Ольга Бойко - #щоденник #карантин #Мілан

Сподіваюся, у нас до такого не дійде. Бенджамін сто відсотків не буде вестися на фейкові тротуари, бордюри і колеса.

Каналетто на пельмені вчора не з’явився. Думаю, чекає на лазанью чи тефтелі у томатному соусі. Можливо, йому не сподобалося, що за вечерею не подавали вино.

Вина та інші алкогольні екзерсиси найближчим часом не передбачені. По-перше, я не зробила запасів, по-друге, зараз як ніколи хочеться, як кажуть італійці, зберегти mente lucida – світлу голову. Хоча випити я полюбляю. Але потім.

Вирішила не зважуватися до кінця карантину. Зайвий стрес мені ні до чого. А їжа зараз дорівнює позитивним емоціям. Особливо смачна (наліпила таки вчора вареники та пельмені). Тому те, що я побачила у дзеркалі, мене не засмутило: ще тиждень тому захисна маска вільно лежала на обличчі, сьогодні ж охопила його щільно, знайшовши дві пухкенькі, налиті щічки.

У каналах Венеції вряди-годи з’являється риба, до римських фонтанів злітаються качки-лебеді, до берегів Сардинії пливуть дельфіни, а у парках Мілана бавляться зайці. Натяк?

Поговорю про це завтра з Каналетто. Сподіваюся, потепліє і він вилізе з-за горщика з різдвяною зіркою, а я вийду на балкон. Сьогодні ж перед сном обов’язково попрошу в тих, хто на нас щось розпилює, щоб швидше вимкнули сирени швидких.

16 день карантину, Мілан

Бенджамін, звісно, незадоволений теперішніми прогулянками: короткочасні пересування непривабливими локаціями значно знижують шанси на зустріч із хорошим собакою. Була спроба бунту: тягнув повідок, прямуюючи убік парку. Зате познайомилися з сусідами. Це три чихуахуа. Просто раніше вони гуляли на балконі.

Як же добре, коли світить сонечко – лийте його на нас, і побільше! Політики сказали, що (нарешті!), за статистикою, зажевріло світло в кінці туннелю.

Згадала про всіх жуків, яких колись саджала на карантин у сірникові коробки та літрові банки. Вибачте мені, рідненькі!

Небезпідставним було моє дитяче бажання стати вчителькою. Якщо раніше навіть при мінімальній взаємодії з дитиною під час виконання уроків мені доводилося запасатися коренем валеріани й червоним вином, зараз, пояснюючи той чи інший предмет, я впадаю у справжній азарт – хочеться викликати всіх до дошки.

Вчора привезли машинку для манікюру. Поки працювала над лівою рукою, думала про те, настільки все ж таки мудра і прекрасна природа, які гарні натуральні нігті, ніжні, без кольору, нічого зайвого. І хто тільки придумав отой гель-лак, кому це все потрібно? Невже масонам? З іншого боку, звичайно ж, хочеться піти та зробити нормальний манікюр. Правою рукою займуся завтра.

Андреа спитав, чи є у нас можливість переселитися в інший Всесвіт. Відповіла, що завтра привезуть ножиці, тому для початку ми підстрижемо йому чубчика.

Виклала на деко баклажани та перці, натерла їх оливковою олією, проткнула виделкою по периметру. Поставила в розігріту духовку. Коли овочі добряче підрум’янилися, порізала їх великими шматками, додала знову ж таки великі скибки помідорів, цибулю, часник, зелень, сіль, щойно змелений перць, олію. Відправила до холодильника на пару годин. Брускети з ікрою з баклажанів, або, як кажуть в Одесі, з «синеньких».

Якось, самі того не відаючи, влаштували з сусідом кулінарний батл. Поки займалася овочами, хлопчина в типовій для італійців емоційній манері з’ясовував у телефонному режимі, що краще підійде до соусу: часник чи цибуля. Обізвалась інша сусідка: гукнула, що часник ок тільки до соусу з рибою. Я б з ними потоваришувала.

У дитинстві просто ковтала романи про подорожі. Так от, приблизний тижневий раціон моряка колись складався з: 1 галону пива, рому або бренді, 2 фунтів яловичини, 1 фунту хліба або 2 фунтів картоплі, 0,5 пінти гороху чи бобів, 1 пінти вівсянки, 2 унцій вершкового масла, 1 курчати або 1 фунту в’яленої риби. Зробила ревізію запасів: до магазину йти за два дні.

Дуже хочеться обійняти рідних людей.

17 день карантину, Мілан

25 березня. Гарне число – двадцять п’ять.

Хтось таки радіє карантину. Це Бенджамін. Люди цілодобово перебувають у його повному собачому розпорядженні, і отой фірмовий жалісний вираз «на кого ж ви мене покидаєте, іроди?» вмикати не доводиться.

Колись, у різні давні часи, жінки спускали з балконів кошики, аби торговці зеленню, молочники та інші комерсанти складали у «плетені пакети» їжу в обмін на гроші, які дами кокетливо діставали з-за корсету.

В Італії є традиція: на різдвяні свята дарувати продуктові кошики. Вино, олія, цукерки, сир, чомусь фініки. Зберегла два такі.

Якщо спустити кошик з балкону… Чи знайду я в ньому через півгодини букет півоній? Або пляшку шаблі та дві дюжини устриць? Чудово, якщо знайду дві гантелі по 6 кг кожна.

Каналетто налаштований скептично. Каже, що у мене немає корсета. Зате у мене є PayPal.

Попросив, щойно потепліє, спустити з балкону його. Можна і в кошику. Йому байдуже. Скоро літо.

Вчора соціальні мережі хвилювалися, як неспокійне море: подейкують, що жорсткі обмежувальні заходи продовжать до тридцять першого липня. Але прем’єр-міністр спростував цей факт, пояснивши, що з 31 січня по 31 липня в країні введений режим надзвичайного стану, а не карантин. Рішення ж про продовження/припинення карантину будуть приймати кожні 15 днів.

Тепер знаю не лише прізвища та імена італійських політиків, а й їх обличчя.

Вчителька прислала завдання: прочитати «Декамерон» і «Заручені» (дитячі видання). Андреа не надто зрадів. Я не стрималася, зневаживши ази педагогіки: «Я у твоєму віці вже „Війну і мир“ читала. В оригіналі».

О 18:00 відбудеться черговий флешмоб: мешканців Італії запрошують декламувати рядки з «Божественної комедії» Данте, а саме: «Пекло», Пісня п’ята. Про любов.

Варення з троянд. Гладка, запашна гіркота. Трояндові пелюстки, перетерті з цукром. Ніколи не куштувала. Кажуть, має чудові противірусні властивості. Обов’язково зварю. Ні, краще вишневе. Вишні з кісточками, великі темні ягоди притуляються одна до одної. Літрова банка щастя.

18 день карантину, Мілан

26 березня станом на 18:00 в Італії народилося 942 немовляти.

Уявила, як місяців через шість або сім вулиці країни наповняться красивими благодушними жінками. Жінки ці будуть іти, наприклад, у парк або ресторан, турботливо підтримуючи великі круглі животи, а чоловіки, які крокуватимуть поруч, будуть обіймати своїх супутниць за талію і з легким смутком згадувати часи, коли преміум контент ресурсу Pornhub був безкоштовним.

Ось такі симпатичні думки навідали мене сьогодні, не дивлячись на те, що в новинах з післякарантинного Китаю передали: зараз стосами йдуть запити на розірвання шлюбу. Сподіваюся, багато пар все ж зможуть порозумітися, поплакати, виговоритися, поцілуватися в цей період і розпочати нове, вірніше, старе життя. Те, що було одразу після знайомства. Сповнене ніжності та близькості.