Михайло Мондровський - Методичні рекомендації по застосуванню Закону України «Про оренду державного та комунального майна»

Разом із тим зауважимо, що згідно зі статтею 143 Конституції України і згідно з частиною четвертою статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальні громади самостійно управляють комунальним майном, тож вони мають право самі визначати перелік документів, необхідний для укладення договору оренди.

У кожному регіоні України є нормативні акти органів місцевого самоврядування, що регулюють ці питання на рівні регіону. Як зазначалося раніше відповідними радами органів місцевого самоврядування приймаються Положення про оренду майна, Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади, Порядок нарахування та розподілу плати за оренду нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) місцевої комунальної власності, які в цілому дублюють норми діючого законодавства.

Відповідно до абзацу четвертого статті 5 Закону та пунктом 4 статті 287 ГК України передбачено, що державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами виступає орендодавцем щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні.

Необхідно зазначити, що на виконання Указу Президента України від 12 вересня 1994 року №517 «Про программу розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав і представництв міжнародних організацій в Україні» і з метою створення належних умов для здійснення їх функцій Кабінетом Міністрів України постановою від 27 лютого 1995 року №146 затверджено Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні.

Згідно пункту 5 вказаного Положення розміщення представництв і установ у місті Києві здійснює Київська міська державна адміністрація через Генеральну дирекцію по обслуговуванню іноземних представництв (ГДІП), а у Автономній Республіці Крим, областях і місті Севастополі – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні і Севастопольська міська державні адміністрації.

Відповідно до пункту 8 Положення дипломатичні представництва, консульські установи та міжнародні міжурядові організації, які мають намір для свого розміщення орендувати споруди та приміщення повинні письмово сповістити про це МЗС, а міжнародні неурядові організації та іноземні організації інформують про відповідні свої наміри ГДІП, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Севастопольську міську державні адміністрації.

З приводу порядку надання майна вказаної категорії в оренду ми повернемося згодом.

Стаття 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» в абзаці п’ятому та пункт 3 ГК України передбачає, що підприємства, установи та організації виступають орендодавцем щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Нагадаємо, що в колишній редакції Закону також було таке саме обмеження щодо площі, але без словосполучення «на одне підприємство». Тому було не зовсім зрозуміло, як цю норму застосовувати. Тепер ясно, що одне підприємство має право самостійно укласти один або декілька договорів оренди на нерухомість загальною площею до 200 кв. м.

Незважаючи на це, варто зауважити на необхідності погоджувати з Фондом державного майна України розрахунки орендної плати відповідно до пункту 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, за якою передбачено погодження з ФДМУ або його РВ розрахунків орендної плати за будь-яке державне майно.

Орендарями згідно частини першої статті 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

З приводу господарських товариств, створених членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу варто згадати таке поняття як орендне підприємство.

Зазначимо, що стаття 115 ГК України, до моменту її виключення на підставі Закону №3269-VI від 21.04.2011, визначала поняття орендного підприємства.

За змістом вищевказаної статті ГК України орендним підприємством визначалося підприємство, створене орендарем на основі оренди цілісного майнового комплексу існуючого державного або комунального підприємства чи майнового комплексу виробничого структурного підрозділу (структурної одиниці) цього підприємства з метою здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини другої вказаної статті ГК орендарем є юридична особа, утворена членами трудового колективу підприємства чи його підрозділу, майновий комплекс якого є об’єктом оренди.

Можливість створення орендних підприємств в Україні зберігалася протягом усього періоду чинності Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» аж до 14 березня 1995 року, коли він був змінений та одержав назву «Про оренду державного майна». Легальною базою створення орендних підприємств стали статті 15 та 27 Закону про оренду майна (у початковій редакції), відповідно до яких орендар набув права самостійно обирати організаційну форму підприємницької діяльності на основі орендованого майна, затверджувати статут створюваного ним підприємства та наділяти останнє правом повного господарського відання на закріплене, орендоване та інше майно.

3 самого початку, у відповідності зі статтею 6 Закону України «Про оренду майна державних підприємств і організацій» (1992), у ролі пріоритетного ініціатора створення орендного підприємства передбачалася «організація орендарів».

Організації створювалися членами трудового колективу державного підприємства, організації або структурних підрозділів з їх ініціативи. Підставою для створення такої організації слугувало рішення трудового колективу державного підприємства, організації про оренду майна державного підприємства, організації. Для цього було потрібно більше половини голосів його членів.