Юрий Фельштинский - ТРЕТЬЯ МИРОВАЯ: Битва за Украину

Кучма: Ну, там же треба, шоб когось боялись.

Литвин: [прізвище не зрозуміло] каже: «Василь Васильович, а чого вони кажуть, шо ви уходите?» Він каже: «А хто тобі сказав?» [голосно всі сміються]. «Та Пінзеник сказав». «Та він же там [де­кілька слів нерозбірливо; всі дуже голосно сміються].» Забув вже, шо [декілька слів нерозбірливо; всі сміються].

Кучма: Як він образився, шо на прем’єр-міністра не запропонували. Шалено. Прийшов до мене: «Все, піду, все, працювати не буду, достатньо.» [декілька слів нерозбірливо], потім почав відгрібати назад [хіхікає, голосно позіхає, декілька слів нерозбірливо].

Плющ: Нє, ну ж куда, державний службовець висшого гатунку, висшого гатунку.

Марчук: І він тримається.

Плющ: Я ж кажу, державний службовець висшого гатунку.

Марчук: Канєчно, з підлеглими, підлеглим з ним не просто.

Плющ: Да-а! Ну, а якшо по великому рахунку, то рєдіска. Ну, ви знаєте, все-таки...

Марчук: А! В цьому плані.

Кучма: От тільки рєдіска Василь Васильович в ніч на 31 на 1 [два слова не зрозуміло], не виходячи звідтіля [декілька слів нероз­бірливо].

Марчук: Да, да, да.

Кучма: Доповідав же: «Ніхто, я заборонив всім, нічого не випили, все [декілька слів нерозбірливо]».

Ющенко: Хороші правила придумали, да [декілька слів не­розбірливо] по всьому світі, по всьому світі. Це мільярди, це не сотні мільярдів навіть, програми переписали, замовлення якісь замовили.

Кучма: Ой-ой-ой! [голосно позіхає].

Плющ: Віктор Андрійович, є така народна мудрість: гроші роблять гроші, а бідність робить дітей [сміються].

Ющенко: А мені як, в прямому смислі розуміть [декілька слів не­розбірливо, сміються].

Плющ: Ну, так нє, це даже в марксистсько-ленінській ідеології, це сущность «Капітала» по Марксу. Або він росте, або він цвіте [декілька слів нерозбірливо].

Ющенко: Я думаю, шо...

Плющ: [перебиває] Поетому, оті, шо технології придумали, то великі гроші, шоб ти знав. Ми віддали гроші ще більше, але придумать, то також великі гроші. Да, там уми працюють і не так просто.

Марчук: Зараз епоха ця телекомунікаційно-інформаційна еко­номіка, то єсть технологія дає майже так, як високоприбуткова галузь економіки.

Ющенко: На першому місці, на першому місці.

Марчук: Да.

Плющ: Це у нас такий ще самий оригінальний в цьому плані фільм [слово нерозбірливо]. Леонід Данилович, [два слова нерозбірливо] перше, як їхав до вас на нараду і конспектів [декіль­ка слів нероз­бірливо] Палич [голосно всі сміються].

Кучма: А шо таке [декілька слів нерозбірливо], кармани такі, шо там шаровари.

Ющенко: Сказала [слово нерозбірливо] збираєтесь кудись їхать, Леонід Данилович. А мені він сказав, шо тобі, Вітя [декілька слів нерозбірливо]. Одна молодиця, значить, та ужене баба, їй так сказать, в поліклінікє [декілька слів нерозбірливо].

Плющ: Фокіна, Фокіна.

Ющенко: Приходить до нього, а Фокін, він шось там у валізи пихає речі, дивлюсь так через стіл читаю: сорочки — 2 штуки, труси — 2 штуки, роги з [декілька слів нерозбірливо] — 3 штуки. [всі голосно сміються]. Оце як я їду у Крим, то в мене один список, а як в Москву їду, то другий, шо з собою треба брать в чемодан.

Литвин: [декілька слів нерозбірливо крізь сміх].

Плющ: Добре [декілька слів нерозбірливо] подобається отака [декілька слів нерозбірливо через голосний сміх].

Ющенко: От шо, Леонід Данилович, ви уїдете [декілька слів не­розбірливо].

Кучма: Но зато в них є [два слова нерозбірливо].

Ющенко: Це унікальне явище на [два слова нерозбірливо], зробили два роки назад. Поїхала вона там з [декілька слів нерозбірливо], зробила опит громади і 60% шведів сказали, шо голокосту не було, 20% сказали, що, може, й було, але [декілька слів нерозбірливо] і тільки 8% сказали, шо був голокост. І то з того почали робити вони програму «Розкажи своїм дітям», так програма називалась. За рік — 77 чи 12 тисяч зробили [декілька слів нерозбірливо]. Через рік вийшли на замовлення у кожну родину.

Кучма: У нас же сьогодні також вже буде зовсім інша [слово нерозбірливо]. Ніхто ж в це не вірив, такі скажені були факти.

Марчук: Да. Я був свідком еволюції Леоніда Макаровича Кравчука відносно голодоморів. Ну, як не всі були свідками, не було інформації, не було уявлення. Тоді, коли [декілька слів нерозбірливо] очолював в ЦК партії комісію по разоблачєнію пропагандистской акції Запада о голодоморє і так далєє. Ну, от таке під егідою ЦК. І, може, й добре, шо це було тому, шо коли почали тягати з архіву всі матеріали. А в КДБ не було по голодомору, ну відголоски, а головним чином в архівах державних інших інститутів. І поскільки я також трохи брав в цьому участь, я пам’ятаю, коли це все, а не знав же ніхто. До архівів, ви ж знаєте, до архівів і КДБ не пускали. Середнє звєно ніхто не мав права навіть наблизитись до архіву. І оце, коли ця інформація почала з нею [декілька слів нерозбірливо], а потім стали витягувати...

Кучма: То мене дивує, а як же дійсно не знищили архіви.

[Нерозбірливо говорять разом Марчук і Литвин.]

Марчук: По репресіях, по голодомору то там воно таке, шо, ну, не дуже видно зразу, шо це організована була центральною владою. А по репресіям, то це ж 100% було. Кожну неділю [декілька слів не­роз­бірливо], шо за дурницю брали і стріляли нізащо. Вивезли під час війни акуратненько тисячі та, мабуть, міліони томів і привезли назад, повернули і я один раз знайомився із справою [декілька слів нерозбірливо] визволення України. А там декілька грузовиків, але вже розложені акуратненько, і багато папок, там так, коли хтось від­крив один раз ознайомився, треба [декілька слів нерозбірливо]. І я відкривав, ніхто з 29-го року не дотулялась рука, але були вивезені під час війни евакуйовані, повернуто все назад — і ото так там і залишалися. І всі справи, півтора десь, мільйон шістсот по Україні від отаких, де розстріляно три листочки цигаркового паперу [декілька слів нероз­бірливо].Так шо система дійсно думала, шо буде на мільйони років.

Плющ: [декілька слів нерозбірливо] оце під час уже нашого часу, так оце Левко [Лук’яненко], зная це діло, [слово нерозбірливо] із штату Америки мєжду Вашингтоном і Філадельфією привезли вони, і я їх тримав. Ну, я їх приніс, хтось же забрав, і все. А це вже вдруге, коли я прийшов [слово нерозбірливо] і Левко мене задовбав: «Шукай, Іван, бо [декілька слів нерозбірливо], ото шо з Філадельфії тобі привезли». То добре, шо Ніна зберегла. І ми найшли в [декілька слів нерозбірливо], бібліотеці найшли. Тоді люди все отдали, вони десь зараз іще... Крім наших, ще є архіви.

Марчук: Звичайно, да багато, в Відні є величезний масив архів­ний української історії.