Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Виконання спеціальних доручень службового характеру, не пов’язаних зі здійсненням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, не дає підстав розглядати такого військовослужбовця як військову службову особу (наприклад, поштар). До військових службових осіб необхідно також відносити тих військовослужбовців, які мають права начальника під час несення спеціальних служб (наприклад, вартової служби). Вони можуть бути суб’єктами службових злочинів, якщо вчинення ними неправомірних дій (бездіяльності) порушує їх загальний службовий обов’язок, пов’язаний із виконанням спеціальних служб.

Не можуть бути суб’єктами військових службових злочинів військовополонені.

Виконавцем військового службового злочину може бути тільки службова особа, а співучасником — як інші службові особи, так і інші військовослужбовці, а також цивільні особи. Якщо фактичні обставини свідчать про те, що умисел підлеглого не був направлений на сприяння начальнику у вчиненні службового злочину, то хоча він і діяв спільно з начальником, вчинене ним не може бути кваліфіковане як пособництво у службовому злочині. Водночас, коли начальник скоює разом з підлеглим який-небудь неслужбовий злочин, то це саме по собі не можна розглядати як зловживання владою, якщо не буде встановлено, що своє службове становище він використовував для організації злочину і залучення до нього підлеглого.

7. Частина 2 ст. 423 КК передбачає відповідальність військової службової особи за зловживання, якщо воно спричинило тяжкі наслідки. Якщо зловживання полягає у спричиненні матеріальних збитків, то роз’яснення цього поняття дане в п. 2 примітки до ст. 423 КК. Крім того, до тяжких наслідків необхідно віднести всі випадки, коли внаслідок злочинних дій настали більш суспільне небезпечні наслідки, ніж ті, що були віднесені до істотної шкоди: аварії, катастрофи, знищення або серйозне пошкодження техніки чи майна, найбільш небезпечні форми підриву військової дисципліни (масова непокора, дезертирство зі зброєю, самогубство підлеглих), розповсюдження важких інфекційних хвороб та ін.

8. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 424. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, —

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, — караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

1. Про безпосередній об’єкт див. коментар до ст. 423 КК. Додатковий об’єкт — життя та здоров’я потерпілих.

2. З об’єктивної сторони злочин скоюється шляхом: 1) перевищення влади чи службових повноважень (ч. 1); 2) вжиття нестатутних заходів впливу щодо підлеглого (ч. 2); 3) перевищення дисциплінарної влади (ч. 2); 4) вчинення діянь, передбачених частинами 1 і 3 ст. 424 КК, із застосуванням зброї.

Перевищення влади чи службових повноважень полягає в умисному вчиненні військовою службовою особою дій, які явно виходять за межі прав і повноважень, наданих їй законом, військовими статутами, положеннями, інструкціями, наказами командування. У зв’язку з цим для притягнення до кримінальної відповідальності за злочин, який коментується, необхідно вста-новити всі фактичні обставини, у тому числі службовий стан особи, обвинуваченої у перевищенні влади чи службових повноважень, ії поведінку до скоєння злочину, мотив, мету і характер вчинених дій, їх зв’язок зі службовим станом.

Перевищення влади чи службових повноважень може полягати: 1) у вчиненні дій, які входять до компетенції вищестоящого начальника або військової службової особи іншого органу (відомства); 2) у вчиненні дій, що визнаються правомірними тільки за наявності певних умов, які у цьому випадку відсутні; 3) у вчиненні дій, які ніхто не мав права виконувати і вирішувати.

Дисциплінарна влада — це сукупність прав і обов’язків командирів (начальників) щодо вжиття заходів заохочення і стягнення з метою виховання військовослужбовців, забезпечення високої військової дисципліни і попередження її порушень. Дисциплінарна влада встановлена «Дисциплінарним статутом Збройних Сил України». Кожний командир (начальник) може заохочувати військовослужбовців або застосовувати до них стягнення тільки у тому обсязі і порядку, які передбачені дисциплінарним статутом, і тільки на тих осіб, на яких розповсюджується його дисциплінарна влада, за наявності до цього підстав і в інтересах служби — для підтримання військової дисципліни і статутного порядку, виховання військовослужбовців, стимулювання їх відповідної поведінки та ін. Тому дисциплінарна влада буде перевищена, якщо командир застосував стягнення, що може бути застосоване лише вищестоящим начальником; застосував стягнення за критику; з метою зведення особистих рахунків та ін.

Нестатутні засоби впливу щодо підлеглого (ч. 2) за своєю суттю є грубим порушенням дисциплінарної влади. Вони можуть виявлятися у застосуванні стягнень з метою принизити гідність підлеглого, у застосуванні насилля для наведення «порядку» в частині та ін.

Під насильством щодо підлеглого слід розуміти як фізичне, так і психічне насильство.

Фізичне насильство при перевищенні влади чи службових повноважень може полягати у незаконному позбавленні свободи, завданні удару, здійсненні дій, характерних для мучення, спричиненні побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Психічне насильство може бути виявлене в погрозі заподіяння фізичної шкоди підлеглому або фізичного чи психічного насильства щодо близьких йому осіб. Спричинення внаслідок перевищення влади чи службових повноважень тяжких тілесних ушкоджень або смерті незалежно від форми вини, належить кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ч. З ст. 424 КК і статтями цього Кодексу, які передбачають відповідальність за вбивство чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.