Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Термін «місця розпусти» використано в законі в розумінні різноманітності таких місць, а не їх кількості в кожному випадку вчинення злочину.

3. Об’єктивну сторону злочину утворює одна із трьох дій: 1) створення місця розпусти; 2) його утримання; 3) звідництво для розпусти.

Створення місця розпусти — це, наприклад, завершений пошук відповідного приміщення чи іншого місця, відкриття закладу (масажний салон, сауна), яким маскується місце розпусти, облаштування такого місця, підбір обслуги, забезпечення засобами зв’язку, транспорту. Утримання місця розпусти означає вчинення дій, що забезпечують його використання та функціонування. Це — пошук клієнтів, оплата оренди приміщення, транспортних витрат, інші фінансові розрахунки, придбання і реалізація для клієнтів білизни, напоїв, продуктів тощо. Звідництво — це своєрідне посередництво, що виявляється в сприянні добровільним сексуальним стосункам незнайомих осіб між собою. Воно може полягати в знайомстві або організації зустрічей таких осіб, у пошуку осіб, які згодні займатися розпустою, у схилянні осіб до розпусти та ін.

Злочин визнається закінченим визнається з моменту вчинення будь-якої із зазначених у законі дій.

4. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює фактичні обставини дії, яку вчиняє, її суспільне небезпечний характер і бажає вчинення такої дії. Мотиви і мета вчинення злочину можуть бути різноманітними. Однак за наявності мети наживи дії винного підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 302 КК.

5. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. У разі вчинення цього злочину службовою особою з використанням влади чи свого службового становища її дії підлягають кваліфікації за сукупністю статей 302 і 364 КК.

6. У частині 2 ст. 302 КК передбачена відповідальність за дії, зазначені в ч. 1 цієї статті, якщо вони вчинені з метою наживи особою раніше судимою за такий злочин, або вчинені організованою групою.

Дії, вчинені з метою наживи, визнаються у разі наявності у винного наміру отримати матеріальну винагороду в будь-якому виді, наприклад, шляхом вчинення чи участі у вчиненні таких дій ухилитися від сплати боргу або інших сум, які він повинен був сплатити. Тому мета наживи має місце і тоді, коли з якої-небудь причини обіцяна винагорода за вчинену дію не була отримана. Друга кваліфікуюча ознака має місце у випадку вчинення цього злочину особою, яка раніше була судима за такий злочин, за умови, що судимість ця не знята і не погашена. Третя кваліфікуюча ознака — вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, організованою групою (про поняття такої групи див. коментар до ч. З ст. 28 КК).

7. Частина 3 ст. 302 КК посилює відповідальність за дії, передбачені в перших двох частинах цієї статті, що вчинені із залученням неповнолітнього. Наявність цієї ознаки припускає будь-яким способом залучення неповнолітнього до участі у вчиненні таких діянь чи безпосереднє залучення такої особи для вчинення або участі у вчиненні розпусних дій у місцях розпусти.

Суб’єктом злочину, передбаченого ч. З цієї статті, може бути лише повнолітня особа.

Додаткової кваліфікації за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК) чи за розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК) не потрібно.

Стаття 303. Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією

1. Систематичне заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання доходу, —

карається штрафом від п’ятдесяти до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до ста двадцяти годин.

2. Примушування чи втягнення у заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману, —

караються штрафом від п’ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк від одного до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

4. Сутенерство, тобто створення, керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої та жіночої статі з метою отримання прибутків, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

1. Проституцією вважається позашлюбний систематичний вступ жінки чи чоловіка в сексуальні стосунки з однією або кількома особами за плату.

За останні роки проституція та інші дії, пов’язані з її експлуатацією, набула значного поширення в різних країнах світу. Це змусило розробити певні заходи і прийняти ряд міжнародних угод, спрямованих на посилення боротьби з цим злом (див. ст. 6 «Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» від 18 грудня 1979 р.; ст. 2 «Угоди про співробітництво СНД в боротьбі зі злочинністю» від 25 листопада 1998 р.; ст. З «Конвенції про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182», ратифікованої Законом України від 5 жовтня 2000 р.). Стаття 303 КК повністю відповідає і навіть розвиває основні положення зазначених угод.

2. Частина 1 ст. 303 КК передбачає відповідальність лише за систематичне зайняття проституцією. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що дії, які його утворюють, посягають на суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності в сфері задоволення статевих стосунків. Вони суперечать існуючим в суспільстві традиціям і поняттям моральності в сфері сексуальних відносин, згубно впливають на моральний стан суспільства і виховання молоді.

3. Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 цієї статті, утворює систематичне надання сексуальних послуг з метою отримання доходу, коли можна зробити висновок про те, що зайняття проституцією є бажанням особи займатися нею як професією, що приносить основний чи хоча б додатковий дохід цій особі.

Надання сексуальних послуг означає, що особа жіночої або чоловічої статі за згодою задовольняє статеві пристрасті в природній чи неприродній формі з різними партнерами і з метою отримання доходу. Доходом в цьому злочині визнається отримання чи мета отримання за надану сексуальну послугу будь-якої матеріальної цінності (гроші, коштовності, одяг тощо). Систематичність зайняття проституцією полягає в наданні таких послуг не менше трьох юридичне доведених разів різним клієнтам. При цьому для наявності систематичності не має значення, притягалась особа до адміністративної відповідальності за раніше вчинені епізоди зайняття проституцією чині. Необхідно лише, щоб не минули строки давності притягнення до відповідальності. При визначенні систематичності слід враховувати, що неодноразове надання сексуальної послуги за плату одній особі, а також надання такої послуги за домовленістю одночасно двом чи більше особам не утворює систематичності. За такі дії, як і за одноразове чи повторне надання сексуальних послуг за плату, настає адміністративна відповідальність за ст. 181’ КпАП.