Владимир Владко - Сивий Капiтан (на украинском языке)

Так уявляв собi Олесь те, що сталося з Ернаном Рамiро. Мiркування юнака допомагали зрозумiти ту разючу змiну, яка сталася з Сивим Капiтаном. Зрозумiти - так, але не примиритися з тiєю змiною! Надто-бо вже поважав Олесь свого рятiвника, надто багато симпатiй викликав у нього Ернан Рамiро, щоб можна було лишатися спокiйним, стороннiм у цiй справi! А що ж робити?..

Тiльки одне: як чесна людина, Олесь зобов'язаний допомогти Капiтановi зрозумiти те, чого той, заслiплений гнiвом, не помiчає. Хай Капiтан спочатку, можливо, i не схоче прислухатися до таких слiв. Але все одно треба зробити це! Вiн зрозумiє, вiн замислиться, вiн побачить, що обрав помилковий, безперспективний шлях! Але як, яким чином пiдiйти до Капiтана, умовити його вислухати те, що так палко хоче сказати йому Олесь?..

Юнак сидiв на своєму вузенькому лiжку, опустивши голову й обхопивши її руками. Вiн не помiчав, як Марта вже кiлька разiв намагалася привернути його увагу, але даремно. Та ось Олесь пiдвiв голову i сам подивився на Марту, мов збирався щось у неї спитати.

- Щось вирiшив, Алексо, нарештi? - лагiдно спитала вона.

- А звiдки ти знаєш, що я вирiшував якесь питання? - здивувався юнак.

- Не так важко догадатися, коли людина сидить чи не пiвгодини мовчки, про щось мiркує i при тому не звертає нiякiсiнької уваги на тебе,посмiхнулася Марта. Але в голосi її Олесь вiдчув ледве вловимий докiр.

- Ой, пробач, Марто, - винувато мовив вiн. - Я й справдi дуже замислився. I все про те ж саме... Ну, ти знаєш, про що, правда ж?

- Знаю, - ствердила коротко дiвчина.

- I я прийшов ось до якого висновку, - продовжував Олесь. - Я мушу поговорити з Капiтаном, з'ясувати йому все...

- Та вiн i уваги на тебе не зверне, - знизала плечима Марта.

- От побачимо. Тобi невiдомо, який вiн був вразливий до всiх цих подiй, якi так вплинули на нього. I вiн зрозумiє, вiн не може не зрозумiти, я певен цього!

Марта мовчала, опустивши голову, як вона завжди це робила, коли уникала вiдповiдi, неприємної спiврозмовниковi.

- Ти не згодна? Ну, скажи, невже ж можна так i залишити це все? Адже Капiтан помиляється, вiн робить не так, як треба було б! I, крiм мене, тут нiхто йому не скаже, навiть Валенто...

Олесь раптом спинився. Валенто... але ж саме Валенто може допомогти йому, попросити Капiтана, щоб той вислухав... iнакше й справдi нiчого не вийде. Капiтан просто не помiчає Олеся, заглиблений у свої похмурi думки...

- Марто, ти бачила, де Валенто?

- Недавно пройшов до заднього примiщення.

- Прошу тебе, дуже прошу: поклич його сюди! Менi конче треба з ним поговорити, i краще це зробити тут... де нiкого бiльше нема.

- Такий секрет? - знов посмiхнулася дiвчина.

- Нi, нi, нiяких секретiв, принаймнi вiд тебе. Але не запитуй поки що в мене нiчого. Поклич Валенто i незабаром про все довiдаєшся.

Та на цей раз Олесевi не пощастило здiйснити свiй намiр. Щойно Марта вийшла з каюти, як юнак почув гарматний пострiл. I раптом пронизливо задзеленчав сигнальний дзвiнок, що кликав кожного з команди на своє мiсце. За мить засунулися непроникливими завiсами вiкна, гойднулася i затремтiла пiдлога. "Люцифер" рушив. А водночас з тим пролунало ще кiлька пострiлiв.

Що трапилося?..

3. БРОНЬОВИКИ ВИХОДЯТЬ В АТАКУ

По-рiзному поводяться люди пiд час небезпеки, сильних нервових зворушень, пiд впливом тяжких обставин. Дехто набирається нових сил, якi пiдтримують його, хоч би якi важкi складалися умови; дехто запалюється люттю, забуває про страх i небезпеку, в запалi кидається вперед, готовий вмерти або подолати перешкоду, а дехто втрачає мужнiсть, втрачає смак до боротьби i радий був би тiльки одному: кинути все й податися геть.

Щодо Мiгеля Хуанеса, то вiн був здатний виявляти свої здiбностi детектива, шукати розв'язань тих чи iнших проблем i енергiйно дiяти лише тодi, коли вiдчував певнi шанси на успiх. Якщо тих шансiв, на його думку, не було, вiн вiдчував утому навiть вiд найменшого зусилля, охоче передавав справу комусь iншому або, в разi можливостi, просто кидав її. Отож вiн належав до третього типу людей, про яких ми щойно говорили.

Коли б можна було передати комусь чи кинути справу Сивого Капiтана, Мiгель Хуанес так i зробив би. Але це було неможливо, вiн мусив будь-що вести її далi - з одчаєм, з внутрiшнiми прокляттями, але вести. Тут-таки зауважимо, що начальник полiцiї Карло Кабанерос щодо цього мало чим вiдрiзнявся вiд свого особливо уповноваженого. Його перевага полягала в тому, що Кабанерос за своїм становищем мав змогу лаятись i зривати лють на Хуанесi, а Хуанес був позбавлений i такої можливостi. Лишався ще, правда, Хосе Френко, на якого Мiгель Хуанес. мiг нагримати досхочу. Але яка вже там приємнiсть у тому, щоб лаяти людину, яка сприймає це як належне, покiрно i смиренно, не вiдповiдаючи анi словом, анi жестом?..

Мiгель Хуанес мiг тепер тiльки механiчно виконувати накази начальства, так само, як Карло Кабанерос тiльки сумлiнно виконував розпорядження i вказiвки мiнiстра внутрiшнiх справ.

Що ж до цiєї владної особи, то на генерала Альдумеро да Хуранiто подiї вплинули зовсiм не так. Вiн бачив на своєму вiку чимало - i не випадково каудiльйо цiнив його саме за те, що генерал да Хуранiто нiколи не розгублювався i не пiддавався настрою. Вiн добре знав, що в полiтицi все залежить вiд витримки i наполегливостi. Той, хто володiє собою i має запас терпiння, завжди має також i найбiльше шансiв на успiх.

Павутиння, зiткане павуком, може бути розiрване вiтром чи комахою i раз, i другий, i третiй, це неважливо. Холоднокровний, наполегливий павук терпляче лагодить його, змiцнює ще бiльше, ще стараннiше: i можна бути певним, що згодом жертва таки заплутається в його сiтях, безнадiйно заплутається i потрапить зрештою в пазури хижака.

Сидячи в центрi свого хитромудрого, широко розкинутого павутиння, генерал Альдумеро да Хуранiто зважував усi можливостi, аналiзував становище. Хiд його мiркувань був такий:

"Сивий Капiтан володiє надзвичайною зброєю, починаючи вiд його електромагнiтної завiси, яку не можуть пробити нi кулi, нi гранати, i кiнчаючи смертоносними чорними кiльцями, якi вiн викидає з "Люцифера". Що то за кiльця - не знає нiхто. Майже всi, кому довелося їх побачити, були вбитi на мiсцi. Вченi висловлюють припущення, що ця невiдома досi зброя має в своїй основi так званi надпровiдники, в якi закладено великий електричний потенцiал. Вони несуть в собi електричну силу великої потужностi. Кiльця зробленi з крихкого матерiалу i тому розпадаються, зiткнувшись з чимось. I звiльнений електричний заряд убиває все навколо, дiючи, наче блискавка... так, усе це треба врахувати i поставити перед ученими вiдповiднi завдання, як зробив уже генерал вiдносно деяких новин у галузi снарядiв i гранат, що ними, здається, можна буде дошкулити "Люциферовi"... Поки що противниковi пощастило досягти деяких успiхiв, не будемо закривати на це очi. У кiлькох сутичках вiн вийшов переможцем. Треба називати речi своїми iменами, нема чого ховатися перед самим собою. Гаразд. Тi успiхи обов'язково мусять сп'янити Сивого Капiтана, така вже природа цiєї запальної людини... Значить, вiн стане необережним, надто впевненим у своїх силах. Добре, оце й є його слабке мiсце, яке слiд повнiстю використати. Готувати пастку за пасткою непослабно, терпляче. Хай вiн руйнує їх одну за одною, це навiть краще. Кiнець кiнцем, сп'янiлий вiд успiхiв, вiн обов'язково в якомусь мiсцi втратить потрiбну пильнiсть i потрапить у чергову пастку. Тодi вже смiятимуся я!.."