Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

У частині 2 ст. 362 КК передбачена відповідальність за ті ж дії, вчинені повторно чи за попередньою змовою групою осіб, або такі, що завдали істотної шкоди (див. коментар до ст. 361 КК).

Стаття 363. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем

1. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп’ютерних мереж особою, яка відповідає за їх експлуатацію, якщо це спричинило викрадення, перекручення чи знищення комп’ютерної інформації, засобів її захисту, або незаконне копіювання комп’ютерної інформації, або істотне порушення роботи таких машин, їх систем чи комп’ютерних мереж, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

2. Те саме діяння, якщо воно заподіяло істотну шкоду, — карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Предмет злочину — автоматизовані електронно-обчислювальні машини (комп’ютери), їх системи або комп’ютерні мережі (див. коментар до ст. 361 КК).

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем чи комп’ютерних мереж. Правила експлуатації ЕОМ — це будь-які технічні правила, що регламентують порядок використання таких машин, збереження комп’ютерної інформації, а також забезпечення засобів захисту автоматизованих електронно-обчислювальних машин. Порушення правил може виражатися як в активних діях, коли особа вчинює дії всупереч розпорядженням, закріпленим у правилах, так і у формі бездіяльності — невиконання обов’язків з належного використання (обслуговування) ЕОМ.

Об’єктивна сторона злочину передбачає не тільки вчинення діяння (порушення правил експлуатації ЕОМ), а й настання суспільне небезпечних наслідків у виді: викрадення, перекручення, знищення комп’ютерної інформації або засобів її захисту, незаконного копіювання комп’ютерної інформації, істотного порушення роботи ЕОМ, їх систем чи мереж (див. коментар до статей 361, 362 КК).

Незаконне копіювання комп’ютерної інформації виявляється у виготовленні і привласненні копії («дубліката») носія інформації (дискети, вінчестера тощо). Причому виготовлення копії завжди має бути незаконним: особа не мала ні дійсного, ні передбачуваного права на такі дії, вони були вчинені без дозволу власника інформації або з порушенням установленого порядку. Істотне порушення роботи електронно-обчислювальних машин виявляється у виході з ладу електронної інформаційної системи або мережі, що негативно вплинуло на діяльність організації, установи, підприємства внаслідок втрати комп’ютерної інформації та призупинення функціонування комп’ютерних мереж тощо. Істотне порушення ЕОМ — поняття оціночне й у кожному конкретному випадку підлягає уточненню і конкретизації.

Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених наслідків.

3. Суб’єктивна сторона злочину. Щодо порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), їх систем або комп’ютерних мереж можлива будь-яка форма вини, як умисел, так і необережність; що ж до суспільне небезпечних наслідків — можлива тільки необережна форма вини.

4. Суб’єкт злочину — спеціальний — особа, відповідальна за експлуатацію автоматизованих електронно-обчислювальних машин, їх систем або комп’ютерних мереж (інженери, наукові співробітники, працівники обслуговуючого персоналу та ін.). На дану особу повинні бути покладені обов’язки щодо правильного використання (експлуатації), обслуговування відповідно до технічних норм ЕОМ, підтримка їх у робочому стані, відновлення і забезпечення захисту інформації тощо.

Якщо зазначені у ст. 363 КК дії вчинені посадовою особою, то за наявності в її діях ознак посадових злочинів, передбачених статтями 365 або 366 КК, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

5. У частині 2 ст. 363 КК передбачена відповідальність за ті ж дії, що заподіяли істотну шкоду. Йдеться про те, що внаслідок порушення правил експлуатації ЕОМ не тільки настають суспільне небезпечні наслідки, зазначені у ч. 1 ст. 363 КК, у тому числі істотне порушення роботи ЕОМ, а їх власникові заподіюється істотна шкода — матеріальна, майнова, організаційна тощо. Істотна шкода — поняття оціночне.

Розділ XVII

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ СЛУЖБОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ці положення Конституції поширюються на всіх без винятку службових осіб, незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової гілок влади, виконують свої службові обов’язки у державному чи громадському апараті, в органах місцевого самоврядування або на окремих підприємствах, в установах і організаціях. Не має також значення службове становище особи (звання, ранг, чин, кваліфікаційний клас), відомча чи галузева належність органу, сфера його діяльності, характер та обсяг повноважень або форма власності, на підставі якої створені та функціонують підприємства, установи і організації. Виконання службовими особами своїх службових функцій на підставі, в межах і у порядку, передбачених Конституцією, законами та іншими нормативними актами, забезпечує нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ і організацій.

2. У розділі XVII Особливої частини КК України «Злочини у сфері службової діяльності» встановлена кримінальна відповідальність за діяння, суспільна небезпечність яких полягає у заподіянні шкоди відносинам, що забезпечують нормальну діяльність державного та громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ та організацій.

3. Діяння, відповідальність за які встановлена в зазначеному розділі Особливої частини КК, можуть бути віднесені до числа так званих загальних видів злочинів, вчинюваних у сфері службової діяльності (далі — службові злочини), оскільки кожне з них посягає на суспільні відносини, що за-•безпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках державного чи громадського апарату, а також апарату управління окремих підприємств, установ та організацій незалежно від їх галузевої та відомчої належності, сфери діяльності, обсягу повноважень чи форми власності. У той же час у Кримінальному кодексі досить багато норм, що встановлюють відповідальність за так звані спеціальні види службових злочинів, вчинення яких також обумовлене службовим становищем суб’єкта, однак при їх здійсненні основним безпосереднім об’єктом є інші суспільні відносини. Залежно від сфери цих суспільних відносин вчинене особою діяння визнається злочином проти основ національної безпеки (ч. З ст. 109 КК); життя та здоров’я (ст. 132 КК), волі та гідності особи (ч. 2 ст. 149 КК), її виборчих, трудових та інших прав і свобод (ст. 159, ч. 2 ст. 161, ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 173 КК); власності (ч. 2 ст. 191 КК); господарської діяльності (ч. З ст. 206, ст. 210, ст. 227 КК); довкілля (ст. 238 КК); громадської безпеки (ч. 2 ст. 262 КК), безпеки виробництва (ст. 271 КК), руху та експлуатації транспорту (статті 284, 287 КК); громадського порядку та моральності (ч. З ст. 298 КК); здоров’я населення (ч. 2 ст. 308 КК); авторитету органів влади та місцевого самоврядування (ст. 351 КК); інтересів правосуддя (статті 371, 373, 375 КК); порядку несення військової служби (статті 423, 424, 425, 426 КК). Кваліфікація таких діянь ще й за статтями, які передбачені у розділі XVII, можлива лише за наявності сукупності загальних та спеціальних видів службових злочинів (див. коментар до ст. 33 КК).