Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Зазначений вид звільнення від покарання застосовується за наявності таких умов: а) від покарання звільняється військовослужбовець; б) засуджений до службових обмежень, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні; в) визнаний непридатним до військової служби.

Захворювання засудженого військовослужбовця повинне бути таким, що за висновком медичної комісії не дозволяє, перешкоджає проходити в подальшому військову службу. Причому на момент розгляду справи в суді факт захворювання має підтверджуватися висновком медичної комісії, в якому сформульований висновок про непридатність особи до військової служби за станом здоров’я. При цьому захворювання засудженого військовослужбовця може бути і нетяжким, однак воно робить його непридатним до військової служби.

Види звільнення від покарання або подальшого його відбування, зазначені в ч. 1 і 2 ст. 84, мають умовний характер.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 у разі одужання особи, яка захворіла на психічну або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, вона повинна бути направлена для відбування покарання, призначеного за вироком суду, за умови: по-перше, якщо не закінчилися строки давності, передбачені ст. 49 КК (у зв’язку із закінченням строків давності) і ст. 80 КК (у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку); по-друге, якщо відсутні інші підстави для звільнення від покарання. Підставами, що перешкоджають направленню особи після одужання для реального відбування покарання, є: а) особа засуджена за діяння, караність якого в період строку хвороби законом усунута (ч. 2 ст. 74 КК); б) в період строку хвороби прийнятий закон про амністію чи акт про помилування (статті 85— 87 КК); в) у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК); г) у зв’язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК); ґ) у зв’язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК); д) у зв’язку з умовно-достроковим звільненням від відбування покарання (ст. 81 КК); е) у зв’язку зі звільненням від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК).

При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк призначення покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 4 ст. 84 КК).

Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування

На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м’яким покаранням.

1. Відповідно до цієї статті звільнення від покарання може застосовуватися лише до осіб, визнаних обвинувальним вироком суду винними у вчиненні злочинів, і на яких поширюється дія закону Верховної Ради України про амністію і Указу Президента про помилування.

Амністування і помилування осіб, щодо яких ще не винесено вирок суду здійснюється також за статтями 86, 87 Кримінального кодексу України.

2. Порядок оголошення амністії міститься в Законі України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р., а порядок здійснення помилування — в Указі Президента, яким затверджене «Положення про порядок здійснення помилування» від 12 квітня 2000 р. № 588/2000.

3. Слід зауважити, що акт про помилування і закон про амністію відрізняються від проголошення невинуватості несправедливо репресованих осіб з поновленням їх у правах (реабілітації). Питання реабілітації засуджених регулюється Законом УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.

4. Помилування й амністія, незважаючи на очевидну схожість, мають певні відмінності:

акт про помилування є юридичною підставою для звільнення особи від покарання, тоді як для застосування амністії необхідний акт відповідного органу, на який покладено обов’язок щодо реалізації положень закону про амністію;

помилування не має загальнонормативного характеру, а є актом застосування права в конкретному випадку;

помилування має разовий характер, тоді як застосування амністії — це досить тривалий період, що вимагає зусиль ряду уповноважених органів:

міліції, суду, прокуратури, органів, що відають виконанням вироку;

закон про амністію приймається щодо неперсоніфікованого кола осіб, а помилування, яке інколи називають персоніфікованою амністією, приймають щодо конкретних осіб;

прийняття закону про амністію, як правило приурочене до певної святкової дати для всієї держави, а акт про помилування, який видається Президентом, такої прив’язки не має;

клопотання про помилування завжди походить від самого засудженого, його родичів, спостережних комісій, адміністрації ВТУ. Акти ж амністії завжди видаються з ініціативи органу вищої державної влади, уповноваженого їх видавати.

5. Спільним для амністії і помилування є те, що вони не ставлять під сумнів рішення суду і не реабілітують осіб, а є лише виявом реалізації принципів гуманізму та економії кримінально-правової репресії з боку органів вищої державної влади.

Стаття 86. Амністія

1. Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.

2. Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.

3. Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням.

Слово «амністія» - грецького походження і означає забуття, прощення, яке здійснюється актом верховної влади.

У стародавні часи амністія оголошувалася на честь релігійних свят. Згодом стали традиційними амністії з приводу сходження на престол, народження спадкоємця, перемоги в боях та ін. У радянський час амністії видавалися на честь знаменних подій (наприклад, у зв’язку з 40-річчям перемоги у Великій Вітчизняній війні та под.).

1. Відповідно до ст. 92 Конституції України, Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р., амністія оголошується спеціальним законом, який приймається єдиним органом законодавчої влади в Україні — Верховною Радою України.

Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.

Закон про амністію — це акт Верховної Ради України, який має нормативний характер і є однією з умов звільнення конкретних категорій осіб від покарання, заміни покарання або невідбутої його частини більш м’яким покаранням.