Харуки Мураками - 1Q84. Книга третя

— У тутешній їдальні, — відповів Тенґо. — У готелі тільки снідаю, а тому заходжу в найближчу їдальню і замовляю комплексний обід або піалу рису із смаженою рибою.

— Там смачно готують?

— Не скажу, що особливо смачно. Та я цим не дуже переймаюся.

— Погано, — нахмурившись, сказала медсестра, — якщо не їсте чогось набагато поживнішого. От чому зараз маєте вигляд коня, що спить стоячи.

— Коня, що спить стоячи? — здивувався Тенґо.

— А ви коли-небудь бачили коня, що спить стоячи? Тенґо хитнув головою.

— Ні, не бачив.

— Він має такий вигляд, як от зараз ви, — сказала медсестра середнього віку. — Раджу зайти у вбиральню і подивитися на власне обличчя в дзеркалі. Відразу не зрозумієте, що спите. А лише тоді, коли добре придивитеся. Хоч ваші очі й розплющені, але нічого не бачать.

— А хіба кінь спить із розплющеними очима?

Медсестра кивнула.

— Зовсім як ви.

У цю мить Тенґо захотів піти у вбиральню й подивитися в дзеркало, але передумав.

— Зрозуміло. Постараюсь харчуватися чимось пожив-нішим.

— Ну, якщо так, то чи не хотіли б ви піти кудись і посмакувати смаженим м'ясом?

— Смаженим м'ясом? — Тенґо рідко коли їв м'ясо. Не те що не любив його, а просто ніколи не хотів його. Та коли медсестра запропонувала, то відчув, що після довгої перерви можна скуштувати м'яса. Можливо, організм справді вимагав доброї поживи.

— Ми всі вирішили податися сьогодні ввечері кудись і попоїсти смаженини. Ходіть і ви з нами.

— Хто «всі»?

— Домовилися піти втрьох о пів на сьому, після роботи. Ну, то приєднаєтеся?

До згаданої трійці входила також медсестра Омура, мати двох дітей, що встромляла кулькову ручку у волосся, і невисока молода медсестра Адаті. Мабуть, і поза роботою вони всі дружили. Тенґо задумався над пропозицією посмакувати разом з ними смаженим м'ясом. По змозі не хотів порушувати свого простого ритму життя, але не знайшов підстав для відмови. Усі знали, що в цьому містечку він мав удосталь вільного часу.

— Якщо не заважатиму, — відповів Тенґо.

— Звісно, не заважатимете, — сказала медсестра. — Ніхто не змусить нас запросити людей, що заважатимуть. А тому не соромтесь і приєднуйтесь до нас. Іноді непогано, коли в компанії є здоровий молодий чоловік.

— Що здоровий, це правда, але… — сказав Тенґо невпевненим голосом.

— От і добре, — по-діловому підтвердила медсестра.

Робоча зміна трьох медсестер, що працювали в одному медичному закладі, рідко закінчувалася одночасно. Однак вони якось примудрилися створити таку нагоду один раз на місяць. Утрьох вирушали до міста, їли «щось поживне», пили вино й співали караоке, завдяки чому, по-своєму гульнувши, витрачали зайву, так би мовити, енергію. Такої розваги справді потребували. Життя в провінційному містечку було одноманітним, а на роботі, крім лікарів і медсестер, вони бачили тільки стариків, що розгубили свої життєві сили й пам'ять.

У всякому разі, три медсестри багато їли й багато пили. Тенґо не встигав за ними. А тому, сидячи поряд з ними, веселими й збудженими, слухняно підтримував компанію — в міру їв смаженину й, намагаючись не впитися, посьорбував свіже пиво. Поласувавши м'ясом, вони подалися до найближчої закусочної, замовили пляшку віскі й співали караоке. Спочатку медсестри по черзі виконували свої улюблені пісні, а потім разом, пританцьовуючи, співали пісень з репертуару гурту «Candies». [7] Японський гурт 70-х років. Очевидно, заздалегідь тренувалися і майже стали професіоналками. Тенґо, якому караоке не давалося, проспівав тільки одну мелодію Йосуї Іноуе, [8] Йосуї Іноуе (нар. 1948 р.) — автор японських популярних пісень. яку насилу пригадав.

Молода медсестра Адаті, зазвичай не вельми балакуча, під впливом алкоголю стала жвавою і сміливою. Її червоні щоки набрали здорового, як після значної засмаги, відтінку. Від простих жартів вона хихотіла й лагідно тулилася до плеча Тенґо, що сидів поруч. Висока медсестра Омура, що завжди встромляла кулькову ручку у волосся, у своїй світло-синій сукні, з розпущеним волоссям, здавалася молодшою на років три-чотири й говорила трохи нижчим, ніж звичайно, голосом. Позбувшись свого колишнього ділового вигляду, завдяки своїм млявим рухам справляла враження зовсім іншої особи. І тільки медсестра Тамура в окулярах з металевою оправою особливо не змінилася ні зовнішністю, ні поведінкою.

— На сьогоднішній вечір я віддала дітей під опіку сусідів, — сказала Тенґо медсестра Омура. — Чоловік пішов на нічну робочу зміну. І в такий час не завадить повеселитися зі спокійною душею. Без розваги не можна обійтися. А ви, Тенґо-кун, якої думки?

Медсестри тепер Тенґо називали Тенґо-куном, а не Кавана-саном або Тенґо-саном. Більшість людей чомусь зверталися до нього так фамільярно. Навіть учні підготовчої школи позаочі називали Тенґо-куном.

— Так, це правда, — погодився Тенґо.

— Нам вона потрібна, — сказала медсестра Тамура, попиваючи віскі «Suntory Old» з водою. — І ми — звичайні живі люди.

— Звичайні жінки, якщо скинути халат, — додала медсестра Адаті й захихотіла так, наче хотіла сказати щось змістовне.

— Тенґо-кун, — звернулася до нього медсестра Омура, — можна вас запитати?

— Що?

— Ви з якоюсь жінкою дружите?

— І я хотіла б це знати, — сказала медсестра Адаті, хрумаючи кукурудзяні пластівці своїми великими білими зубами.

— Це непроста справа, — відповів Тенґо.

— А чим непроста? — запитала досвідчена медсестра Тамура. — Маємо вдосталь часу, з радістю послухаємо. Власне, яка у вас непроста справа?

— Починайте, починайте! — сказала медсестра Адаті й, заплескавши в долоні, захихотіла.

— Не дуже цікава справа, — відповів Тенґо. — Банальна й безглузда.

— Розкажіть найголовніше, — сказала медсестра Омура. — Дружите з жінкою чи ні?

— Якщо йдеться про найголовніше, то наразі начебто не дружу, — здавшись, признався Тенґо.

— Отакої! — здивувалася медсестра Тамура. Й облизала палець, яким розмішувала лід у склянці. — Погано. Нікуди не годиться, що Тенґо-кун, молодий і здоровий чоловік, ні з ким не дружить.

— І здоров'ю шкода, — додала огрядна медсестра Омура. — Якщо довго стримуватися, то поступово й голова отупіє.

Молода медсестра Адаті знову хихикнула.

— Голова зовсім отупіє, — сказала вона й кінчиком пальця постукала скроню.

— Ще недавно дружив з однією, — ніби виправдовуючись, мовив Тенґо.

— Але вона недавно зникла? — притискаючи окуляри на переніссі, спитала медсестра Тамура.

Тенґо кивнув.

— Інакше кажучи, дала відкоша? — запитала медсестра Омура.

— Та як вам сказати?… — І Тенґо задумався. — Можливо, що так. Здається, таки дала відкоша.

— Може, була набагато старшою від вас? — примруживши очі, спитала медсестра Тамура.