Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Характерною особливістю зловживання, яке здійснюється військовою службовою особою, є те, що воно завжди виявляється в дії, в бездіяльності цей склад злочину виявитися не може.

До транспортних засобів належать автомашини (легкові та вантажні), автокрани, грейдери, трактори, бульдозери, екскаватори, авто- і електрона-вантажувачі, транспортні засоби для перевезення рідин (цистерни, пожежні машини, поливальні машини та ін.), літаки, гелікоптери, кораблі, катери, залізничний рухомий склад, якщо вони належать військовому відомству або тимчасово перебувають у його віданні.

Незаконність використання транспортних засобів полягає у тому, що використовуються вони не для виконання службових цілей, а для задоволення власних інтересів службової особи чи потреб третіх осіб. При цьому для кваліфікації за ст. 423 КК не має значення, здійснювалися ці дії з метою збагачення (наприклад, для перевезення громадян за гроші) чи з метою ухилення від оплати відповідних послуг (наприклад, для перевезення власних речей чи сім’ї в інший населений пункт).

Споруди — це житлові будинки, ангари, гаражі, майстерні та ін., що належать військовому відомству або знаходяться у його віданні. Незаконність їх використання може полягати, наприклад, у передачі їх у тимчасове користування комерційним структурам чи фізичним особам, наприклад, під офіс, склад і под. всупереч встановленому порядку.

До іншого військового майна можна віднести палатки, польові кухні, радіостанції, надувні плоти, понтони та ін., що належать військовому відомству або знаходяться у його віданні.

Незаконне використання підлеглого для особистих послуг або послуг іншим особам може полягати у залученні підлеглих для супроводження або доставки до певного місця особистих речей (багажа), обробки присадибних ділянок, будівництва та ремонту будинків, квартир, дач, для їх охорони, роботи в комерційних структурах інших осіб і под.

Для складу злочину не має значення, будуть надані послуги, що вимагаються, самому начальнику, його родичам чи іншим особам, серед яких можуть бути родичі вищестоящого начальника, знайомі, сусіди, його приятелі. Якщо такими іншими особами є самі вищестоящі начальники, то вони за наявності ознак цього злочину повинні нести відповідальність як виконавці, а службові особи, що організували надання таких послуг, — як організатори.

При цьому необхідно, щоб розпорядження військового начальника було незаконним, тобто вимагало від підлеглого вчинення таких дій, які не відносяться до його службових обов’язків.

До підлеглих можуть належати як військовослужбовці, так і працівники, які працюють під керівництвом військових начальників.

4. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони даного злочину є заподіяння внаслідок злочинних дій істотної шкоди.

Істотна шкода може мати різні конкретні вияви як матеріального, так і нематеріального характеру. Питання, чи вважати шкоду істотною, у кожному випадку вирішується залежно від обставин справи. Проте необхідно обов’язково враховувати, що у п. 2 примітки 2 до ст. 423 КК визначено поняття істотної шкоди, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, які можуть бути спричинені військовій частиш, цивільній організації, установі чи підприємству, окремим військовослужбовцям чи цивільним особам.

Істотною шкодою може також бути визнано підрив у частині військової дисципліни (наприклад, самовільне залишення частини одним чи кількома військовослужбовцями у відповідь на незаконні дії військового начальника, ігнорування наказів начальників з тих же мотивів), невиконання бойової задачі, виведення з ладу військової техніки, порушення особистих чи майнових прав громадян, спричинення шкоди життю та здоров’ю потерпілих та ін.

Для визнання злочину закінченим необхідне фактичне настання істотної шкоди.

5. З суб’єктивної сторони даний злочин є умисним. Ставлення винного до наслідків є однією з обов’язкових ознак складу даного злочину і може виявлятися як у формі умислу, так і необережності. Можливі випадки, коли форми вини щодо дій та наслідків співпадають, або коли вони не співпадають (умисел — до дій, необережність — до наслідків). Обов’язковими ознаками злочину є вчинення іншого зловживання владою або службовим становищем з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб. При цьому достатньо наявності хоча б однієї з цих ознак.

Корисливі мотиви полягають у бажанні службової особи отримати матеріальну вигоду: гроші, майно, звільнитися від сплати якихось платежів тощо.

Дії щодо приховування розкрадання, вчиненого службовою особою з використанням службового становища, повністю охоплюються складом злочину розкрадання і додаткової кваліфікації за ст. 423 КК не потребують.

Під іншими особистими інтересами слід розуміти мотиви, що суперечать інтересам військової служби і не сумісні з нею — кар’єризм, протекціонізм, прорахунки в службі, намагання отримати взаємну послугу, приховати свою бездіяльність, бажання уникнути покарання, розправитися за критику, по-мститися та ін.

Під інтересами третіх осіб слід розуміти такі, що не охороняються в даному конкретному випадку законом. Третіми особами можуть бути родичі, друзі, знайомі, вищестоящі начальники, які бажають разом з даною конкретною особою скористатися її службовим становищем. Зловживання в інтересах третіх осіб виявляється, наприклад, в наданні цим особам певних послуг.

6. Суб’єкт даного злочину визначено у п. 1 примітки 1 до ст. 423 КК. Ним може бути військовий начальник або інший військовослужбовець, який обіймає постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконує такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Всі ці особи наділені правом здійснювати по службі дії, що мають юридичне значення.

Всі начальники є службовими особами. При цьому військовослужбовець може бути начальником як у зв’язку із займаною ним посадою, так і за військовим званням. Приблизний перелік військових службових осіб наведено у розділах 1, 3, 7, 9—12 Статуту внутрішньої служби, розділах 1-3 «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України», розділах 1, 2, 4, 5, 7, 9 «Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» та в деяких інших нормативно-правових актах.

Військовими начальниками можуть бути також і військовослужбовці (військовозобов’язані) рядового складу, якщо вони призначені на відповідну посаду (наприклад, командира відділення) або виконують відповідні задачі і мають при цьому в своєму підпорядкуванні інших військовослужбовців, яким можуть пред’являти обов’язкові для виконання вимоги. Не має значення постійно чи тимчасово, письмовим чи усним розпорядженням призначено такого військовослужбовця виконувати обов’язки начальника.