Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Під розповсюдженням слід розуміти будь-які дії, що спрямовані на доведення об’єкта, на який поширюється авторське право, до відома суспільства без згоди самого автора.

Виконання — це публічне виконання ролі, співання, читання, декламування, гра на музичному інструменті, або будь-яким іншим способом відтворення творів літератури чи мистецтва.

Оприлюдненням твору є дія, що робить твір доступним для публіки, якими б засобами це не досягалося.

Опублікування — це випуск в обіг примірників твору чи фонограми без згоди автора. Під опублікуванням розуміється також надання доступу до твору, фонограми через електронні системи інформації.

Показ — будь-яка незаконна демонстрація оригіналу або примірника творів, виконань, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані.

Під іншим умисним порушенням, наприклад, розуміють створення похідного твору, який є продуктом інтелектуальної творчості: переклад,

6. Якщо предмет порушення авторського права (або суміжних прав) викрадений (наприклад, викрадено картину) або знищений (наприклад, розбито скульптуру), то такі діяння кваліфікуються за статтями про злочини проти власності (статті 185 або 194 КК). Але якщо таке викрадення вчинене для подальшого плагіату, то кваліфікація настає за сукупністю злочинів — за ст. 176 КК і, наприклад, ст. 185 КК.

7. Даний злочин має матеріальний склад. Наслідок як обов’язкова ознака об’єктивної сторони полягає в заподіянні матеріальної шкоди у великому розмірі. Під великим розміром матеріальної шкоди, згідно з приміткою до ст. 176 КК, вважається ії розмір, який у двісті і більше разів перевищує неопцдатковуваний мінімум доходів громадян.

8. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння матеріальної шкоди. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є причинний зв’язок між діянням і вказаним наслідком.

9. Суб’єктивна сторона даного злочину — прямий умисел. Винний усвідомлює, що він своєю дією порушує авторські або суміжні права, які охороняються Законом, передбачає заподіяння матеріальної шкоди відповідним особам і бажає настання цих наслідків.

Мотиви можуть бути різними: користь, кар’єризм, помста, заздрість тощо, однак на кваліфікацію вони не впливають.

10. Суб’єкт злочину — загальний: будь-яка особа, що досягла 16-ти років, у тому числі і сам автор у випадку, коли ним, наприклад, приховано співавторство іншої особи.

11. У частині 2 ст. 176 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, тобто якщо вартість предметів або сума доходу у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. При визначенні цих розмірів слід також враховувати положення п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. (Урядовий кур’єр. — 2003. — 12 липня. — № 127).

Про поняття повторності див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК.

12. У частині 3 ст. 176 КК визначена відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені спеціальним суб’єктом — службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи (наприклад, мало місце примушування до співавторства твору, створеного підлеглим; виключення підлеглого з кола співавторів тощо). Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК.

Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію

1. Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, топографії інтегральної мікросхеми, сорту рослин, раціоналізаторської пропозиції, привласнення авторства на них, або інше умисне порушення права на ці об’єкти, якщо це завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, —

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, —

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією відповідної продукції та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для її виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, —

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

(У редакції Закону України від 22.05.2003 р. № 850-ІУ)

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в завданні шкоди суб’єктивним правам автора в галузі промислової власності, як то: праву володіння, розпорядження та користування результатом своєї творчості в будь-якій сфері промисловості чи господарської діяльності. Саме право на творчість дозволяє визначити промислову власність як один з видів інтелектуальної власності.

2. Диспозиція даної статті є бланкетною, тому для з’ясування ознак цього злочину слід звертатися до законів України, які регулюють суспільні відносини з приводу права на об’єкти промислової власності: «Про охорону прав на промислові зразки» від 23 грудня 1993 р. № 3770-ХІІ, із змінами, внесеними згідно із законами від 21 грудня 2000 р. № 2188-ІІІ, від 10 січня 2002 р. № 2921-ІІІ, від 4 липня 2002 р. № 34-Г/, від 15 травня 2003 р. № 762-IV, «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 23 грудня 1993 р. № 3771-ХІІ, із змінами, внесеними згідно із законами від 16 червня 1999 р. № 751-ХІУ, від 21 грудня 2000 р. № 2188-ІІІ, від 15 листопада 2001 р. № 2783-ІІІ, від 10 січня 2002 р. № 2921-ІП, від 4 липня 2002 р. № 34-ІУ та від 15 травня 2003 р. № 762-ІУ, та «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 23 грудня 1993 р. № 3769-ХІІ, із змінами, внесеними згідно із законами від 21 грудня 2000 р. № 2188-ІІІ, від 10 січня 2002 р. № 2921-Ш, від 4 липня 2002 р. № 34-ІУ та від 15 травня 2003 р. № 762-ІУ, та Цивільний кодекс України 2003 р.

3. Предметом даного злочину є винахід, корисна модель, промисловий зразок, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин, раціоналізаторська пропозиція. За своїм змістом вони всі передбачають творче вирішення технічного, технологічного, художньо-конструктивного завдання в будь-якій сфері діяльності: промисловості, сільському господарстві, культурі, охороні здоров’я тощо.