Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

ним чином проник — той самий Пєтька Шнур. І — не-

спішила вийти.

має матросика.

Лизавета Павлівна — теж оказія! — шампанське

Раз-два — він уже голий і убієнний в пучину по-

на себе вилила — повний келих.

ринув.

Заохкала, побігла переодягатися в супроводі сво-

А за ним — куфайка і сорочка брудна арештант-

го воронячого війська.

ська полетіли.

Зацокали прибори, задзеленчали бокали, в пові-

І знову тихо-тихо стало.

трі розлилися пахощі м’ясні і рибні.

…Стоїть собі на нижній палубі матрос, бильця ста-

Тільки пану Штоку не поталанило м’ясного відвіда-

ранно драїть.

ти — за шлунок ухопився, каже мадам Штоковій:

Трохи закороткі у нього штани та й кительок на ньо-

— Бач, матінко, накаркала: папузі від печінки —

му, мов дитяча сорочка на кавуні, затісний. Але кому

нічого, а мене — припекло!

і яке до того діло?

І швидесенько втік, щоби на публіці не оконфу-

Головне, що роботу свою старанно виконує…

зитись…

За їжею та розмовами не помітили, як причалив

* * *

пароплав у Каневі — харчів, напоїв набрати. Та й ще

одного поважного пасажира підібрати за указом

…Натанцювалася Мусенька досхочу, можна сказа-

з самого Санкт-Петербургу.

ти — на все життя.

Але тим помічник капітана і сам капітан перей-

Побожилася, що більше ніколи такого неподобства

малися.

не буде! Ніколи і нізащо. По-перше, зганьбилася не

А публіка вже знову танцювати пішла.

тільки перед цим ненависним партнером, але й кня-

Короткої зупинки не помітила…

зю з графом по тричі на ноги наступала!

Ну не вміє вона танцювати — і все тут!

Проте відтанцювала.

* * *

Але не в тому річ. Адже, танцюючи, публіку роздив-

Ніч оксамитовим крилом накрила сріблясті хвилі Дні-

лялася, міркувала, хто ж із присутніх тут пані та паня-

пра — тихо-тихо стало на воді.

нок міг ту фотокартку з квартири убієнного інженера

Тихо й на нижній палубі.

зробити?

Лише матросик незграбний бильця ганчіркою по-

Та ще й таку фривольну! А хіба впізнаєш, якщо на

лірує — наказ капітана перед кінцем вахти виконує.

ній — лише оголена спина?

68

69

Що за ракурс такий дивний? Як по спині можна

Побачив Мусю, питає:

людину упізнати?

— А чи немає в залі пана Айзена?

Усі пані — з вищого світу. У такому вигляді їм фо-

— Ані в залі, ані на палубі не бачила, — відка-

тографуватися — ганьба.

зує Муся.

На ній, певно, якась субретка. Може, з обслуги?

Їй той типчик, що на порозі з’явився, мов хмара,

Отже, треба дізнатися, хто тут з молодих (а може, одразу не сподобався.

не дуже) жінок працює — у пральні, наприклад.

Посмішка холодна, зневажлива. Красень. Одразу

Чи посудомийками. Але чи буде морський інже-

подумала: «Вбила б!»

нер-винахідник із посудомийкою знатися? А якщо

А тут аж затремтіла: а що, коли не одній їй така

це взагалі не жінка?! Адже обстановка в кварти-

думка до голови впала?

рі небіжчика якась… жіночна — меблі з викрута-

Пройшла між капітаном та офіціантом, за ручку

сами, штори грайливого кольору, не чоловіча обста-

дверей узялася, натисла.

новка.

І двері відчинилися!

Одне слово, роботи — непочатий край, а ще тре-

Озирнулася на капітана — і сміливо до темряви

ба з себе дружину цього невігласа вдавати!

ступила.

Опівночі почали гості з салону поволі по каютах

У каюті один гасовий ріжок горів, тьмяно освітлю-

розтікатися.

вав ліжко.

Чоловік липовий завіявся десь — і слава богу!

На ліжку — спиною догори — лежить той самий гер

Офіціанти світло приглушили, прибирати почали.

посол, але без сурдута — в самій білій сорочці. А в спи-

Розкланялася Муся з графом та князем, які до шин-

ні у нього ніж стирчить.

квасу запрошували, та й пішла собі спати.

— О господи! Та він убитий! — картинно скрикну-

У довгих коридорах світло теж тьмяним стало, за

ла Муся, як і годиться кожній юній і слабкодухій пан-

дверима — тиша.

ночці, а сама думає: ну недаремно вона на цей па-

Йде Муся коридором по м’якому килиму і бачить,

роплав потрапила! Можна сказати, їй справжня

що навпроти якоїсь каюти стоять двоє.

справа сама до рук попливла.

Капітан з офіціантом.

Убігли капітан з офіціантом — ледь не знепритом-

Дослухалась.

ніли, руками замахали, повітря ротами захапали,

— …Пан посол наказав вечерю до каюти пода-

слова мовити не можуть.

ти, — каже офіціант. — Двічі приносив! Стукаю-сту-

Поки до тями приходили, Муся обстановку розди-

каю — марно… Ось третій раз прийшов, пане ка-

вилася і, як писав її улюблений доктор Шерл, шви-

пітане…

десенько на місцевості зорієнтувалася: довкола но-

— Може, заснув? — схвильовано каже капітан. —

жа майже немає крові — отже, встромлений він

Але погано, що не повечеряв.

в уже мертве тіло. Це по-перше.

70

По-друге: на шиї видніється ледь помітний слід —

такий самий, про який Іполит Вікентійович доповідав

щодо вбитого інженера.

На столі (так само!) — відкоркована пляшка з ви-

ном і два бокали. Один — з надколотою ніжкою, ніби

його хтось спересердя поставив.

На спинці крісла — сюртук. А що там біля ніжки ди-

ванчика-канапе?

Пляма якась…

Не встигла роздивитися, як офіціант першим опам’я-

тався, заквоктав:

— Ой, біда яка! Як же це?! Що тепер робити?

Капітан до дверей кинувся — аби зачинити, щоби

раптом пасажири нічого не побачили, а в дверях уже

Мусин напарник топчеться.

Принесли чорти!

Певно, теж уже спати йшов.

Входить нахабно, мов хазяїн.

— Що тут відбувається, панове?

Побачив мертвого посла, підбіг, схилився, на шиї

артерію намацав і каже:

— Та він мертвий! — і до Мусі обернувся: — А ви,

рибонько, тут яким чином?

— Я вам не ри… — було розгнівалася Муся та

вчасно язичка, прикусила, питає: — А ви?

— Я вас шукав, — каже напарник. — А що тут ста-

лося, капітане?

Капітан увесь біліший за біле, шепоче:

— Панове, благаю, не треба галас вчиняти! Пер-

ший розважальний круїз! Гості не повинні дізнатися!

Благаю!

— А що ви пропонуєте? — питає Олексій, роздив-

ляючись небіжчика.