Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

6. Злочин, визначений ст. 420 КК, передбачає наявність порушення військовослужбовцем покладених на нього спеціальних обов’язків щодо несення бойового чергування. Тому, якщо військовослужбовець, перебуваючи на бойовому чергуванні, допустить злочинне порушення загальних вимог військової служби, не пов’язаних зі спеціальними правилами несення бойового чергування, скоєне ним не може кваліфікуватися за названою статтею.

Коли поряд з порушенням статутних правил несення бойового чергування вчиняються інші злочини (ухилення від служби, умисне знищення або пошкодження військового майна тощо), то злочинні дії потрібно кваліфікувати за сукупністю, оскільки винний одночасно посягає на різні об’єкти.

За названою статтею повинні кваліфікуватись і дії осіб, які порушили правила вахтової служби на кораблі, що виконує бойове чергування.

7. Скоєння злочину в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, передбачене ч. З ст. 420 КК, становить велику суспільну небезпеку і для кваліфікації дій за ч. З ст. 420 КК не мають значення наслідки. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 421. Порушення статутних правил внутрішньої служби

1. Порушення особою, яка входить у добовий наряд частини (крім варти і вахти), статутних правил внутрішньої служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, запобігання яким входило в обов’язки даної особи, —

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

1. Об’єктом злочину, що охоплюється цією статтею, є встановлений порядок несення внутрішньої служби добовим нарядом.

Внутрішня служба — це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців і здійснюються з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, що забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров’я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань (статті 5, 6 Статуту внутрішньої служби).

Внутрішня служба організовується відповідно до «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України», «Корабельного статуту ВМС України», а також затверджених Міністром оборони України порадників і положень, що регламентують обов’язки посадових осіб, не передбачені цими статутами.

Для підтримання внутрішнього порядку, для охорони особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, приміщень і майна військової частини (підрозділу), контролю за станом справ у підрозділах і своєчасного вжиття заходів для запобігання правопорушенням, а також для виконання інших обов’язків внутрішньої служби призначається добовий наряд (ст. 267 Статуту внутрішньої служби).

2. Об’єктивна сторона цього злочину складається з порушення статутних правил внутрішньої служби, які можуть бути порушені як у результаті дій, так і бездіяльності; настання тяжких наслідків, запобігання яким входило в обов’язки наряду, та причинного зв’язку між ними. У даному випадку тяжкими наслідками можуть бути визнані наслідки, якими заподіяна шкода об’єктам, що охороняються добовим нарядом (наприклад, розкрадання або пошкодження військового майна, ввіреного під охорону наряду, проникнення до підрозділу, на територію частини або парку сторонніх осіб, крадіжка автотранспортних засобів та ін.). Диспозиція ст. 421 КК є бланкетною, тому при вирішенні питання про притягнення військовослужбовця до кримінальної відповідальності необхідно встановлювати, які саме норми Статуту внутрішньої служби порушені винним.

3. Суб’єктивна сторона злочину може характеризуватися як навмисною, так і необережною формами вини.

4. Суб’єктом злочину є особа, яка входить до складу добового наряду (за винятком варти, вахти і патруля).

Склад добового наряду оголошується наказом по військовій частині. Відповідно до Статуту внутрішньої служби добовий наряд військової частини призначається у такому складі: черговий частини; помічник чергового частини; черговий підрозділ; черговий і днювальні парку, а також механіки-водії (водії) чергових тягачів; черговий фельдшер або санітарний інструктор і днювальні медичного пункту; черговий і помічники чергового контрольно-пропускного пункту; черговий їдальні та робітники їдальні; черговий штабу частини та посильні; черговий сигналіст; пожежний наряд; водії чергових автомобілів, черговий роти (гуртожитку); днювальний роти (гуртожитку); крім того, замість чергових рот у деяких батальйонах залежно від їх чисельності та умов розміщення за рішенням командира військової частини може призначатися черговий батальйону, а в підрозділах забезпечення у разі їх спільного розміщення — черговий цих підрозділів. Щоденно наказом по частині призначаються черговий частини, помічник чергового частини, начальник варти, черговий парку, черговий підрозділ, а також підрозділи, від яких виділяються добовий наряд частини й особовий склад для виконання нарядів на роботи (статті 268, 270, 271 Статуту внутрішньої служби).

5. Військовослужбовці-жінки, як правило, до складу добового наряду не призначаються. Військовослужбовців-жінок залежно від військового звання та посади можуть у разі потреби призначати з додержанням законодавства черговим фельдшером (санітарним інструктором) чи черговим штабу. Військовослужбовці-жінки призначаються також на чергування за спеціальністю (ст. 269 Статуту внутрішньої служби).

6. Початковим моментом виконання служби добовим нарядом є подача під час розводу команди «Струнко!» для зустрічі чергового по частиш. Кінцевим моментом несення служби необхідно вважати доповідь відповідному начальнику про здачу чергування.

Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

1. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, за відсутності ознак державної зради — карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Втрата документів або матеріалів, що містять відомості військового характеру, які становлять державну таємницю, предметів, відомості про які становлять державну таємницю, особою, якій вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановлених правил поводження із зазначеними документами, матеріалами або предметами, —

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.