Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Істотною шкодою, якщо вона полягає в завданні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (див. п. 2 примітки до ст. 423 КК). Крім матеріального вираження (прямі матеріальні збитки — знищення чи пошкодження військового майна) істотна шкода може мати і нематеріальний характер (невиконання бойового завдання тощо).

Питання про те, що необхідно розуміти під тяжкими наслідками, вирішується у кожному конкретному випадку на підставі всіх матеріалів справи з урахуванням спричиненої злочином шкоди. У разі якщо шкода має матеріальний характер, то тяжкими наслідками вважається шкода, яка у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (див. п. 2 примітки до ст. 423 КК).

Під зброєю розуміються предмети, призначені для ураження цілі, тобто вогнепальна зброя, у тому числі і гладкоствольна для полювання, а також холодна зброя.

Під застосуванням зброї необхідно розуміти як використання її для ураження живої цілі, так і погрозу застосувати її за цільовим призначенням. Погроза може полягати у приведенні зброї до бойового стану, демонстрування її, що свідчить про готовність винного застосувати її.

Обов’язковою умовою кваліфікації за ч. З ст. 424 КК є незаконність застосування зброї. Згідно з вимогами «Дисциплінарного статуту Збройних Сил України» застосування зброї допускається лише в бойовій обстановці, а в мирний час — у виключних випадках, регламентованих «Статутом гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України».

3. З суб’єктивної сторони перевищення влади та службових повноважень характеризується умисною або змішаною формою вини.

4. Про суб’єкт злочину див. коментар до ст. 423 КК.

5. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби

1. Недбале ставлення військової службової особи до служби, якщо це заподіяло істотну шкоду, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

1. Про об’єкт див. коментар до ст. 423 КК.

2. Об’єктивна сторона характеризується невиконанням або неналежним виконанням військовою службовою особою своїх обов’язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування.

Невиконання обов’язків означає невиконання дій, які входять у коло службових обов’язків. Неналежне виконання означає нечітке, формальне або неповне здійснення обов’язків.

3. Недбале ставлення до військової служби тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, коли настала істотна шкода, яка може мати різноманітні конкретні вияви як матеріального, так і нематеріального характеру.

Настання тяжких наслідків тягне відповідальність за ч. 2 ст. 425 КК. Про тяжкі наслідки див. коментар до ст. 423 КК.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини.

5. Про суб’єкт див. коментар до ст. 423 КК.

6. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 426. Бездіяльність військової влади

1. Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або непо-рушення військовою службовою особою, яка є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, —

караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

1. Об’єкт злочину — встановлений порядок здійснення військовими командирами (начальниками) своїх функцій. Суспільна небезпека злочину полягає:

в заподіянні шкоди порядку несення військової служби; в потуранні скоєнню злочинних дій підлеглими військовослужбовцями, військовозобов’язаними під час проходження ними зборів або працівниками і службовцями Збройних Сил України у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

2. З об’єктивної сторони даний злочин може скоюватися тільки шляхом бездіяльності.

Бездіяльність військової влади полягає у невчиненні службовою особою дій, які вона могла і повинна була зробити в силу покладених на неї законами, військовими статутами, іншими нормативними актами обов’язків. Бездіяльність влади може виявитися також і в неперешкодженні порушенням закону, військового обов’язку, військового порядку іншими особами, якщо відвернення таких дій входило в обов’язки службової особи.

3. Диспозиція ч. 1 ст. 426 КК передбачає відповідальність за три самостійних види бездіяльності військової влади: 1) умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим; 2) умисне непорушення військовою службовою особою, яка є органом дізнання, кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин; 3) інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду.

Два перших види бездіяльності військової влади вважаються закінченими з моменту невиконання військовою службовою особою обов’язків щодо припинення злочину, що вчиняється підлеглим, або порушення кримінальної справи щодо підлеглого, який вчинив злочин. Третій вид бездіяльності військової влади відноситься до злочинів з матеріальним складом та вважається закінченим з моменту настання істотної шкоди.

Про істотну шкоду див. коментар до ст. 423 КК. Для наявності складу злочинної бездіяльності треба встановити; 1) чи було на дану службову особу покладено обов’язок виконувати певні дії, невчинення яких ставиться їй за вину; 2) чи мала ця службова особа реальну можливість у конкретних умовах виконати необхідні дії; 3) чи дійсно не були виконані обов’язки службовою особою.

4. Відповідно до ст. 59 Статуту внутрішньої служби на командирів (начальників) покладений обов’язок проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям і злочинам серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини, аналізувати стан військової дисципліни і об’єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).