бути iменинна несподiванка.

-- Менi дуже сумно, та й злiсть на серцi, -- сказав прадiд. -- Я негайно мушу написати вiрша. А то лусну! Подай-но чисту дошку. Сподiваюся, там ще знайдеться!

-- Зосталися тiльки двi чистi!

-- От i добре. Тодi ми обидва можемо скласти по вiршу!

Я подав прадiдусевi дошку та теслярського олiвця й сiв iз другою дошкою коло верстака. З годину ми сидiли тихенько, вiршували.

-- О, Хлопчак, -- сказав прадiдусь нарештi, -- тепер я вилив геть свою злiсть на морякiв i знов можу спокiйно дихати. Ти теж готовий?

-- Нi, прадiдусю! Я допишу свого вiрша завтра. Сьогоднi чогось не пишеться.

-- Ну, як хочеш! Але вислухати мого вiрша можеш?

-- Аякже.

-- Ну що ж, тодi слухай!

Вiн вiдсунув дошку трохи вiд очей i прочитав:

Жук-поет

Матеус-жук по праву

Серед жукiв мав славу

Нiкчеми iз нiкчем.

I в будень, i в недiлю

Валявся вiн без дiла

Де-небудь пiд кущем.

Усi жуки путящi,

Поряднi, роботящi,

Й знайомi, i рiдня,

Говорячи про нього -

Матеуса дурного, -

Смiялися щодня.

Жуки вели розмови

Про гони та про лови

I взагалi про спорт.

Жучихи -- все про моди,

Про танцi-хороводи,

Салат, печеню, торт.

Матеус край дороги

Лежить, простягти ноги,

I дивиться на лiс.

Турботи вiн не знає,

Все пiсеньки складає

Й мугикає пiд нiс.

Коли їх хтось почує,

Його це не дратує,

Вiн радий, навпаки!

Спiва тихенько знову.

"Таж вiн поет, панове!" -

Дивуються жуки.

-- Ого, прадiдусю! -- вигукнув я. -- Оце-то врiзали ви нашим морякам!

-- Та вони й не помiтять цього! -- засмiявся прадiдусь. -- Але дарма! Головне -- щоб менi полегшало. А менi таки полегшало. До речi, я хочу їсти. Котра вже година?

-- Пора вечеряти.

-- Ну, то ходiмо.

Ми взяли дошки пiд пахву, перенесли їх через вулицю й поставили в кухнi. Прадiдусь неначе повiрив, що я хочу закiнчити вiрш удома. Але насправдi вiрш був давно готовий. То був абетковий вiрш до його дня народження, i я сподiвався, що горiшня бабуся перепише його та прочитає за святковим обiдом.

Ми повечеряли втрьох, бо моряки, видно, ще мали роботу в гаванi. За вечерею горiшня бабуся була напрочуд мовчазна. Часом вона без видимої причини примружувала очi, й не раз менi здавалось, наче вона мурмоче сама до себе якiсь вiршi.

Прадiдусь пiшов спати рано i, збираючись сказати добранiч, повiдомив, що завтра вранцi розкаже останню оповiдку.

-- А як вона називається?

-- "Павiльйон iз порцеляни". Добранiч, Хлопчак!

-- Добранiч, прадiдусю!

Я лишився у вiтальнi сам з бабусею. Я сподiвався, що вона покаже менi iменинний подарунок для прадiдуся. Але вона й словом про те не прохопилась, а спитала мене, яка може бути рима до лiтери "ха".

-- "Лопуха", бабусю!

-- Гм... "Лопуха" -- це добре! Чого ти так дивишся на мене, Хлопчак? Що, не можна спитати про риму? Може, ти думаєш, що я вiршую? Дуже помиляєшся! Тепер, коли прибув катер, у мене поважнiшi справи! Це гiрше, нiж нагодувати сiмдесятьох сiмох домовикiв!

Коли горiшня бабуся заговорила про домовикiв, я хутенько вибiг, гукнув крiзь дверi "добранiч" i з новим "Моряцьким щорiчником" потупав нагору, до своєї спальнi, де заснув, перше нiж прийшов дядько Гаррi.

ДЕНЬ СЬОМИЙ,

у який я познайомлю вас iз Президентовою родиною

та своїми татом i мамою.

Змальовано докладно день прадiдусевих iменин.

Доведено, як двiчi два -- чотири,

що моя горiшня бабуся вмiє вiршувати.

Розказано довгу iсторiю з ромом

i триразовим "Будьмо здоровi!".

А закiнчується день тим, що я потемки

йду з матроською торбою додому.

Останнiй день, який я мав пробути в домi горiшньої бабусi, випав майже безвiтряний, сонячний, безхмарний. Саме погода для дня народження!

Дядько Гаррi, коли я прокинувся, був уже з обома iншими моряками в гаванi. Але в сусiднiй кiмнатцi товкся прадiдусь.

Я швиденько натяг купального халата, потихеньку вийшов у коридор, рвонув дверi прадiдусевої спальнi й гукнув:

-- Зичу вам здоров'я, щастя й довгого вiку!

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать


Джеймс Крюс читать все книги автора по порядку

Джеймс Крюс - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки LibKing.




Мiй прадiдусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке) отзывы


Отзывы читателей о книге Мiй прадiдусь i я, або ж Великий хлопчак i малий хлопчак (на украинском языке), автор: Джеймс Крюс. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв или расскажите друзьям

Напишите свой комментарий
x