Владимир Владко - Сивий Капiтан (на украинском языке)

Сивий Капiтан зробив маленьку паузу, наче пiдкреслюючи нею всю вагомiсть останньої фрази.

- Фалангiсти знов напали на мене. Вони вимагають, щоб я здався, вiддав у їхнi бруднi руки мої винаходи. А коли я вiдмовився, вони вирiшили знищити мене i мiй "Люцифер". Вони почали полювати на мене. I я змушений був захищатися, змушений був теж вжити зброю, але таку, проти якої не може встояти нiхто. Мою зброю! З газет i радiо ви вже знаєте, яка страшна i смертоносна та зброя! Але в моєму розпорядженнi є багато й iнших засобiв нападу, якi я поки що не вважаю за потрiбне застосовувати. А проти куль, мiн i гармат, що їх виставив на мене уряд Фернандеса, мiй "Люцифер" мiцно захищений, i ви знаєте це також. Час зрозумiти всiм, що я непереможний i нiщо не може перешкодити менi, нiщо не в силi завадити здiйсненню моїх намiрiв!

I знову настала виразна пауза. Олесь боявся проронити бодай одне слово. В його головi вирували, перебиваючи одна одну, гарячковi думки: ось зараз, зараз Капiтан з'ясує все, вiн розповiсть про свої благороднi намiри, розкаже, що вiн не хоче нiкому лиха, а помщається тiльки фалангiстським злочинцям, якi завдали йому стiльки горя... всi зрозумiють Ернана Рамiро, побачать, яка в нього велика душа, вiн приверне до себе симпатiї всiх! Ах, як хотiлося цього юнаковi! Вiн скаже, Сивий Капiтан скаже!

Але сталося зовсiм не так. У тишу, що панувала навколо репродукторiв, почали падати важкi, суворi, наче кам'янi слова. I в кожному з них звучала неприхована погроза. Це було й те, чого пристрасно чекав Олесь, i в той же час зовсiм, зовсiм не те!.. Сивий Капiтан говорив:

- Настав час, коли розмови стають зайвими. Того, хто досi не зрозумiв моєї непереможностi, я примушу зрозумiти силою. Я, Сивий Капiтан, що ранiше носив iм'я Ернана Рамiро, проголошую себе месником, який примусить фалангiстiв на чолi з Фернандесом i його кублом сплатити своєю брудною кров'ю за кров чесних людей, пролиту ними. Цiєї моєї помсти нiхто i нiщо не спинить! I тi, хто заважатиме менi, загинуть самi. Припинiть допомогу фалангiстам, люди! Бо я змушений буду знищувати всiх, хто допомагатиме урядовi полювати на мене! Я оголошую закони i накази кривавого уряду Фернандеса неiснуючими. З цього часу єдиний закон в Iберiї - це мiй, закон святої помсти!

Ще раз Сивий Капiтан спинився, погрозливо вигукнувши останнi слова. Олесь затамував подих. Вiн чув, як поруч з ним важко дихає вражена Марта.

А Ернан Рамiро - чи та людина, яка народилась останнiми днями замiсть колишнього Ернана Рамiро,- вiв далi:

- Щоб уникнути зайвого кровопролиття, я пропоную Фернандесовi i його мiнiстрам, полiцiї i жандармерiї негайно припинити боротьбу зi мною. А всiм, хто слухає мене, наказую, щоб вони своїми дiями допомагали менi, а не виконували розпорядження фалангiстiв. Бо я тепер буду безжалiсним. Це стосується насамперед солдатiв i офiцерiв, яких я закликаю не виконувати наказiв командування, а слухати мене, провiсника великої помсти. Я принесу народовi волю i щастя, допоможу встановити демократичну владу, уряд, який вiн сам обиратиме. Але для цього треба насамперед знищити фалангiстське кубло, i я вимагаю, щоб усi ви пiдтримали мене в боротьбi з урядом. Обiцяю мою подяку i щедру нагороду всiм, хто негайно перейде на мiй бiк. I водночас востаннє попереджаю: неминуча смерть, загибель чекає тих, хто стане на перешкодi здiйсненню моїх намiрiв. Пам'ятайте, люди, що тепер я єдиний, хто має право наказувати, i розповiдайте про це один одному!

Здавалося, що останнi слова своєї промови Сивий Капiтан сказав в абсолютнiй тишi. Та чи не було так i насправдi? Чи не всi, хто слухав його, завмерли вiд несподiванки бiля репродукторiв, враженi страшними погрозами, приголомшенi тим, що Сивий Капiтан оголосив себе єдиним володарем країни? Що ж тепер буде? Громадянська вiйна? Проте нi; адже в громадянськiй вiйнi клас воює проти класу. А тут було зовсiм iнше: Ернан Рамiро, користуючись могутнiстю свого "Люцифера", його смертоносною зброєю i справдi непереможнiстю, своїми власними силами збирався помститися фалангiстам. Правда, вiн закликає народ стати на його бiк, обiцяючи йому волю i щастя, обiцяючи демократичний лад. Та, зрештою, хто з попереднiх диктаторiв Iберiї не обiцяв того ж самого, захоплюючи владу? Хiба ж не обiцяв такого красномовними словами i теперiшнiй володар Iберiї, кривавий генерал Фернандес?..

Це пам'ятали всi. Хiба ж можна вiрити словам людини, яка прагне влади? Та ще й такої, що з перших крокiв починає проливати кров?.. Адже це обiцяє мало доброго, тим бiльше, що Сивий Капiтан з перших своїх крокiв уже оголошує себе по сутi повновладним диктатором. Нi, все це виглядає дуже погано...

2. ЯК ЖЕ БУТИ ТЕПЕР?

Ще страшнiшим, ще загрозливiшим здалося все це Олесевi, який не пропустив жодного звуку iз сповненої гнiву й образи промови Капiтана. I хоч у тiй промовi не було слова "диктатор", воно само собою виникло в свiдомостi юнака. Та й як iнакше можна зрозумiти Капiтана? Який iнший висновок можна було зробити з усього, що вiн сказав?

Сивий Капiтан - диктатор! Ернан Рамiро, саме iм'я якого пiсля розповiдi Валенто Клаудо стало звучати для Олеся символом благородних поривань, незламної мужностi, втiленням найкращих людських рис i непоборної стiйкостi, - Ернан Рамiро - диктатор! Яке огидне, чуже слово! За ним для юнака завжди стояло уособлення жорстокостi, свавiлля, небажання нi на що зважати, крiм власної пихи i самолюбства, сп'янiння владою. Диктатор...

Нi, це неймовiрно... але ж Олесь чув це на власнi вуха!

Так, Ернан Рамiро свого часу зазнав багато лиха вiд фалангiстського уряду, вiд полiцiї, жандармерiї. Тiльки залiзна мужнiсть допомогла йому врятуватися з фалангiстських катiвень, тiльки надлюдська витримка i наполегливiсть дозволили йому здiйснити свою мрiю i збудувати чудесний "Люцифер", стати знов незалежним господарем власної долi. Навiщо вiн створив "Люцифер"? Чи тiльки для того, щоб здiйснити свою давню мрiю, яку вiн виплекав разом з Анхело Альваресом i Хуанiтою? Певна рiч, i для цього теж.

Але, напевне, Ернан Рамiро зробив це i для того, щоб довести фалангiстському урядовi, що вiн не боїться його i може помститися за себе i за своїх друзiв. Усе це так, усе це можна зрозумiти...

А потiм...

Потiм, з самого початку подiй, коли полiцiя почала переслiдувати його, в Рамiро з новою силою спалахнула нестримна палка лють проти фалангiзму. В ньому, як живi, воскресли нестерпно тяжкi спогади про те, що вчинили фалангiсти з ним самим... нi, бiльше того, що вчинили вони з його другом Анхело Альваресом, вiрною дружиною Хуанiтою i маленьким сином Лорхе! То були жахливi спогади людини, яка втратила все, що любила, для чого жила. I лють, яка спалахнула в серцi Ернана Рамiро, перетворилася на всевладну жадобу страшної помсти фалангiстам. Адже тепер Ернан Рамiро мав для цього необмеженi можливостi!

Олесевi думалося, що така людина, як Ернан Рамiро, яка втратила в своєму життi всiх близьких, мусила полюбити, як живу iстоту, своє дивовижне творiння, напiвфантастичний "Люцифер". Фалангiстська полiцiя завдала шкоди "Люциферовi", в якому для Ернана Рамiро скупчилося все те, що залишалося для нього вiд щасливого минулого, в чому вiн знайшов для себе вiдраду i новий змiст життя. Це ще бiльше розлютило Ернана Рамiро. I тодi Сивий Капiтан вирiшив, що й вiн мусить вжити зброю! Роздратований i розгнiваний, вiн прийняв на себе роль месника, який має помститися фалангiстам за все-все. А що далi розгорталася боротьба, то бiльше Ернан Рамiро втрачав свою звичну стриманiсть, владу над собою. Вiн розпалювався бiльше i бiльше. Спробувавши могутнiсть своєї зброї на дiлi, Сивий Капiтан наче сп'янiв i кинув думати про все, крiм помсти фалангiстам. Ця думка цiлком оволодiла ним, i вiв, захоплений нею, дiйшов зрештою до того, що оголосив себе фактичним диктатором.