Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

42. Вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, передбачене п. 10 ч. 2 ст. 115 КК. У цих випадках винний може вчинити вбивство в процесі самого зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, щоб паралізувати опір потерпілої особи, або з садистських мотивів. Таке вбивство може бути вчинене й відразу ж після зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, щоб приховати скоєний злочин і уникнути відповідальності. Сюди ж слід віднести й випадки вбивства з мотивів помсти за вчинений при скоєнні цих злочинів опір. Умисне вбивство з метою задовольнити статеву пристрасть із трупом також тягне відповідальність за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК (п. 14 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

Умисне вбивство, вчинене в процесі зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом чи відразу ж після їх вчинення, слід кваліфікувати за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК та відповідно за ч. 4 ст. 152 або ч. З ст. 153 КК чи за ст. 15 і ч. 4 ст. 152 або ч. З ст. 153 КК (див. також коментар до статей 152 та 153 КК).

Жертвою такого виду вбивства може бути як особа, потерпіла при зґвалтуванні чи насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом, так і інші особи, які були вбиті у зв’язку з цими злочинами. Вбивство і зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом можуть бути вчинені як однією особою, так і різними (наприклад, при груповому зґвалтуванні).

Для застосування п. 10 ч. 2 ст. 115 КК необхідно встановити, що вбивство було умисним. Необережне спричинення смерті при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом повинне кваліфікуватися відповідно за ч. 4 ст. 152 КК чи ч. З ст. 153 КК.

У випадках, коли особу було умисно вбито через певний час після її зґвалтування чи насильницького задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом з метою їх приховання, дії винного належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 152 або 153 та п. 9 ч. 2 ст. 115 КК (абз. З п. 14 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

43. Пункт 11 ч. 2 ст. 115 КК передбачає вбивство, вчинене на замовлення. Під ним слід розуміти умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов’язується позбавити потерпілого життя, а замовник — вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру або ж не вчиняти їх. Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії — до чи після вбивства, виконав чи не виконав замовник свою обіцянку, збирався він це робити чи ні. До дій матеріального характеру, зокрема, належать сплата виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов’язань тощо. Під діями нематеріального характеру розуміються будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов’язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства.

У випадках, коли умисне вбивство на замовлення вчиняється з метою одержання від замовника грошей, матеріальних цінностей чи інших вигод матеріального характеру (тобто з корисливих мотивів), дії виконавця кваліфікуються за пунктами 6 та 11 ч. 2 ст. 115 КК.

Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підбурювачем або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем). Його дії належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК, а за наявності до того підстав — і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п. 6 — якщо виконавець позбавив особу життя з метою одержання вигод матеріального характеру, за п. 12 — коли вбивство було замовлене групі осіб). Дії замовника умисного вбивства, який одночасно був і співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за пунктами 11 і 12 ч. 2 ст. 115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності до того підстав — і за іншими пунктами цієї статті.

У разі, коли замовник, який не є співвиконавцем убивства, керувався корисливими, а виконавець — іншими мотивами, дії замовника кваліфікуються за відповідною частиною ст. 27, пунктами 6 і 11 ч. 2 ст. 115 КК.

Відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає лише у випадках, коли замовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь інший насильницький злочин щодо неї. Якщо замовник доручив заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого, замовник несе відповідальність за співучасть у тому злочині, який він організував чи до вчинення якого схилив виконавця, а останній — за той злочин, який він фактично вчинив. У разі, коли виконавець погодився позбавити потерпілого життя, але з причин, що не залежали від його волі, умисел на вбивство до кінця не довів, дії замовника залежно від конкретних обставин справи кваліфікуються як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину (п. 15 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

44. Передбачене п. 12 ч. 2 ст. 115 КК вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб, згідно з ч. 2 ст. 28 КК має місце у випадках, коли його було спільно вчинено декількома особами (двома або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Таке вбивство може бути вчинене як співвиконавцями, так і з розподілом ролей.

За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, які хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчиняють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншими співучасниками; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.