Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Втручання в діяльність члена Рахункової палати, Голови або члена Центральної виборчої комісії, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України шляхом вказаних погроз підпадає під ознаки ст. 344 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями не потребує.

Якщо втручання в діяльність Президента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем’єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини або його представника, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків або домогтися прийняття незаконного рішення поєднане з вчиненням насильства (умисним заподіянням тілесних ушкоджень, побоїв, мордування, катування тощо), скоєне слід кваліфікувати за частинами 2 або З ст. 346 КК, а поєднане зі знищенням або пошкодженням їхнього майна — за сукупністю злочинів, передбачених статтями 344 та 352 КК.

Вчинення тих самих дій щодо члена Рахункової палати, Голови або члена Центральної виборчої комісії, члена Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Голови Антимоиопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України треба кваліфікувати за ст. 344 КК та як злочин проти особи (статті 121, 122, 125, 126 або 127 КК), а поєднане зі знищенням чи пошкодженням майна — за статтями 344 та 352 КК.

4. Вплив вважається незаконним, якщо вчинені дії суперечать відповідному закону чи підзаконному акту.

5. Злочин вважається закінченим з моменту втручання у діяльність державного діяча незалежно від того, чи призвело це до прийняття незаконного рішення.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює суспільну небезпечність впливу на державного діяча і бажає втрутитись у його діяльність з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися прийняття незаконних рішень.

Під виконанням службових обов’язків державними діячами слід розуміти діяльність цих осіб, пов’язану зі здійсненням функцій, покладених на них Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами.

Рішення державного діяча — це його волевиявлення в межах своїх повноважень, закріплене, як правило, у відповідному документі (указі, постанові, наказі, розпорядженні тощо), що має правове значення.

Незаконними є рішення державних діячів, які не відповідають цілям та завданням, що стоять перед органами державної влади, які вони представляють.

7. Суб’єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-ти років.

8. За частиною 2 ст. 344 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені особою з використанням свого службового становища. Ця кваліфікуюча ознака має місце тоді, коли винний для вчинення злочину використовує права і повноваження, надані йому за посадою або у зв’язку з певною службовою діяльністю.

Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК.

Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків —

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. ^

3. Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою, —

караються позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцяти років.

1. Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 345 КК, полягає в тому, що внаслідок цих дій порушується або може бути порушена нормальна діяльність правоохоронного органу, створюються перешкоди для виконання його працівниками своїх службових обов’язків, підривається їх авторитет, заподіюється шкода здоров’ю, майновим та іншим законним інтересам працівників правоохоронних органів, а також їх близьких родичів.

2. Потерпілими від цього злочину є тільки працівники правоохоронних органів та їх близькі родичі.

До працівників правоохоронних органів належать особи, зазначені у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. (докладніше про поняття працівника правоохоронного органу див. п. З коментарю до ст. 342 КК).

Посягання на технічних працівників зазначених органів, секретарів, кур’єрів, спеціалістів, прибиральниць та інших осіб, діяльність яких не пов’язана із виконанням правозастосовчих або правоохоронних функцій, слід кваліфікувати, за наявності всіх необхідних ознак, за статтями, які передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, та іншими відповідними статтями КК.

Близькими родичами є батьки, дружина, чоловік, діти, рідні брати і сестри, дід, баба, внуки (п. 11 ст. 32 КПК).

3. Об’єктивна сторона злочину виражена у погрозі вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна. Причому погроза висловлюється винним обов’язково у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов’язків.

Погроза може виявлятись у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), а також в жестах або інших діях, за допомогою яких винний залякує потерпілого вчиненням убивства, застосуванням до нього чи його близьких родичів насильства або знищенням чи пошкодженням його майна або майна близьких родичів. Для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 345 КК наявність реальних підстав побоювання потерпілим виконання погрози не є обов’язковою (абз. 1 п. 10 постанови ПВСУ «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» від 26 червня 1992 р. № 8).