Євгеній Литвак - Епоха слави і надії

Тут можно читать онлайн Євгеній Литвак - Епоха слави і надії - бесплатно ознакомительный отрывок. Жанр: Исторические приключения, год 2022. Здесь Вы можете читать ознакомительный отрывок из книги онлайн без регистрации и SMS на сайте лучшей интернет библиотеки ЛибКинг или прочесть краткое содержание (суть), предисловие и аннотацию. Так же сможете купить и скачать торрент в электронном формате fb2, найти и слушать аудиокнигу на русском языке или узнать сколько частей в серии и всего страниц в публикации. Читателям доступно смотреть обложку, картинки, описание и отзывы (комментарии) о произведении.

Євгеній Литвак - Епоха слави і надії краткое содержание

Епоха слави і надії - описание и краткое содержание, автор Євгеній Литвак, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки LibKing.Ru
"Епоха слави і надії" – це книга про ченців Тибету, пригоди Ісуса в Індії до 33 років, заснування буддизму і християнства. Про те, як індійський Цар Ашока 2000 років тому заснував Братство Дев'яти Невідомих, яке існує досі. Також написані відповіді на найважливіші питання: про реінкарнацію та безсмертя. Одна розповідь на 1000 сторінок, 121 глава та одна історія про безсмертне кохання.

Епоха слави і надії - читать онлайн бесплатно ознакомительный отрывок

Епоха слави і надії - читать книгу онлайн бесплатно (ознакомительный отрывок), автор Євгеній Литвак
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

– Ніколас, Ганна, – привітав їх біля входу в собор екскурсовод.

– Пан «Председатель»? – Перепитав Ніколас.

– Так, – кивнув той. – Якщо ви не проти, я б хотів залишитися інкогніто. Ходімо?

Ледь вони опинилися всередині, Ніколас, не втримавшись, закинув голову вгору, вражений розмахом і пишністю собору. Ганна здивовано ахнула.

– Бажаєте, я розповім трохи з історії?

– А ви не проти зйомки? – Ніколас помахав мобільним.

Погодившись на ефір, «Председатель» заговорив:

– В 1930 -ті роки пройшла чутка, що американці, захопившись красою Ісаакіївського собору, чимось він нагадує їм Капітолій, запропонували радянському уряду викупити його. За легендою, храм повинні були розібрати і по частинах на судах переправити в США, а вже там зібрати наново. В якості плати за безцінний архітектурний об'єкт американці нібито пропонували заасфальтувати всі бруківки Ленінграда, яких на той час було немало.

Що ж, як ви бачите, Ісаакіївський собор і понині стоїть на своєму місці, – екскурсовод обвів рукою простір навкруги. – Угода зірвалася. Проте приводи для появи цієї легенди були небезпідставні. Як відомо, на початку тридцятих на фоні індустріалізації і колективізації, країну охопив страшний голод, що забрав життя, за різними оцінками, від двох до восьми мільйонів людей. Поки селяни помирали від голоду, експорт хліба збільшувався. З чуток, за кордон продавалися і музейні цінності – картини, ікони, антикваріат.

Це все, плюс нелюбов радянських громадян до Заходу, і породили чутки про продаж собору. Мовляв, таким чином, американці бажали скористатися скрутним становищем Радянського Союзу. Крім цього, Ісаакіївський собор дивом вцілів при бомбардуваннях Ленінграда під час Великої Вітчизняної війни, – екскурсовод кивнув на одну з колон, на якій було виразно видно сліди реставрації. – Німці прямим наведенням не стріляли у купол будівлі, хоча його було видно з будь-якої точки міста.

Це дозволило врятувати безліч витворів мистецтва, захованих в підвалах собору напередодні наступу фашистської армії. Передбачив такий розвиток подій нібито відставний артилерійський офіцер. Коли загроза окупації Ленінграда стала реальною, виникла необхідність терміново кудись сховати скульптури, меблі, книги, фарфор з музеїв міста. Це питання вирішувалося на екстреній нараді в виконкомі Ленміськради.

Літній військовий, що був присутній там, запропонував в якості сховища використати Ісаакіївський собор: він припустив, що німці, почавши обстріл Ленінграда, скористаються куполом собору, як орієнтиром і будуть намагатися зберегти цю найбільш високу точку міста для пристрілки. З пропозицією колишнього артилериста погодилися, і він виявився правий. До речі, – екскурсовод кивнув у бік східців, – на східцях і колонах західного портика залишилися сліди від уламків снарядів. Кілька таких відмітин, до речі, спеціально зберегли на будівлях і скульптурах Петербургу, як данину пам'яті блокади.

– Продажні історики і фальсифікатори просто не здогадуються, що навіть при сьогодняшньому рівні розвитку будівельної індустрії, історичні об'єкти типу Ісаакіївського собору і Адміралтійського шпиля, не можуть бути побудовані, – сказав Ніколас, уважно спостерігаючи за реакцією «Председателя» на його слова. – Навіть звичайну полігональну кладку з каменю, сучасні будівельники не можуть виконати, а нам намагаються довести, що селяни із зубилом вирубували статуї атлантів.

Всі ці об'єкти були побудовані іншою цивілізацією, нашими предками.

– Так що це, тоді по-вашому? – гід вигнув брову, йому дійсно цікава була відповідь Ніколаса.

– Колись Петербург був єдиним містом на землі. Звідси і назва така "вічне місто", і в людській пам'яті збереглося, що він завжди був столицею світу. Ісаакіївський собор – храм Солару або, як нам звичніше його називати – Сонця, – Ніколас накрив долонею одну з блискучих мармуром стін, прислухався до чогось, ніби будівля була живою істотою і могла відгукнутися на його дотик. – Коли не було Богів, люди поклонялися Сонцю.

Християнська церква, якій нині належать всі церкви і храми, давно і наполегливо поширює версію про те, що все це побудовано самими християнами для християн. Що стосується сучасних, безумовно, це так. А, як щодо стародавніх храмів? Чи так це насправді?

– Чому храми і церкви побудовані саме так, як побудовані? – Запитала Ганна.

– Я впевнений, що саме цей, в якому ми зараз стоїмо – перший. – Пояснив Ніколас. – Він є оригіналом і еталоном колоніального стилю, інші лише копії і репліки.

– Хотілося б дізнатися вашу думку щодо того, звідки взявся сам принцип і архітектура, яких кілька? Хто це придумав? – ввічливо поцікавився «Председатель».

– Будівля була викликом для самого архітектора. Я впевнений, що він впорався, – Ніколас прибрав руку зі стіни. – Чому ж в нібито християнських храмах суцільно нехристиянська символіка? Офіційна історія запевняє нас, що цей собор, побудований Монфераном. А де ж у ньому християнство? Ні Христа, ні християнських хрестів, ні біблейських сюжетів. Проте – не біблейських, хоч вагонами вантаж. І що це тоді? В Новому Заповіті сюжетів таких немає! А нам про пророка Ілію, то ще про якихось старозавітних персонажів розповідають. Ну ж бо, розплющте очі!

– Ніколас схвильовано підійшов до однієї з фресок. – Чи я повинен повірити якимось тлумачам, а не власним очам? Велетенський храм побудований християнами, але при цьому в римському стилі і зі свастичними візерунками на підлозі? При повній відсутності християнських хрестів? При янголах в римських обладунках? З такою архітектурою? Це що – біблейський народ, біблейські люди? Біблейський одяг, біблейські риси осіб? – Він обвів рукою навкруги. – Монферан просто впхнув кривий і косий хрест у руку статуї з ідеальними пропорціями і якістю.

По сути, він займався дрібним ремонтом і адаптацією собору під християнство. Підміняючи окремі деталі, "втрачаючи" і переписуючи незручні фрески. Це єдине місце з таким хрестом: поверніться до янголів і побачите, які були тоді хрести. Щоб не переробляти, впхнули, що змогли і куди змогли. Тому що виготовити так, не зуміли б. Так велося "будівництво" майже всього Петербургу – просто переробка і підміна історії. І Віри у тому числі. Ну і? Перед вами храм сонцешанувальників. Сонце – той самий Бог, якому цей храм присвячений.

І всі інші храми, всі до єдиного – теж.

Ніколас знову підійшов до Ганни, зупинився праворуч від неї і вже спокійнішим тоном продовжив:

– Всі просто сліпо повірили. Але скільки років астрономії і скільки стародавнім храмам, про які досі нічого до ладу невідомо. Ким вони побудовані? Як? Чому битком набиті сонячною символікою? Ясно, як божий день, що Петербург не будувався, а відновлювався. Спотворені факти формують спотворене уявлення про країну і місце людини в історичному процесі. При цьому виникають спотворені психологічні реакції людей на великі історичні періоди або великі історичні події.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать


Євгеній Литвак читать все книги автора по порядку

Євгеній Литвак - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки LibKing.




Епоха слави і надії отзывы


Отзывы читателей о книге Епоха слави і надії, автор: Євгеній Литвак. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв или расскажите друзьям

Напишите свой комментарий
x