Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується дією чи бездіяльністю, які порушують правила безпеки польотів або підготовки до них, суспільне небезпечними наслідками у вигляді катастрофи чи іншого тяжкого наслідку та причинним зв’язком між допущеним порушенням і наслідками, що настали. Склад цього злочину утворюють тільки порушення тих правил, які безпосередньо пов’язані з безпекою польотів (правила керування літальним апаратом у повітрі або при русі злітно-посадочною смугою при злітанні або посадці до зупинки двигуна) та передпольотною підготовкою. Не утворюють складу злочину порушення правил зберігання і збереження літальних апаратів при знаходженні їх на аеродромі, в аеропортах, під час буксирування.

При розслідуванні справи повинно бути точно встановлено, які саме правила порушені і яким нормативним актом вони передбачені.

3. Катастрофа — це льотна подія, яка потягла за собою загибель людей зі складу екіпажу чи пасажирів при одночасному руйнуванні чи пошкодженні літального апарату, а також пропажа безвісти літака з людьми, які на ньому знаходилися (Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14 грудня 1999 р.).

Інші тяжкі наслідки — це нещасні випадки з людьми, які не належать до складу екіпажу чи пасажирів, спричинення тілесних ушкоджень особам, які знаходилися на борту літального апарата; пошкодження літака, що не піддається відновленню; заподіяння великої матеріальної шкоди державним підприємствам, установам і громадянам при падінні або змушеній посадці літака; зрив виконання бойового завдання тощо.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини.

Якщо умислом винного охоплювалося спричинення наслідків, то дії можуть бути при відповідних умовах кваліфіковані як диверсія, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах чи умисне знищення або пошкодження військового майна тощо.

5. Суб’єктами злочину є військовослужбовці, які управляють літальними апаратами в польоті; наземні посадові особи, які керують польотом; особи, які виконують обов’язки по підготовці літака до польоту; посадові особи служби забезпечення.

Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння

Порушення правил кораблеводіння, що спричинило загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років.

1. Об’єктом цього злочину є встановлений порядок водіння військових кораблів. Правила водіння військових кораблів сформульовані у «Корабельному статуті Військово-Морського Флоту СРСР», «Правилах для запобігання зіткненню суден у морі» та інших нормативних актах. Правила кораблеводіння передбачають обов’язкові вказівки, додержання яких забезпечує точне і безпечне водіння (плавання) кораблів оптимально вибраними курсами, визначення їх місця в морі (океані), маневрування та ін. Правила водіння поширюються на всі види військових плаваючих засобів, а також на гідроаероплани, що маневрують на воді.

2. Об’єктивна сторона злочину — це порушення встановлених правил кораблеводіння, настання наслідків (загибель людей, загибель корабля або інші тяжкі наслідки), які перебувають у причинному зв’язку з порушенням зазначених правил.

Загибель людей — смерть хоча б одного члена екіпажу чи іншої особи. Загибель корабля — повне його зруйнування чи затоплення. Заподіяння кораблю серйозних ушкоджень — завдання кораблю поломок, які потребують капітального ремонту або великих матеріальних витрат на його відновлення. Інші наслідки — спричинення тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень особам, які знаходилися на борту, зрив виконання важливо-| го військового завдання, загибель цінного вантажу, посадка судна на міли-? ну, загибель чи серйозне пошкодження іншого корабля тощо.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини.

4. Суб’єктом злочину є військовий моряк, на якого покладені обов’язки щодо водіння корабля (командир корабля, катера, шлюпки, помічник командира, штурман, вахтовий офіцер, командир з’єднання кораблів, якщо він у встановленому порядку вступив у безпосереднє керування кораблем).

Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання

1. Порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання, що спричинило тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання, —

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1. Об’єктом злочину є встановлений порядок несення вартової (вахтової)

служби і патрулювання, які організовуються відповідно до «Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України», «Корабельного статуту ВМС України», а також затверджених Міністром оборони України порадників і положень, інструкцій, розпоряджень, що конкретизують статутні норми (розділи 2, 4, 5 «Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» від 24 березня 1999 р.; «Положення про особливості організації і несення вартової служби в дисциплінарному батальйоні (частині)», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1999 р.).

Бортова служба призначена для охорони та оборони військових об’єктів, бойових прапорів та осіб, яких тримають на гауптвахті та у дисциплінарній частині. Несення вартової служби є виконанням бойового завдання (ст. 97 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

Вахтова служба — особливий вид чергування, призначений для керування кораблем і його механізмами, спостереження за обстановкою і підтримання порядку, застосування зброї при раптовому нападі супротивника.

Патрулювання призначене для підтримання у гарнізоні порядку серед військовослужбовців на вулицях і у громадських місцях, на залізничних станціях (вокзалах), у морських (річкових) портах, аеропортах, а також у прилеглих до гарнізону населених пунктах (ст. 46 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

2. Статутні правила вартової (вахтової) служби і патрулювання можуть бути порушені як у результаті дій, так і бездіяльності. Диспозиція ст. 418 КК є бланкетною, тому при вирішенні питання про притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності необхідно встановлювати, які саме норми «Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» і виданих наказів, розпоряджень та інструкцій, порушені винною особою.

3. Злочин, передбачений ч. 1 ст. 418 КК, визнається закінченим, якщо в результаті допущеного порушення правил несення вартової (вахтової) служби і патрулювання настали тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено варту (вахту) і патруль. При цьому наслідки повинні знаходитися у причинному зв’язку з порушенням правил несення вартової (вахтової) служби і патрулювання.