Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Очевидно, що ці речовини належать до різних фармакологічних груп, однак вони об’єднані в допінги з огляду на мету їх застосування — штучне створення фізичного стану спортсмена, сприятливого для досягнення ним спортивних цілей.

Речовини, що застосовуються як допінги, є високоактивними засобами тваринного і рослинного походження або їх синтетичними аналогами. Майже всі вони використовуються у лікарській практиці, де їх застосування має вимушений і, як правило, короткочасний характер, здійснюється під наглядом лікаря.

Крім речовин, до допінгів віднесені певні методи, зокрема, так званий кров’яний допінг — переливання донорської крові, а також всі фармацевтичні, хімічні і фізичні маніпуляції, здатні за характером дозування чи вживання штучно покращувати результат спортсмена на змаганнях.

Потерпілими при здійсненні цього злочину визнаються неповнолітні особи, що займаються фізичною культурою чи спортом (тобто такими видами діяльності, при заняттях якими можливе використання допінгу).

3. Об’єктивна сторона цього злочину виявляються у спонуканні неповнолітніх до застосування допінгу (як на змаганнях, так і під час тренувань).

Під спонуканням слід розуміти дії винного, спрямовані на те, щоб збудити намір, бажання застосувати допінг неповнолітнім. Спонукання може бути вчинене тільки у формі активної поведінки. Способи і засоби можуть бути різними (в тому числі і умовляння, прохання, погрози та ін.), однак за змістом терміну «спонукання», він частіше охоплює такий вплив на неповнолітнього, який відзначається елементами психічного примусу (залякування, погрози тощо).

Якщо спосіб спонукання сам по собі створює склад самостійного злочину (спричинення тілесних ушкоджень, шахрайство та ін.), вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.

4. Злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу на неповнолітнього з метою примусити його до застосування допінгу. При цьому не має значення, чи погодився неповнолітній під таким тиском на вживання допінгу. Якщо зазначені дії спричинили до настання тяжких наслідків, передбачених ч. З цієї статті, злочин вважається закінченим з моменту настання таких наслідків. Обов’язковим тут є встановлення причинного зв’язку між застосуванням допінгу та тяжкими наслідками. Якщо такі наслідки настали в результаті примусу, спонукання чи в будь-який інший спосіб — відповідальність настає не за ч. З ст. 323 КК, а за сукупністю частин 1 чи 2 ст. 323 та відповідного злочину проти життя та здоров’я.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, що поєднується, як правило, із спеціальною метою — примусити потерпілого застосувати допінг. У випадку настання тяжких наслідків, передбачених ч. З ст. 323 КК, ставлення винного до настання таких наслідків повинне виражатись у необережній формі вини.

6. Суб’єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Це, як правило, можуть бути особи, які виконують функції викладача фізкультури, інструктора з того чи іншого виду спорту, тренера (але це можуть бути і батьки потерпілого та інші особи). У випадку, коли вчинення таких дій здійснюється службовою особою із використанням службового становища, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю із відповідним злочином у сфері службової діяльності.

7. Обтяжуючі обставини цього злочину передбачені ч. 2 ст. 323 КК, а саме: вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, 1) повторно, 2) щодо двох чи більше неповнолітніх, 3) особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених ст. 314, 315, 317 та 324 КК.

Про зміст ознак скоєння винним дій, зазначених у ч. 1 ст. 323 КК, повторно, або щодо двох чи більше неповнолітніх, або особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317 та 324 — див. коментар до статей 32, 315 КК.

8. Особливо обтяжуючі обставини цього злочину передбачені ч. З ст. 323 КК. Ними є вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки. Тяжкі наслідки у цьому випадку можуть полягати у заподіянні тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, самогубстві потерпілого, навіть його смерті (тобто це можуть бути будь-які вищезгадані наслідки, які викликаються впливом допінгів на організм людини). Спричинення внаслідок таких дій смерті чи тяжких тілесних ушкоджень двом чи більше неповнолітнім потребує додаткової кваліфікації за вчинення відповідних злочинів проти життя та здоров’я особи.

Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, —

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів полягає у зневажливому ставленні дорослих до здоров’я підростаючого покоління. Воно виявляється у втягненні підлітків до зловживання згаданими засобами з подальшими шкідливими для суспільства наслідками.

2. Предметом злочину є одурманюючі речовини, які не є наркотичними або психотропними або їх аналогами. Визначення цих засобів див. коментар до п. 2 ст. 322 КК.

Потерпілими від цього злочину є неповнолітні особи, тобто такі, що не досягли 18 років.

3. Об’єктивна сторона цього злочину виявляється у схилянні неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів. Зміст схиляння є аналогічним змісту схиляння при вчиненні злочину, передбаченого ст. 315 КК (див. коментар до цієї статті).

Застосування до неповнолітнього насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, катування тощо) з метою примусити його до вживання одурманюючих засобів утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 324 та 121, 122, 125, 127 КК.

Якщо при вчиненні цього злочину неповнолітнього схиляють до вживання також наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, скоєне також утворює сукупність із відповідними злочинами (статті 307, 309, 311, 315 КК тощо).

4. Злочин вважається закінченим з початку здійснення дій, спрямованих на те, щоб збудити в іншої особи бажання вжити одурманюючі засоби. При цьому відповідальність за даний злочин настає незалежно від наслідків схиляння, тобто від того, вжила неповнолітня особа одурманюючий засіб чи відмовилася це зробити.

5. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом і наявністю мети — викликати у конкретної особи бажання вживати одурманюючі засоби, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами.

6. Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. У випадку, коли вчинення таких дій здійснюється службовою особою із використанням службового становища, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю із відповідним злочином у сфері службової діяльності.