Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

До частини 2 ст. 405 КК віднесені такі здочинні дії, як заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби.

11. Тілесними ушкодженнями називається протиправне і винне заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи, яким порушено анатомічну цілісність або фізіологічні функції тканин чи органів потерпілого при посяганні на здоров’я.

Характер і тяжкість тілесних ушкоджень визначаються судово-медичною експертизою. При цьому ступінь тяжкості тілесних ушкоджень на кваліфікацію не впливають.

Побої — це неодноразові удари, що завдаються одночасно одному потерпілому.

Іншими насильницькими діями можуть бути викручування рук, ніг, стискування горла, статевих органів тощо. Одним з обов’язкових компонентів насильницьких дій є безпосередній фізичний вплив на потерпілого.

12. Спричинення начальнику тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася його смерть, кваліфікується за сукупністю злочинів (ч. 2 ст. 405 та ч. 2 ст. 121 КК).

Умисне вбивство начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби при відсутності ознак опору та примушення кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

13. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння начальнику тілесних ушкоджень, побо’їв або вчинення інших насильницьких дій.

14. Зазначені дії щодо начальника характеризуються умисною формою вини. Злочин має бути пов’язаний зі службовою діяльністю начальника. Насильство щодо начальника з мотивів ревнощів, заздрості, особистої неприязні та з інших причин, не пов’язаних зі службовою діяльністю начальника і порушенням військового правопорядку, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 405 КК.

15. Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. З ст. 405 КК, складають дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені групою осіб, або в умовах воєнного стану, або в бойовій обстановці.

16. Для наявності групи як кваліфікуючої ознаки не обов’язково, щоб між винними відбулася попередня домовленість. Спільність умислу і сумісність дій можуть виникнути під час вчинення злочину. Необхідно тільки, щоб кожна особа усвідомлювала, що вона робить.

17. Застосування зброї означає безпосередній вплив холодною чи вогнепальною, а також іншою стрілецькою зброєю, яка є у винного, на осіб, щодо яких вчинюються злочинні дії. Зброя у цих випадках використовується як засіб психічного чи фізичного насильства. (Про зброю див. коментар до ст. 404 КК).

18. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

1. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося в завданні побоїв чи вчиненні іншого насильства, —

карається арештом на строк до шести місяців або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до одного року, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно вчинене щодо кількох осіб або заподіяло легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також таке, що має а характер знущання або глумлення над військовослужбовцем, — ;

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб або із застосуванням зброї, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття передбачає відповідальність за порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, рівними за службовим станом та військовим званням, тобто за відсутності між ними відносин підлеглості, а також між старшим і молодшим, але таких, що не перебувають у відно- і синах підлеглості.

1. Об’єктом злочину є закріплений у військових статутах порядок взаємовідносин військовослужбовців, які не перебувають у відносинах ! підлеглості, а також особа військовослужбовців-потерпілих, їх здоров’я, честь, гідність (статті 4, 5 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил Украї- ‘ ни» від 24 березня 1999 р.).

За статтею 406 КК не може кваліфікуватися застосування одним військовослужбовцем до іншого насильства, обумовленого виключно особистими взаємовідносинами, які не пов’язані з військовою службою, а також які не супроводжувались порушенням військового порядку. Такі правопорушення повинні розглядатися як злочини проти особи.

2. З об’єктивної сторони злочин полягає у завданні військовослужбовцю побоїв або у застосуванні іншого насильства з метою змусити його виконувати повністю або частково покладені на винного окремі обов’язки зі служби, або виконувати доручення особистого характеру чи які-небудь протиправні дії, а також для того, щоб принизити особисту гідність потерпілого.

Про побої див. коментар до ст. 126 КК.

Інше насильство може виявлятися у різних видах фізичного та психічного впливу на потерпілого, які не є побоями і не пов’язані з заподіянням тілесних ушкоджень; в погрозі застосування насильства; у вилученні у військовослужбовця із застосуванням насильства та погрози його застосування продуктів харчування, інших матеріальних цінностей, зв’язування, позбавлення волі тощо.

Фізичне насильство одного військовослужбовця щодо іншого може бути визнане військовим злочином (ст. 406 КК) лише у тому випадку, коли воно посягає на встановлений порядок несення військової служби: застосоване у зв’язку з виконанням потерпілим обов’язків з військової служби чи при виконанні хоча б одного з цих обов’язків; коли застосування насильства хоча безпосередньо і не пов’язане з виконанням обов’язків з військової служби, але було пов’язане з очевидним для винного порушенням порядку військових відносин і виражало явну зневагу до військового колективу.

Психічне насильство полягає у впливі на психіку людини шляхом залякування, погроз, щоб зламати її волю до опору, відстоювання своїх прав та свобод.

Злочин, передбачений цією статтею, може бути скоєний у розташуванні підрозділу, на території військової частини, у місці виконання робіт, проведення культурно-масових, спортивних заходів, організованого відпочинку, при перебуванні у звільненні, відрядженні, лікувальному закладі.

Насильство щодо осіб, з якими винний перебуває у відносинах підлеглості, не може кваліфікуватися за ст. 406 КК.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що, здійснюючи насильницькі дії щодо іншого військовослужбовця, він порушує закріплений у військових статутах порядок взаємовідносин між військовослужбовцями. Щодо наслідків вина суб’єкта цього злочину може бути як у формі прямого умислу, так і у формі непрямого умислу, а також у формі необережності. Мотиви злочину можуть бути різноманітними. Наприклад, бажання незаконно підкорити своїй волі військовослужбовця, примусити його виконувати дії, які не витікають з вимог військової служби. Мотиви нестатутних насильницьких дій на кваліфікацію скоєного не впливають.