Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

2. Суспільна небезпечність дій, що утворюють цей злочин, полягає в тому, що вони посягають на суспільні відносини, які забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері статевих стосунків. Такі дії знаходяться в явному протиріччі з існуючими в суспільстві правилами і традиціями інтимного спілкування людей, завдають шкоди їх моральному вихованню, особливо молоді, шляхом одіозної сексуальної інформації призводять до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми.

3. Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. ЗОЇ КК, є різні друковані чи рукописні твори, живописні зображення, натуралістичні фото-, фотомон-тажні та інші зображення порнографічного характеру. А предметом злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті, є кінофільми, відеозаписи, магнітофонні записи, комп’ютерні програми, дискети та інші носії інформації порнографічного характеру (див. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХП).

На відміну від творів і предметів зображувально-художнього, наукового чи еротичного характеру, вони за своїм змістом в натуралістичній, цинічній формі відображають статеві органи або натуралістичне чи протиприродне детальне зображення сексуальних відносин. Ці твори або предмети призначені для збудження нездорових чи протиприродних сексуальних потреб інших осіб і тим самим деформації моральних уявлень і нахилів у сфері статевих стосунків. Тому не належать до предметів цього злочину твори мистецтва, в яких відображена краса людського тіла і навіть виявлення природних інтимних почуттів, де відсутній грубий натуралізм і сексуальна вульгарність.

При вирішенні питання про визнання відповідного твору чи зображення предметом цього злочину необхідно враховувати названий раніше перелік фільмів, які за висновками експертної комісії Міністерства культури і мистецтв визнані порнографічними (див. коментар до ст. 300 КК). А в інших випадках, при сумніві в порнографічності твору чи предмета, — з урахуванням висновку призначеної мистецтвознавчої експертизи.

4. Об’єктивну сторону цього злочину утворює вчинення будь-якого із зазначених у диспозиції ст. ЗОЇ КК дій. Це — ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру, їх виготовлення, перевезення або інше переміщення, або їх збут чи розповсюдження, у тому числі інформаційне, а також примушування до участі в їх створенні. Всі ці дії, за винятком відсутності тут дій зберігання та особливостей предмета злочину, не відрізняються від аналогічних дій, що утворюють об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 300 КК, при характеристиці якої був зроблений їх аналіз (див. коментар до ст. 300 КК). Щодо зберігання предметів порнографічного характеру, то при доведеності вини можлива відповідальність за пособництво іншим особам у вчиненні збуту чи розповсюдження такої продукції.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із зазначених у диспозиції статті дій.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює порнографічний зміст твору чи предмета, суспільне небезпечний характер свого діяння і бажає його вчинення. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета збуту чи розповсюдження зазначених предметів, а збут, розповсюдження та примушування до участі в створенні такого предмета можуть мати корисливу або іншу мету.

6. Суб’єкт — особа, яка досягла 16-річного віку, а за примушування неповнолітніх до участі у створенні предметів порнографічного характеру — 18-річного віку.

7. За частиною 2 ст. ЗОЇ КК настає відповідальність за дії, визначені в ч. 1 цієї статті, якщо вони вчинені щодо кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, а також за збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру (див. затверджений Міністерством культури і мистецтв України 1 липня 1999 р. за № 9-3216/17 перелік фільмів, які визнані порнографічними).

За частиною 3 ст. ЗОЇ КК настає відповідальність за дії, визначені в частинах 1 і 2 цієї статті, за умови, що вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а також за примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, зображень або кіно-, відеопродукції та комп’ютерних програм порнографічного характеру.

Слід звернути увагу, що, за винятком порнографічного характеру предмета злочину, кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки, зазначені в частинах 2 і 3 цієї статті, аналогічні тим, що розглядалися при аналізі частин 2 і 3 ст. 300 КК (див. коментар до ст. 300 КК).

Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво

1. Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти —

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені з метою наживи або особою, раніше судимою за цей злочин, або вчинені організованою групою, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього, —

караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що дії, які їх утворюють, посягають на суспільні відносини, що забезпечують основні засади суспільної моральності у сфері статевих стосунків, вони сприяють поширенню розпусти та аморальності в інтимних стосунках людей. У відповідності до ст. 2 «Конвенції про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами» від 21 березня 1949 р. сторони в цій Конвенції зобов’язуються накладати кару на кожного, хто: а) утримує будинок розпусти чи управляє ним або свідомо фінансує, чи бере участь у його фінансуванні;

б) здає в оренду або наймає будівлю чи інше місце, або його частину, знаючи, що вони будуть використані з метою проституції третіми особами.

Зміст ст. 302 КК повністю відповідає основним положенням цієї Конвенції.

2. Місцем розпусти визнається будь-яке приміщення або інше місце, спеціально підготовлене чи пристосоване для постійного або періодичного вчинення розпусних дій (притон розпусти) невизначеним колом осіб, або постійними відвідувачами, які змінюють партнерів. Таке місце призначене для заняття проституцією, для безладних сексуальних стосунків між особами різної або однієї статі, для задоволення сексуальних нахилів протиприродним способом і тому подібних дій. Ним може бути будинок, квартира, кімната в гуртожитку, номер у готелі, офіс чи інше службове приміщення, намет, підсобні приміщення (підвал, сауна, сарай, гараж та ін., що використовуються для розпусних дій).