Владимир Владко - Сивий Капiтан (на украинском языке)

Юнаковi перехопило подих вiд хвилювання. Вiн мовчки перевiв погляд на Капiтана. Олесь не смiв про щось запитати, дивлячись на його суворе похмуре обличчя, бачачи цi насупленi брови, стиснутi зуби. А на екранi ще вiйськовi, ще, ще... Вони сунуть сюди...

- Та що ж це таке? - вихопилося нарештi в Олеся. Його нерви не могли бiльше витримувати всiх цих фантастичних картин. - Де я? Куди я потрапив?..

Очi його благально дивилися на нерухому постать чоловiка, що сидiв у крiслi поруч з ним, упевнено тримаючи руки на штурвалi i пультi, на цього суворого, мовчазного Капiтана з сивим пасмом у волоссi.

- Де я? - спитав знов Олесь. Губи його тремтiли вiд хвилювання. - Хто ви такий?

Чоловiк у шкiрянiй куртцi повернув до нього голову. Сiрi очi вiдсвiчували сталевим вiдблиском, коли вiн сказав:

- Мене звуть Сивим Капiтаном. Ти - на моєму "Люциферi". Оцi всi жандарми i солдати женуться за мною i моїм "Люцифером", щоб схопити мене або знищити. I ти зараз побачиш, Олесю, що з того вийде!

Роздiл четвертий

1. ПАСТКУ ЗАКРИТО

Переглянувши останнiй, щойно прийнятий радистом лiтака рапорт, Мiгель Хуанес не стримався вiд задоволеного вигуку. Прекрасно, кращого не можна й бажати!

- Френко, "Люцифер" у наших руках! Пастку закрито, вiн не вислизне!

Так, пастку було мiцно закрито. Цього разу об'єднанi сили iберiйської полiцiї i жандармерiї дiяли бездоганно. Чiткий i складний оперативний план, старанно розроблений особливо уповноваженим Хуанесом i його вiрним помiчником Френко, здiйснювався в усiх деталях. Власне, тепер уже можна було вважати, що план здiйснено. Про це свiдчили численнi рапорти i донесення, надiсланi Хуанесу, i красномовнi позначки на картi, що лежала на столi. Мiгель Хуанес дивився на карту i задоволено потирав руки.

Ось великий лiс Фонтiверос, той самий лiс, де, за всiма ознаками, розташована база таємничого "Люцифера". До лiсу веде кiлька дорiг. Найголовнiша, з пiвночi, це дорога, якою проїхав i зник десь у глибинi лiсу таємничий автомобiль Сивого Капiтана. Ще двi дороги увiходять до лiсу зi сходу й заходу. Це тi шляхи, якими можна вибратися з Фонтiвероса. Можна якщо вони не перетятi, певна рiч.

Є ще одна дорога, яка веде на пiвдень. Але вона зразу за лiсом пiдiймається вгору, до скелястої пустелi Хоравенте. На цiй безлюднiй дорозi немає нi перехресть, нi розгалужень. Петляючи мiж гострими скелями, вона тягнеться понад сто кiлометрiв i виходить на такий самий скелястий берег моря, на край урвища, де колись був стародавнiй замок, вiд якого тепер лишилися руїни. Втекти по цiй четвертiй дорозi не можна, хiба що. стрибнути з урвища в море. Отож про неї можна не думати.

А решта дорiг, якими мiг би врятуватися з лiсової пастки "Люцифер", надiйно перетята. Там уже розмiщенi непрохiднi загородження з колючого дроту i звалених стовбурiв. Але й цього мало. Мiгель Хуанес добре пам'ятав усi несподiванки пiд час вiйськового параду на Авеню-дель-Прадо i майданi Кастелара.

Здоровий глузд i ясний практичний розум пiдказали Мiгелевi Хуанесу прекрасну iдею. Так, "Люцифер" невразливий для маленьких куль i ручних гранат. У цьому вiн переконав ся на власнi очi. Хай це буде якась там електрика: вона вiдштовхує вiд таємничого автомобiля кулi i гранати. Гаразд. Дуже легко збагнути: кулi - малесенькi, хоч i мають велику швидкiсть. Гранати бiльшi, але позбавленi швидкостi. Одне на одне. Але хiба ж може щось протистояти доброму артилерiйському снарядовi? Електрика? Пхе! Тридюймовий снаряд нiякою електрикою не спиниш! Це дуже переконлива рiч, яку слiд тiльки влучно випустити з жерла гармати.

Ось чому за розпорядженням передбачливого Мiгеля Хуанеса по всiх дорогах, якi вели з лiсу Фонтiверос, перетятих, як ми вже знаємо, непрохiдними загородженнями, стояли ще й вiйськовi артилерiйськi гармати. Хай "Люцифер" зможе навiть перестрибнути через тi загородження, припустимо таку нiсенiтницю, хай! Але, побачивши перед собою гармати, Сивий Капiтан, який би вiн не був нахабний i божевiльний, все одно змушений буде спинитись. Адже це - вiрна смерть!

Тiльки на однiй дорозi Хуанес вважав зайвим ставити артилерiю, то був уже згаданий ранiше шлях, який вiв через пустелю Хоравенте, серед її крутих скель до урвища над морським берегом. Там нiкуди не звернеш, нiкуди не дiнешся аж до самого моря. А далi урвища теж не поїдеш, то була безвихiдна пастка, створена самою природою. Хай тiльки Сивий Капiтан поткнеться туди i вiн уже не вислизне з рук полiцiї.

Вся величезна пiдготовча робота по блокуванню лiсу Фонтiверос була зроблена протягом однiєї доби. Мiгель Хуанес цiлком резонно вирiшив поспiшати, бо, звiсно, нiхто не мiг передбачити, скiльки часу проведе Сивий Капiтан у тому лiсi. Зараз головне було знати, що "Люцифер" i досi перебуває десь у центрi лiсу, не чекаючи нападу. А це Хуанес точно знав: численнi спостережнi пости полiцiї i жандармерiї, розташованi при всiх виходах з лiсу, регулярно сповiщали рапортами, що "Люцифер" проїхав ще вчора кудись усередину Фонтiвероса i бiльше не з'являвся. Прекрасно!

Невiдомим лишалося тiльки одне: чи присутнiй зараз на "Люциферi" сам Сивий Капiтан. Адже вiн розмовляв телефоном з начальником полiцiї в столицi вчора усього за годину до того, як його автомобiль уже в'їжджав до лiсу Фонтiверос. Якщо вiн протягом доби не дiстався до свого автомобiля якимсь iншим засобом, то на "Люциферi" зараз немає тiєї людини. Що ж, це на краще: якийсь помiчник, що керує автомобiлем зараз, коли немає самого Сивого Капiтана, не зможе проявити великої рiшучостi... Його легше буде переконати в безнадiйностi становища.

- Фонтiверос! - стримано вигукнув Хосе Френко.

Мiгель Хуанес поглянув у вiкно лiтака. Так, он ясно видно темно-зелену широку смугу. Фонтiверос! Мета їхнього польоту - велика, добре влаштована пастка, де перебуває "Люцифер", команда якого не уявляє навiть про свiй стан. Далеко-далеко, на самому обрiї, за жовтою плямою пустелi Хоравенте, можна було розрiзнити ще й синю смужку моря. Чудово! Гул моторiв раптом почав стихати: лiтак, роблячи широке пiвколо, йшов на посадку.

2. У ЛIСI ФОНТIВЕРОС

Щойно Мiгель Хуанес поважно вийшов з лiтака, як до нього пiдiйшли iнспектори полiцiї та жандармерiї, що вже чекали його. Один з них, найстарший чином, що легко можна було встановити по вигаптуваному золотом кашкету, шанобливо приклав руку до розкiшного головного убору й урочисто промовив:

- Дозвольте доповiсти, пане особливо уповноважений: об'єднанi збройнi загони полiцiї та жандармерiї разом з артилерiйськими вiйськовими пiдроздiлами напоготовi. Всi вашi розпорядження щодо блокування лiсу виконано. Командири загонiв i пiдроздiлiв чекають наказу про початок дiй.

- Наказую починати загальний наступ до середини лiсу, - розпорядився Мiгель Хуанес. З задоволенням вiн побачив, як його спiврозмовник негайно ж пiднiс руку, даючи сигнал. Iншi iнспектори швидкими кроками розiйшлися до машин.