Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Для кваліфікації дій винного як вбивства з корисливих мотивів не має значення був позбавлений життя власник майна чи інша особа. Важливо те, що це вчинено для отримання матеріальної вигоди. Не має значення переслідував винний у вбивстві мету одержати матеріальну вигоду особисто для себе чи для інших осіб.

Для умисного вбивства з корисливих мотивів не має значення, чи досяг винний тієї матеріальної вигоди, якої прагнув. У тих випадках, наприклад, коли вбивця не зміг одержати внаслідок вбивства матеріальну вигоду через відсутність майна або не встиг одержати це майно, то склад даного злочину буде в наявності, оскільки мотивом вбивства була корисливість.

Судова практика справедливо кваліфікує за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК також випадки вбивства з метою позбавлення від сплати аліментів, ухилення від сплати боргу, вбивство сином свого батька з побоювання, що останній скасує заповіт на його користь і позбавить його спадкового майна, тощо.

За відсутності корисливого мотиву вбивство не може бути кваліфіковане за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

Так, Т. було визнано винним в умисному вбивстві двох осіб з корисливих мотивів. Встановлено, що двоюрідні брати Т. — М. М. та М. А. — постійно позичали в нього гроші. Одного дня, після спільного вживання спиртних напоїв М. М. повернув Т. частину боргу в сумі 20 гри., після чого останній пішов додому. Через деякий час у помешкання Т. прийшов М. А. і почав вимагати від нього повернуті його братом 20 гри., внаслідок чого між ними виникла суперечка, але Т. гроші не віддав і М. А. пішов. Т., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з помсти, на ґрунті особистих неприязних стосунків того ж вечора повернувся до помешкання братів М. М. та М. А. і вбив їх. Верховний Суд України зазначив, що Т. не був боржником перед братами М., навпаки, останні постійно позичали гроші в нього. Сварка з ними виникла саме з приводу того, що вони не повертали йому боргу. Отже, висновок суду про те, що засуджений позбавив життя братів М. з корисливих мотивів нічим не підтверджено (ВВСУ. — № 6. — 2001. — С. 14).

Судова практика вважає, що умисне вбивство при охороні особистої власності не можна розглядати як вчинене з корисливих мотивів. Злочину, що розглядається, немає й у випадках, коли мотивом позбавлення життя була помста за матеріальну шкоду, заподіяну винному.

У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу, вимагання, незаконного заволодіння транспортним засобом дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. З ст. 262, ч. З ст. 308, ч. З ст. 312, ч. З ст. 313, ч. З ст. 289 КК) (абз. З п. 10 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

39. Вбивство з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК) є тоді, коли воно вчиняється внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, а так само без будь-якої причини чи з використанням незначного приводу (абз. 1 п. 11 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»). Винний відкрито нехтує встановленим у суспільстві порядком, прагне продемонструвати грубу силу, жорстокість, цинізм тощо.

Так, С. був визнаний винним у вчиненні умисного вбивства з хуліганських мотивів. Встановлено, що, перебуваючи в стані сп’яніння, він взяв ніж і ходив по пляжу, шукаючи свого знайомого. Коли відпочиваючий К. сказав йому, що тут його знайомого немає, С. завдав йому удару ножем у груди, внаслідок чого К. номер. Суд мотивував таку кваліфікацію тим, що вбивство К. підсудний вчинив з малозначного приводу — лише тому, що відповідь потерпілого здалася йому грубою (Судебная практика… — С. 101—102).

Місце вчинення вбивства в даному разі не має значення. Цей злочин звичайно здійснюється в громадських місцях, але може бути вчинений і в безлюдному місці (у лісі, полі, квартирі тощо). Нерідко таке вбивство є продовженням раніше вчинених хуліганських дій.

Наявність хуліганського мотиву припускає прямий умисел щодо вчинених винним дій і допускає будь-яку форму умисної вини щодо спричинення смерті. Хуліганство, що призвело до необережного позбавлення життя людини, не містить складу злочину, що розглядається.

При кваліфікації вбивства за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК слід виключити наявність інших мотивів, що визначають поведінку винного. Вбивство з хуліганських мотивів у низці випадків слід відрізняти від вбивства в бійці та сварці без ознак хуліганства. При вирішенні цього питання потрібний ретельний аналіз усіх обставин справи, особливо тих, що характеризують суб’єктивну сторону. Вирішальне значення при цьому має встановлення наявності або відсутності хуліганського мотиву. Пленум Верховного Суду України пояснив, що не можна розглядати як вчинене з хуліганських мотивів умисне вбивство під час сварки чи бійки, яку розпочав сам потерпілий, а так само з ревнощів, помсти чи з інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих стосунків, навіть якщо при цьому і було порушено громадський порядок (абз. З п. 11 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

Так, Д. було визнано винним у вбивстві з хуліганських мотивів та замаху на вбивство двох або більше осіб з хуліганських мотивів. Злочин було вчинено за таких обставин: між Д. та Ф. В. під час вживання спиртних напоїв у квартирі Р. виникла сварка, яка перейшла в бійку. Ф. Ю. намагався перепинити бійку, але його втручання лише посилило конфлікт. Через деякий час Ф. В. та Ф. Ю. пішли додому. Коли вони вийшли на вулицю, Д. наздогнав їх і завдав Ф. Ю. кілька ударів ножем у живіт і груди, від яких той помер, а потім тим же ножем ударив у груди та в живіт Ф. В., спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження. Верховний Суд України зазначив, що підстав стверджувати, що Д. діяв безпричинно, з хуліганських мотивів немає, оскільки вбивство було вчинене на ґрунті неприязних стосунків, які виникли після сварки. Тому з обвинувачення Д. за епізодами вбивства та замаху на вбивство кваліфікуючу ознаку — вбивство з хуліганських мотивів — було виключено (ВВСУ. - № 6. - 2000. - С. 12-13).

Вбивство з хуліганських мотивів нерідко вчиняється особами, які перебувають у стані сп’яніння. Проте ця обставина сама по собі не може бути підставою для кваліфікації скоєного як вчиненого з хуліганських мотивів.

При вбивстві з хуліганських мотивів, передбаченому в п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, додаткова кваліфікація вчиненого за ст. 296 КК, яка передбачає відповідальність за хуліганство, не потрібна. Якщо, крім убивства з хуліганських мотивів, винний вчинив ще й інші хуліганські дії, що супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене кваліфікується за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК і за відповідною частиною ст. 296 КК (абз. 2 п. 11 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).