Тарас Шевченко - Назар Стодоля

Назар

Чи буде, чи нi, тiльки здiлай милость, не бався тут, iди швидше.

Гнат

Поспiємо ще з козами на торг. Не показуйся, будь паскав, таким сумним: все зiпсуєш. Подивимся козачка та й годi.

(Удаляются в глубину и разговаривают между собою. Музыканти заиграли.

Один козак в ы скакивает из толпы и пляшет козачок. Гнат й Назар любуются.)

Гнат

Ай да молодець! От жвавий! Що твiй запорожець! (Танец кончается.) Ну, веселiтеся ж, люди добрi, гуляйте, хлопцi, а нам уже годi, пора їхать: до Чигирина не близько, а до свiту треба буть там. Прощайте, козаки? Прощайте, дiвчата! Прощай, хазяйко! А де ж та… Кичатого? (Стеха прячется между козаками. Гнат. поймав ее, целует.) Прощай, сердечко моє, моя розумниця, моя красавиця! Прощай!

Стеха

(вирываясь)

Ай-ай-ай! Закричу, їй же то богу, закричу.

(Назар и Гнат уходят. Хозяйка провожает их.)

Стеха

(охорашиваясь)

Що за народ такий сi козаки! Усе б їм цiлуваться. Неначе й домоглось.

(К. хозяйке.) Тiтко, тiтко! А нумо ми з тобою.

(Пляшет й поет.)

Через гору пiду,

Скриюсь за горою…

На бiду,

Де пiду,

Козаки за мною.

Той почне говорить,

Той сережки сулить,

Кого знаю,

Привiтаю,

Хто сережки дарить.

Ох, сережки мої,

Мої золотiї!

Сердiтеся,

Дивiтеся,

Вороги лихiї!

Хозяйка (вырываясь)

Ох, мої зозуленьки! По старостi лiт менi б i не подоб ало.

(Стеха между тем шалит с козаками, хватая за руку молодого козака, й, вертясь, приплясьiвает.)

Хозяйка

Оце яка жартовлива! Та перестанеш ти чи нi?

Стеха

(пляшет й поет)

Тра-ла-ла, тра-ла-ла,

На базарi була,

Черевички купила,

Три червiнцi дала,

А четвертий пропила

I музику найняла.

Що ж ви, родимець би вас вбив! тiльки дурно грошi берете? Кусок би вам сала, а не грошей. (В толпе хохот.) А де ж наш Кирик? Сюди його! Вiн один лучче усiх цих голодранцiв. (Вьiходит кобзарь.) Ось вiн, мiй голубчик. Ну лишень, яку-небудь пiсеньку з приговорками або казочку-страховиночку, щоб цiлу нiч не заснулось.

Кобзарь

Добре, добре. Хочеш казочку, хочеш пiсеньку, що любиш.

Голоса

Казку! Казку!

Другие

Нi, пiсню, та таку, щоб жижки затрусились. Ми ще не танцювали.

Первьiе голоса

(и с ними Стеха паче всех)

Натанцюєтесь iще, поки до третiх.

Стеха

До пiвнiв ще не трохи. Казку! (К хозяйке.) Казку, тiтко?

Хозяйка

Звiсно, казку, поки ще не так пiзно; а опiсля i слухать страшно буде.

Кобзарь

Коли казку, так казку; менi все одно.

В толпе

Перещебетала-таки цокотуха.

Другой голос

Ач яка!

Стеха

А що, га? Таки перещебетала!

(Кобзарь садится на скамейку. Кругом него с шумом и хохотом толпятся в беспорядке козаки и девушки.)

Стеха

(подносит кобзарю рюмку вина)

Випий, дiдусю, для смiлостi.

Кобзарь

(випивши)

Спасибi тобi, дiвко! (Прокашлявшись.) Слухать -що їсти, в горшку не бовтати, усiв не марати, слов не пропускать, другим не мiшать.

(Обший легкий шопот й смех.)

Стеха

Послухаю, послухаю, чи єсть же така страховина, щоб я злякалась.

Голос

Чуєш ти? Коли не будеш мовчать, так геть собi.

Д ругой

А то виженем.

Стеха

А хто б посмiвi Сотник вас усiх перевiшає.

Голос

Дзус йому, мурому! Гляди, щоб на однiй осичинi не повiсили тебе з сотником.

Хозяйка

Та замовчiть же, бога ради! (К. кобзарю.) Кажи, дiдусю, кажи; їх не переслухаєш.

Кобзарь

(прокашлявшись)

У венгерськiй сторонi, у цесарцiв, за шляхетською землею, стоїть гора висока; а в тiй горi нора глибока; в норi сидить не звiр, не птиця – турецька цариця. Сидить вона сто тисяч лiт, не молодiє, не старiє, а тiлько дедалi злiє; їсть вона од схiд до захiд сонця – не хлiб печений, не курей i не яку-небудь людську страву, а трощить маленьких дiтей за те, що коли ще вона була у Туреччинi важкою, так їй сказав армен-ський знахар, що вона родить дочку i дочка та буде, як пiдросте, в тисячу раз краще її. От вона, справдi, як родила дочку, так зараз i з'їла її, та з того часу сидить у норi i, невгаваючи, усе їсть дiтей; не розбира, хоть хрещенi вони, а хоть нехрещенi, їсть усiх, їсгь тобi всiх та й годi,- i дiвчаток i хлопчикiв…

Стеха

(б ы стро)

I хлопчикiв! Ах, вона триклята баба! Щастя її, що я не знаю тiєї гори.

Гол ос

А що б ти зробила?

Стеха

Що? Задушила б.

Голос

Куди тобi, погане!

Другой

Ти й за дверi сама боїшся вийти.

Стеха

Хто, я?

В толпе

Та не мiшай же слухать! Не хто ж бiльш, ти!

Стеха

Я боюсь? Хочеш, зараз пiду на гробовище? А коли хочете, так у стару корчму, що на старому шляху.

В толпе

Прудка дуже! За порiг не вийдеш, умреш.

Стеха

Я вмру! Що ставиш?

В толпе

Мої музиканти на всю; а ти?.

Стеха

Пiввiдра слив'янки, три куски сала i паляниця.

В тол пе

Добре! Тiльки щоб, знаєш, слив'янка була з панського льоху.

Стеха

Та вже де не вiзьму, до сього вам дiла нема, а поставлю. Де мiй байбарак? (Надевает верхнєє платье.) Гляди ж, не цурайся слова.

(Кобзарю.) Як я вернусь, так тодi докажеш, дiдусю; а то я i не хочу.

(Уходит.)

Кобзарь

Добре.

В толпе

А щоб повiрили, так принеси цеглинку або кахлю з груби, або що хочеш, тiльки з корчми.

Стеха

(за сценою)

Добре, добре.

Голоса

От дiвка голiнна, так так!

Другой

Чуприну їй та уси, тодi хоч у пекло…

Третий

Так подумають, що козак.

Хозяйка

Вже козир-дiвка, не вам рiвня. Отже й пiде:.тодi плати.

Голос

Або слив'янку пий, а салом i паляницею закусуй.

Хозяйка

Побачим, побачим, чия вiзьме. Чого сидiти? Щоб не даром музикам платить, ну лиш потанцюєм лучче. Ану, вдарте, та не по-жидiвський, а по-нашому.

(Толпа в беспорядке расступается. Козак с девушкою выходит танцовать. Музыканты заиграли, и пляска началась. Занавес тихо опускается.)

Внутренность развалин корчмьi. Стени без гiотолка и несколько уцелевших стропил. Все занесено снегом и освещено луною. Несколько минут молчания. Вдали сльїшна песня, потом ближе, ближе, й является Стеха, робко припевая: "Ох, сережки!.." Она останавливается у развалившейся печи й с робостию осматривается кругом.

Стеха

Як страшно! Де ж вони? I коней теж не видно; Чи не махнули вони собi? То-то буде добре! За два червiнцi продать своє щастя… (Осматривает следьi.) Нi, опрiч моїх, нiчиїх не видко слiдiв… Що, як вони обманили та другим шляхом?.. От тобi й сотничка! Побiжу мерщiй додому, чи не подiялось чого там. Розкажуть, що я помогла,- тодi усе пропало.

(Поспешно возвращается.) (Навстречу ей Назар несет на руках Галю.)

Стеха.

Се ви? А тут так страшно… Чи не случилось чого?

Назар

(опустив Галю)

Нiчого не бiйсь. А конi тут?

Стеха

Нi, я не бачила.

Назар

Збiгай подивись, i як нема, то бiжи мерщiй у слободу, чи не зустрiнеш на дорозi.

Галя

Стехо! Чому ж ти не йдеш? Бiжи ж скорiш: батюшка прокинеться? Бiжи-бо!