Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання застосовується за наявності таких обов’язкових умов у їх сукупності: по-перше, застосовується до особи, яка вчинила злочин у віці вісімнадцяти років; по-друге, особа відбуває основне покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі; по-третє, засуджений фактично відбув установлену законом частину призначеного судом покарання. Причому закон передбачає диференційовані строки залежно від тяжкості вчиненого злочину, виду покарання, призначеного за вироком суду, рецидиву злочинів, чи звільнялася особа раніше умовно-достроково від відбування покарання.

Відповідно до ч. З ст. 81 КК умовно-дострокове звільнення від покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим: а) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин; б) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі; в) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

На підставі закону умовно-дострокове звільнення можливе за обов’язкової і одночасної наявності в їх сукупності підстав і умов. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

3. За наявності підстав, зазначених у ч. 2 ст. 81 КК, особа може бути достроково звільнена повністю або частково від відбування додаткового покарання (ч. 1 ст. 81 КК). Це означає, що додаткове покарання, призначене за вироком суду, не підлягає виконанню після умовно-дострокового звільнення від основного покарання. ,

У пункті 8 згаданої постанови Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що «суд може вирішити питання про повне або часткове звільнення від відбування і додаткового покарання не тільки тоді, коли про це порушено питання у поданні органу, який відає виконанням покарання, а й за своєю ініціативою».

4. Часткове звільнення від відбування покарання полягає у зменшенні строку або розміру додаткового покарання, наприклад, зменшенні розміру штрафу, строку позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, частки конфіскованого майна тощо.

5. Умовно-дострокове звільнення здійснюється тільки судом за місцем відбування засудженим покарання. У судовому засіданні беруть участь засуджений, представники адміністрації органу виконання покарання з обов’язковим повідомленням прокурора. Суд виносить ухвалу про умовно-дострокове звільнення або відмову в такому. Приймаючи одне із зазначених рішень, суд повинен його мотивувати.

6. За умовно-дострокового звільнення засудженому ставиться єдина вимога — утриматися протягом невідбутого строку покарання від вчинення нового умисного чи необережного злочину. Залежно від цього і настають правові наслідки, які є сприятливими або несприятливими.

Сприятливі наслідки свідчать про виправлення засудженого і настають тоді, коли протягом невідбутої частини покарання він не вчинить нового злочину. В цьому разі вирок суду, за яким засуджений відбував покарання, вважається виконаним і втрачає свою силу, а перебіг строку погашення судимості починається з моменту застосування умовно-дострокового звільнення. Причому він обчислюється з фактично відбутого основного покарання, а не призначеного за вироком суду. В тих випадках, коли особа умовно-достроково звільнена від основного покарання, але відбуває додаткове покарання, перебіг строку погашення судимості починається з дня відбування додаткового покарання і аналогічно обчислюється з фактично відбутого основного покарання.

Несприятливі наслідки настають лише в разі, якщо особа, достроково звільнена від покарання, протягом невідбутої його частини вчинить новий злочин, незалежно від його тяжкості (особливо тяжкий, тяжкий, середньої тяжкості, невеликої тяжкості) і форми вини (умисний чи необережний). Вчинення нового злочину скасовує умовно-дострокове звільнення від покарання.

У разі вчинення особою, до якої було застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину суд призначає їй покарання за правилами сукупності вироків (ч. 4 ст. 81 КК), тобто до знов призначеного покарання за другий злочин приєднується повністю або частково невідбута частина покарання за першим вироком, від якого особа була достроково звільнена.

За загальним правилом при визначенні остаточної міри покарання суд повинен застосовувати повне складання покарання. У разі, коли не можливе повне складання, суд приєднує до нового покарання лише частину невідбутого покарання в межах максимального строку, встановленого ст. 71 КК. У тих випадках, коли за другий злочин призначене покарання в межах максимально можливого строку, зазначеного в ст. 71 КК, суд застосовує принцип вимушеного поглинання невідбутої частини покарання знов призначеним.

7. При застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання осіб, які вчинили злочини до 1 вересня 2001 р., тобто до набрання чинності новим КК, слід керуватися п. 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу. Виходячи зі змісту зазначеного пункту, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання названих осіб здійснюється з урахуванням особливостей кожної кримінальної справи за правилами, встановленими ст. 81 КК 2001 р., якщо вони є більш м’якими, ніж ті, що були передбачені статтями 52, 52’ КК 1960 р., і навпаки, за правилами, передбаченими статтями 52, 52’ КК 1960 р., якщо вони є більш м’якими, ніж ті, що встановлені ст. 81 КК 2001 р. (п. 16 згаданої постанови).

Стаття 82. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким

1. Особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м’яким покаранням. У цих випадках більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю.