Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

9. Суб’єктом давання хабара може бути як приватна, так і службова особа. Якщо остання використовує для давання хабара своє службове становище, її дії слід кваліфікувати і за ст. 364 КК.

10. Кваліфікуючою ознакою давання хабара (ч. 2 ст. 369 КК) є повторність, визначення якої дається у п. З примітки до ст. 368 (див. коментар до ст. 32 та пункти 27—29, 35 до ст. 368 КК).

11. У частині 3 ст. 369 КК передбачені дві спеціальні підстави (види) звільнення від кримінальної відповідальності, згідно з якими хабародавець звільняється від відповідальності за давання хабара, якщо: а) щодо нього мало місце вимагання хабара (див. п. 4 примітки до ст. 368 та пункти 30—33, 35 коментарю до ст. 368 КК); б) після давання хабара він добровільно заявив про це до відповідного державного органу до порушення щодо нього кримінальної справи.

12. Добровільна заява про давання хабара є різновидом з’явлення із зізнанням (див. коментар до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК) і визнається підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності нижчезаз-начених умов:

1) заява повинна бути добровільною, тобто такою, в основі якої лежить самостійно прийняте хабародавцем рішення, коли заяву зроблено за власною волею, без примусу і з будь-яких мотивів, але не у зв’язку з тим, що про давання хабара стало відомо органам влади чи компетентним службовим особам. При цьому ініціатива (пропозиція про доцільність такої заяви) може виходити і від інших осіб (родичів, знайомих або навіть представників влади), але рішення зробити заяву хабародавець приймає самостійно;

2) заяву треба зробити до порушення кримінальної справи. При цьому враховується не стільки сам момент (час) порушення справи, скільки наявність або відсутність поінформованості про це з боку хабародавця. Якщо кримінальну справу вже порушено, а хабародавець, якому про це не відомо, заявив про давання хабара, то це цілком може бути визнано підставою для звільнення його від кримінальної відповідальності;

3) перешкодою для звільнення від відповідальності є порушення кримінальної справи щодо хабародавця. Тому якщо справу порушено за фактом або іцодо іншої особи (наприклад, співучасника давання хабара або службової особи, яка його одержала), то це не позбавляє хабародавця права на звільнення від кримінальної відповідальності за наявності його добровільної заяви;

4) заяву необхідно зробити до органу, який наділений за законом правом на порушення кримінальної справи. Отже, заява спрямовується до органів дізнання, досудового слідства, в прокуратуру або суд. Проте закон не вимагає, щоб хабародавець з’явився у ці органи особисто, а заява мала певну форму: вона може бути усною, письмовою, відправлена поштою, телеграфом, по телефону, зроблена через інших осіб тощо.

13. На підставі добровільної заяви звільненню від відповідальності підлягає тільки хабародавеи,ь — виконавець давання хабара. На інших співучасників цього злочину положення ст. 369 КК не розповсюджуються, і вони підлягають відповідальності на загальних підставах.

14. Звільнення хабародавця від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ч. З ст. 369 КК (у тому числі і при його добровільній заяві про давання хабара), не означає, що в його діях відсутній склад злочину. У зв’язку з цим така особа не може визнаватися потерпілою і претендувати на повернення їй предмета хабара (див. п. 21 вищезазначеної Постанови ПВСУ).

Проте слід враховувати, що в діях особи, яка у зв’язку з вимаганням у неї хабара до його давання звернулася до правоохоронних органів та за їх згодою передала хабар з метою викриття вимагача, склад злочину, передбачений ст. 369 КК, відсутній. Тому така особа не звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ч. З ст. 369 КК, а взагалі не підлягає такій відповідальності згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК (Рішення… — 2001. — С. 114-115).

Стаття 370. Провокація хабара

1. Провокація хабара, тобто свідоме створення службовою особою обставин і умов, що зумовлюють пропонування або одержання хабара, щоб потім викрити того, хто дав або взяв хабара, —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

1. Об’єктивна сторона цього злочину полягає: а) у вчиненні службовою особою дій, які 6) пов’язані з використанням винним свого службового становища та в) спрямовані на штучне створення обстановки, що зумовлює (викликає) пропонування або (та) одержання хабара. При вчиненні цього злочину винний може провокувати передавання хабара йому особисто (з метою викриття хабародавця), може сам пропонувати хабар (з метою викриття хабароодержувача) чи створювати умови для давання-одержання хабара іншими службовими особами (з метою викриття як хабародавця, так і хабароодержувача).

2. Конкретні способи провокації хабара можуть бути різноманітними: натяки, поради, пропозиції, умовляння, рекомендації, вказівки тощо. Не виключається і використання такого способу провокації, як обман, коли винний вводить в оману хабародавця з приводу того, що хабароодержувач нібито готовий прийняти від нього хабар, або переконує хабароодержувача у тому, що хабародавець нібито готовий передати йому хабар. Як провокацію хабара слід оцінювати, наприклад, дії службової особи, яка під час прийому громадян з метою викриття схиляє відвідувача дати хабар своєму начальникові, переконавши відвідувача у тому, що з начальником є відповідна домовленість і той лише очікує такої пропозиції від хабародавця.

3. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є використання службовою особою для провокації хабара свого службового становища. Якщо винний не використовує для цього службове становище і, по суті, діє як приватна особа, то залежно від конкретних обставин справи він може нести відповідальність лише як організатор, підбурювач або пособник злочину, передбаченого статтями 368 чи 369 КК.

4. Провокація хабара може бути пов’язана зі співучастю службової особи (провокатора) в даванні-одержанні хабара. Якщо винний не тільки спровокував давання-одержання хабара, але й організував вчинення злочину, підбурював до нього чи сприяв його вчиненню, його дії слід розглядати ще й як співучасть у хабарництві і додатково кваліфікувати за відповідними частинами статей 27 та 368 або (і) 369 КК (п. 23 вищезазначеної Постанови ПСВУ). Якщо, наприклад, співробітник міліції схиляє затриманого ним громадянина до давання хабара, сприяє йому в даванні хабара своєму начальникові або організовує цей злочин з метою викриття хабародавця, то його дії слід кваліфікувати не тільки за ч. 2 ст. 370, але й за відповідними частинами статей 27 та 369 КК.