Юрий Логвин - Натурнi Оповiдки (на украинском языке)

Довелося викинути кота до кухнi. Котяра ображено i хрипко понявчав та й замовк. Один за другим пiшли кiлька начеркiв чорнильною ручкою.

Нараз угорi щось хруснуло, дзенькнуло. Обертаюсь до широкого свiтлого вiкна. З одного боку штора вiдiрвалася. На нiй завис котяра i перелякано нявчав. Довелося ставити стiльця i знiмати кота. Кинув це ледащо на канапу i воно стало на чотири лапи i не зрушилось.

Тодi укрутився калачиком бiля Моделi i солодко замуркотiв... Тепер можна було добре попрацювати... але вийшов час.

Тiльки встигла Модель причепуритись у ваннiй, як клацнув замок i вступив мiй пунктуальний приятель.

- До речi, як вашого кота звати? - Проникливе спитала Модель.

- Вiн не мiй. моїх друзiв... Кузя. Кузя! -Покликав лiкар.

Котяра нашорошив вуха, клiпнув одним оком i зараз же знов заплющив.

Тодi лiкар взяв кота за переднi лапи i перевернув на спину. - Отако й лежатиме, поки я повернуся iз магазину з рибкою.

Ми пройшлися до тролейбусної зупинки, випрошались iз Моделлю i повернулися вже вдвох до помешкання.

Здоровенний смугастий кiт Кузя лежав у тiй самiй позi навзнак iз пiднятими лапами.

Р. 8. З Моделлю ми ше не один раз бачились, але чимдалi менi ставало незатишнiше з її оточенням. Не кажу нiчого поганого про жiноцтво. А от молодики дуже вже були натренованi, накачанi, а лiтнi чоловiки занадто ввiчливi й уважнi до кожного мого слова. Взагалi до моєї персони. Як всякий страннiй. я це вiдчув навiть ранiше, нiж мене почали по-справжньому брати пiд зябра... А тут ше так добре обставини склались, що я на пару рокiв полишив "мать городiв Руських"...

Коли, зрештою, повернувся, то лiкар сказав менi, що кiт Кузя захворiв на чумку i його довелось приспати.

А з Моделлю я бiльше не зустрiчався...