Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Наведений перелік видів спеціальних технічних засобів є вичерпним і поширеному тлумаченню не підлягає. Спірні питання щодо належності до спеціальних технічних засобів конкретного технічного засобу вирішуються експертно-технічною комісією Служби безпеки України.

Для негласного отримання інформації можуть використовуватись і будь-які інші технічні засоби: фотоапарати, відеокамери, диктофони тощо. Проте такі засоби мають інше цільове призначення і не є предметом злочину, передбаченого ст. 359 КК, а тому їх використання для негласного отримання інформації має кваліфікуватися, за наявності підстав, як службовий злочин чи злочин, пов’язаний з незаконним збиранням певного виду інформації, наприклад, як незаконне збирання з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 231 КК), або відомостей, що становлять державну таємницю (ст. 114 КК).

Тим більше не є предметом злочину вироблені кустарним способом технічні засоби негласного отримання інформації, їх використання з метою негласного отримання інформації не утворює складу злочину, передбаченого ст. 359 КК. За наявності всіх необхідних ознак такі дії можуть бути кваліфіковані за статтями 111, 114, 231 КК.

4. З об’єктивної сторони злочин характеризується лише активними діями — незаконним використанням спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, тобто незаконним застосуванням таких засобів для негласного отримання інформації шляхом таємного прослуховування і спостереження, у тому числі з використанням відеозапису, оптичних приладів тощо.

Використання спеціальних технічних засобів — це їх застосування за цільовим призначенням.

Спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації можуть використовуватися лише оперативними підрозділами МВС України, Служби безпеки України, прикордонних військ, управління державної охорони, органів державної податкової служби, органів і установ Державного департаменту з питань виконання покарань за наявності підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності, передбачених ст. 6 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», у порядку, передбаченому частинами 2, З ст. 8 цього Закону та ст. 187 КПК.

Підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є:

1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів про злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; осіб, які готують або вчинили злочин; осіб, які переховуються від органів розслідування, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; осіб безвісно відсутніх; розвідувально-підривну діяльність спец-служб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; реальну загрозу життю, здоров’ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; 2) запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках; 3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави (ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону).

5. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» негласне зняття інформації з каналів зв’язку, контроль за листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншої кореспонденцією, застосування інших технічних засобів одержання інформації провадяться за рішенням суду, прийнятим за поданням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника. Зазначені заходи можуть також здійснюватись у порядку, узгодженому з Генеральним прокурором України та Головою Верховного Суду України виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення розвідувально-нідривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій. Порядок надання дозволу на зняття інформації з каналів зв’язку визначається ст. 187 КПК: такий дозвіл надається постановою голови апеляційного суду чи його заступника за поданням слідчого, погодженого з прокурором, за місцем провадження слідства.

Незаконним використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації є у випадках, коли: 1) відсутній дозвіл на їх використання; 2) відсутні підстави для негласного отримання інформації; 3) порушується порядок використання зазначених засобів.

6. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного незаконного використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (зазначені засоби таємно встановлені у помешканні громадянина, у приміщенні або сховищі підприємства, установи, організації і приведеш у робочий стан) незалежно від того, отримана така інформація чи ні.

7. Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел, поєднаний з метою негласного одержання інформації. :

8. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. Ті самі .дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 359 і відповідно статтями 364 365, 423 або 424 КК.

9-У частині 2 ст. 359 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені: а) повторно; б) за попередньою змовою групою осіб або організованою групою; в) заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Про поняття повторності злочинів, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, організованою групою див. коментар відповідно до статей 32 і 28 КК.

10. Поняття істотної шкоди є оціночним і вирішується виходячи з обставин конкретної справи. Істотною шкодою може бути визнаний підрив авторитету державного органу, органу місцевого самоврядування, приниження честі і гідності громадянина, порушення його конституційних прав на недоторканність житла, на заборону втручання в особисте і сімейне життя, на свободу думки і слова тощо.

Стаття 360. Умисне пошкодження ліній зв’язку

Умисне пошкодження кабельної, радіорелейної, повітряної лінії зв’язку, проводового мовлення або споруд чи обладнання, які входять до їх складу, якщо воно спричинило тимчасове припинення зв’язку, —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.