Володимир Сидорчук - PRO БОУЛІНГ. Практичний посібник з боулінгу

По суті, боулінг – нескладний вид спорту. Потрібно просто катати кулі по доріжці і збивати кеглі.

Однак при проведенні спостережень за про-боулерами, здійснюючи аналіз виконання їх кидків, їхніх стилів та техніки гри, як вони реально та усвідомлено використовують особливості виконання кидка, ми більш чим впевнені, що навіть і любитель усвідомить всю складність цього виду спорту, що беззаперечно втілиться в бажання до удосконалення знань та навичок гри в боулінг.

Для багатьох боулінг стає не просто грою, розвагою, у яку можна пограти час від часу в боулінг-клубі, а серйозним захопленням.

Як відомо – новачкам таланить, фортуна може опинитися на його боці і пробути протягом всієї гри, якщо він знає хоча б основні правила. Існують певні хитрощі, які дозволять зробити кидок максимально точним.

Цей посібник буде слугувати методом практичної підготовки для навчання тих, хто хотів би не просто читати, а й брати участь у грі. Зрозуміло, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути, саме тому в посібнику викладені інструкції, детальні зображення та фото з прикладами, що продемонструють Вам всі аспекти гри.

Запропонований посібник містить надійну інформацію, точні вказівки та зображення, що дозволять читачу зануритись в саму суть цього виду спорту.

Для України це відносно новий вид активного відпочинку. У порівнянні зі світовим досвідом боулінг з’явився в нашій країні не так давно, однак користується зростаючою популярністю, тому перспективи цього виду спорту дуже благо приємні.

Україна – член Всесвітньої Федерації боулінгу. Популяризацією та розвитком цього виду спорту в нашій країні займається Всеукраїнська Федерація спортивного боулінгу (ВФСБ), заснована в 1999 році і з цього часу її члени брали участь практично у всіх міжнародних турнірах.

Зважаючи на наведене, безперервне зростання спортивних досягнень в боулінгу призводить до необхідності пошуку раціональних підходів до вирішення завдань технічної підготовки.

Методологія розв’язання цього питання розроблене недостатньо, проте, на нашу думку, дослідження теоретичної частини та застосування її на практиці забезпечить виховання потреби до систематичних занять та спрямованість і зміст технічної підготовки. Ці обставини визначили напрямки досліджень даної книги.

Метою даного посібника є теоретична розробка системи навчання боулінгу на основі врахування особливостей техніки гри, яка обумовлює підготовленість і досягнення можливого для кожної вікової групи рівня розвитку рухових якостей і техніки гри в боулінг.

Предмет дослідження – структура і зміст тренувального процесу з боулінгу.

Для досягнення високих результатів в боулінгу немає простих і прямих шляхів. Зрозуміло, що запорука успіху – це постійна і цілеспрямована практика. Навчання техніці гри в боулінг має своїм основним змістом фізичний образ, тобто системне освоєння гравцем в процес спеціального навчання раціонального способу управління своїми рухами, набуваючи таким шляхом необхідний фонд рухових умінь і навичок для досягнення максимальних результатів. Боулінг не важкий, якщо Ви навчитеся розпізнавати свої помилки і зможете їх усунути.

Разом з тим, посібник має на меті пропаганду здорового способу життя, залучення до регулярних занять спортом молодих спортсменів, організацію здорового спортивного дозвілля та підготовку спортивного резерву України, який захищатиме честь держави на європейському та світовому рівні.

Історія боулінгу йде своїм корінням в глибоку древність. Найбільше поширення одержала версія виникнення боулінгу в Єгипті. Прототипи куль і кегель були виявлені археологами на розкопках Древнього Єгипту і датуються 5200 р. до н. е. У гробниці були знайдені кілька невеликих кам'яних куль, три шматочки мармуру і дев'ять тонких кегель. Сер Фліндерс Петрі, професор єгиптології Лондонського університету, в своїй монографії «Становлення Єгипту» (1939) передбачив, що кулю треба було кидати крізь ворота складені з шматочків мармуру. Метою було збиття дев'яти кегель, вибудованих в форму ромба. Таким чином, перший гравець в 9-кегельний боулінг, можливо, кинув кулю більше ніж 7000 років тому.

Самий старовинний зал для гри в боулінг виявили в Єгипті співробітники італійської археологічної місії.

Дивна знахідка зроблена під час розкопок стародавніх поселень епохи династії Птолемеїв (323—30 року до нашої ери) в районі Кум Мади провінції Ель-Фаюм в 90 кілометрах на півдню від Каїра.

У просторому приміщенні, підлога якого облицьована плитами з вапнякового каменя, вчені звернули увагу на доріжку висотою 20 сантиметрів, яка впирається в лунку квадратної форми зі сторонами 12 сантиметрів. Поряд були знайдені дві важких кам'яних кулі. Вивчивши цю конструкцію, вчені прийшли до висновку, що вона унікальна для стародавнього світу і не має яких-небудь аналогів. На думку археологів, споруда в Кум Мади – це перша спроба створити гру, схожу на сучасний боулінг. Зал для гри в древній боулінг розташовувався в одному з будинків житлового району, який був побудований в епоху Птолемеїв. У будинках археологи також виявили папірус, глиняний посуд, предмети з міді.

Деякі науковці вважають, що місцем зародження боулінгу в Європі є північна Італія. В Альпійському регіоні, під час правління Цезаря, грали в гру, що віддалено нагадує сучасне італійське «бочче» (це гра з м'ячем, різновид боул-спорту (boules sport), поруч з боулзом і петанком; походять від найдавніших ігор Римської імперії. Найпоширеніша гра в Італії, частково у Європі і в місцях проживання італійських мігрантів, у тому числі в Австралії, Північній та Південній Америці (де гра відома під назвою bochas), у Венесуелі (bolas criollas), у Бразилії (bocha)). Хоч «бочче» відрізняється від боулінгу, проте можливо ця гра надала якийсь певний поштовх до його становлення.

З тих часів про боулінг не було ніяких згадок. І вже німецький історик Уїлліам Пель у своїй книзі «Боулінг» пише, що гра зародилася в Німеччині в ІІІ столітті, але не як спорт, а як релігійний обряд. У німців в ті часи була зброя, звана «Кегель». На думку Пеля «Кегель» ставили в одному кінці помешкання, кидали в неї кулю з іншого кінця приміщення. «Кегель» символізував язичника. Тому гра втілювала собою викорінювання язичництва.

У Німеччині боулінг був частиною релігійної церемонії: хто збив кеглі володів хорошим характером, а на того, що хибив покладалася покута.

Очевидно, найбільш віталися ті, хто зміг збити більше «язичників». У кінці обряду їх поздоровляли і вимовляли в їх честь тости на банкеті.

У 1200 році в боулінг грали вже на дерев'яних доріжках, які іноді мали ширину біля фута. Кеглі встановлювалися на більш широкій платформі (36—48 футів шириною) в кінці доріжки. Сліди таких доріжок досі можна знайти в Німеччині.